Операції в рамках промислового співробітництва: співробітництво на комерційній основі, виробнича кооперація, підрядна кооперація, договірна спеціалізація, операції з давальницькою сировиною.
Операції натурального обміну- бартер [5].
7.Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах
Операції на давальницькій сировині (transaction with gue and raw materials), або толинг, є видом зустрічної торгівлі, який передбачає поставку однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектувальних зиробів для їх подальшої переробки та /або складання у країні торгового партнера і зворотну поставку готових виробів у країну первісного експорту[8].
Згідно до закону України Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах від 17.05.1993 № 52-93 операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця[9].
Особливість здійснення операцій на давальницькій сировині полягає у тому, що власник сировини, який не має потужностей з його переробки, надає її переробному підприємству в обсязі, який є необхідний не лише для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, а також для покриття переробнику затрат, позв'язаних з переробкою та для забезпечення норми прибутку переробному підприємству. Сторонами контракту є власник, постачальник сировини, напівфабрикатів та покупець переробленої продукції, з одного боку, та переробне підприємство - з іншого. Предметом контракту є здійснення переробки сировини напівфабрикатів тощо у готову продукцію за узгодженими між контрагентами техніко-економічними нормами, умовами, показниками. Вартість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, виробленої із них, визначається на базі світових цін. Виплата штрафних санкцій та відшкодування збитків передбачається у контракті в основному у товарній, а не грошовій формі. Якщо постачальник сировини винен у запізненні поставки або у поставці сировини неналежної якості, то він на вимогу переробника повинен поставити додаткову кількість сировини, вартість якої покриє суми штрафів або/та відшкодування збитків. Переробка сировини, напівфабрикатів тощо у готову продукцію здійснюється під митним контролем, який передбачає звільнення сторін толингової угоди від заходів економічного впливу держави, уплати ввізних та вивізних мит, але за умови, якщо під час виробничого процесу переробки митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає вивезенню, виготовлена саме із визначеної у контракті давальницької сировини та згідно із встановленими та узгодженими нормами виходу готової продукції із даної сировини.
Толинг застосовується, наприклад, при пошитті готового одягу із матеріалу та по лекалах замовника, у виробництві товарів широкого вжитку, електронній та алюмінієвій промисловості, металообробці, при отриманні нафтопродуктів із сирої нафти.
Наприклад, Росія має великі запаси нафти, але не має достатньої кількості нафтопереробних заводів. У свою чергу, Україна має великі потужності нафтопереробних заводів, які пристосовані переробляти саме таку нафту. Контрагент із Росії укладає договір з контрагентом із України - нафтопереробним заводом - про переробку нафти та одержання нафтопродуктів. У цьому випадку Україна частину продуктів нафтопереробки залишає собі як плату за переробку нафти, а другу частину нафтопродуктів контрагент з Росії забирає або продає безпосередньо з України в треті країни [8].
8. Використання посередницьких структур при виході на зовнішній ринок
Під торгово - посередницькими операціями розуміються операції, зв’язані з купівлею та продажем товарів, виконувані з доручення виробника –експортера, незалежними від нього торговим посередником на основі висновку чи угоди доручення.
Торгове посередництво – це поняття, що включає значне коло послуг: перепродаж товару, підшукування закордонного контрагента, підготовка і завершення угоди, кредитування сторін, здійснення транспортно – експедиторських операцій, страхові операції, проведення реклами, здійснення технічного обслуговування.
До торгово – посередницьких фірм відносяться фірми, що у юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача товару. Вони діють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, по яких вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.
Наприклад у квітні 2006 року фірма „Сокіл” ( комісіонер, що бере участь в розрахунках) реалізувала товари, передані їй фірмою „Арбат” ( комітент). Собівартість товарів – 15 000 грн., а продажна ціна, обумовлена договором комісії, дорівнює 25 000 грн. Сума комісійної винагороди складає 2500грн. і утримується комісіонером із коштів, що надійшли від покупця. За умовами договору, суми, отримані посередником понад продажну ціну залишаються в його розпорядженні. Припустимо, що „Соколу” вдалося продати товар за 30 000 грн. Гроші, які отримає комісіонер здійснення угоди складуть 10 00 грн.
Використання торгових фірм дає визначенні переваги:
1.Фірма – експортер у цьому випадку не вкладає які - небудь кошти в організацію збутової мережі на території країни – імпортера, тому що торгово – посередницькі фірми мають свою матеріально – технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).
2.Вони звільняють експортера від багатьох турбот, зв’язаних з реалізацією товару (доставка, сортування, упакування) згідно до вимог ринку.
3.Використання капіталу торгово – посередницьких фірм на основі короткострокового і середньострокового кредитування. Велике значення мають стійки зв’язки торгово – посередницьких фірм із банками, страховими компаніями.
4.Ринки деяких товарів цілком монополізовані торговими посередниками ( такими як, брокери з Англії) і недоступні для прямих контактів зі споживачем.
5.Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів з ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.
Торгово – посередницькі операції можна розділити на чотири види: з перепродажу, комісійні, агентські, брокерські.
Операції з перепродажу здійснюються торговими посередниками від свого імені і за свій рахунок. В цьому випадку торговий агент виступає стороною договору як з експортером так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу:
Операції, коли торговий посередник виступає стосовно експортера як покупець. Він стає власником товару і має можливість реалізувати його кому завгодно і за будь якою ціною.
Операції, коли експортер і торговий посередник підписали договір про продаж товарів на визначенній території, конкретний термін і інші деталі, встановлені в договорі.
Комісійні операції – це здійснення однією стороною (комісіонером) з доручення другої сторони (комітента) угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару. А комісіонер не купує товар (він залишається у руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору взагалі є комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер одержує винагороду або відсоток , або як різницю між ціною комітента і продажної.
Якщо замовлення надходить від імпортера комісіонеру на купівлю в країні експортера товарів, то він має назву – індент. Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні де і що купувати, і відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.
Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнатору, тобто експортеру. Ця форма торгівлі використовується при слабкому освоєнні ринку при постачаннях нових товарів, чи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не упевнений.
Агентські операції – це доручення однієї сторони, що зветься принципалом, іншій стороні, іменованій агентом, здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципала (а комісіонер діє від свого імені) на обговореній території. Незалежність агента виявляється в тім, що він не складається в трудових відносинах з принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованим у торговому реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам стороною не виступає, тобто контракт на покупку не укладає.
Брокерські операції – це встановлення через посередника – брокера контактів між продавцем і покупцем (страховиком і страхувальником). Брокер не є стороною в договорі, а виступає лише для інформування двох сторін, що беруть на себе забовязання по угоді. На відміну від агента, він не складається в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Брокер здійснює:
1.Контроль за виконанням контракту
2.Підбір партії товару визначеного асортименту
3.Інформацію про стан рахунку
Брокер одержує винагороду, що зветься брокердж, куртаж, провіз іон. Розмір її при товарних операціях коливається від 0,25 до 3%. Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони. Іноді як посередники виступають два брокери – один з доручення продавця, інший – за домовленістю з покупцем. Брокери спеціалізуються з продажу, купівлі одного виду товарів, біржового, аукціонного [10].
9.Зустрічні закупівлі, угоди на комерційній основі
Зустрічні закупки (reciprocal transaction) - це операції, при яких продавець бере зобов'язання зустрічно придбати товари або продукцію у країни покупця. Така покупка не обов'язково може бути здійснена у самого партнера по даній угоді, може бути обумовлена покупка товарів у третьої особи, з якою будуть здійснені взаєморозрахунки у місцевій валюті.
Зустрічні закупки є найбільш поширеною формою зустрічної торгівлі, яка дозволяє партнерам досить гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної або часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансування взаємопоставок.
Основна відмінність зустрічних закупок від комерційної компенсації полягає у тому, що платежі по первісних та зустрічних закупках здійснюються незалежно один від одного.
Зустрічні закупки оформляються у вигляді двох або трьох зв 'язаних контрактів, у відповідності із якими експортер зобов'язується закупити або забезпечити закупівлю третьою стороною (на підставі укладання з нею угоди типу "світч") товари імпортера, які за вартістю становлять певний процент від його власної поставки.
Найчастіше угоду супроводжують три взаємозв 'язаних контракти:
1.Контракт купівлі-продажу, підписаний експортером та імпортером, який охоплює усі умови експортної угоди, включаючи умови платежу. З метою фінансового забезпечення зустрічних закупок імпортер вимагає надання експортером у комплекті з платіжними документами банківської гарантії належного виконання зобов'язань по зустрічних поставках.
