Р. Берон і Д. Річардсон виділяють три дихотомічні види агресії: фізичну – вербальну; активну – пасивну; пряму – непряму[33]. Пряма і непряма агресія тотожна ворожій та інструментальній. Класифікація на активну і пасивну агресію допомагає виділити «пасивну кримінальну агресію» та «активну кримінальну агресію». Перша категорія виділяє злочини, вчинені шляхом активних дій (нанесення ударів, постріли і т.п.), друга – бездіяльністю (залишення в небезпеці, ненадання медичної допомоги медичним працівником і т.п.). За допомогою поділу агресії на фізичну і вербальну можна виділити «фізичну кримінальну агресію» (зґвалтування, завдання тяжких тілесних ушкоджень і т.п.) та «вербальну кримінальну агресію» (образа, наклеп, що доводить людину до самогубства та ін.). Деякі дослідники виділяють ауто-агресію (самогубство). Зі кримінальною агресією вона не може бути пов’язана, оскільки самогубця неможливо притягнути до кримінальної відповідальності. Враховуючи прояв агресії конкретним суб’єктом та її походження, можна розрізняти такі види агресії: психіатричну, вроджену, соціальну. Згідно з інстинктивною теорією агресії, вона властива кожній особі. Аргументом на це твердження є злочини, причиною яких є ситуація (наприклад, перевищення меж необхідної оборони). При цьому у суб’єкта може і не бути антисуспільних поглядів. Теорія соціального навчання дає підґрунтя виділяти соціальну агресію. Така агресія обумовлена існуванням людини в суспільстві. Агресивність, набута індивідом в процесі соціалізації, проявляє таку агресію. Психічні аномалії та різного роду відхилення є передумовою прояву психіатричної агресії. За періодичністю впливу на об’єкт можна виділяти одиничну, повторювану, продовжувану агресію. Одинична агресія буде мати місце коли буде досягнута ціль індивіда, тобто завдана шкода одним діянням. При повторюваній агресії шкода завдається і одночасно досягається ціль, але такі прояви неодноразові. Продовжувана агресія відрізняється методичністю, тобто є агресивні дії, але вони розтягнуті у часі та спрямовані на досягнення однієї цілі.
Агресія, як зазначалось вище, є явищем різноманітним, що дозволяє виділяти багато її типів. Така різноманітність говорить про існування багатьох мотивів в кримінальній агресії. Вони залежать від обставин існування особи, від конкретної життєвої ситуації та особистих настанов.
Наявність агресії як кримінологічної та формальної характеристики злочину можна виділити шляхом аналізу кваліфікуючих ознак складів злочинів. За допомогою граматичного аналізу можна виділити формальні ознаки агресивності в кримінально-правових нормах. За відсутності формальних ознак виділити агресивність дозволяє системний і логічний метод тлумачення. Однак треба враховувати, що агресія, жорстокість, насильство, як зазначалось вище, не тотожні поняття.
Отже, кримінальна агресія – це форма поведінки на стадіях вчинення злочину, визначена Кримінальним кодексом України як об’єктивна сторона, направлена на реалізацію умислу у вигляді деструктивних дій стосовно предмета.
Кримінальна агресія характеризується деструктивною поведінкою. Може здійснюватися особами, які не розуміють значення своїх дій, а отже, не сприймають свою поведінку, як агресію, а об’єкт агресії та спостерігач можуть сприймати такі дії за агресію. Під поняттям «кримінальна агресія» також розуміються дії, які спочатку не сприймаються за агресію. Наприклад: продавець продаючи ніж, не знає про задум покупця. Кримінальна агресія не є тотожною агресивності, тобто психічним властивостям особистості, оскільки агресивність не завжди тягне прояв агресії. Агресія завжди проявляє агресивність. Агресивні злочини характеризуються ненависним, деструктивним характером, при вчиненні яких наноситься шкода життю і здоров’ю людини, тварини або знищується чи пошкоджується неживий об’єкт. Можна виділити наступні дихотомічні види кримінальної агресії: за підставою виникнення: захисна кримінальна агресія – кримінальна агресія нападу; за умислом: ворожа кримінальна агресія – інструментальна кримінальна агресія; за діянням: активна кримінальна агресія – пасивна кримінальна агресія; за характером здійснення: фізична кримінальна агресія – вербальна кримінальна агресія. Залежно від походження виділяють вроджену, соціальну, психіатричну агресію. За періодичністю впливу на об’єкт можна виділяти одиничну, повторювану, продовжувану агресію.
Розділ 2. Соціопсихологічні аспекти агресії
2.1 Поняття соціопсихологічного механізму агресії
Поняття соціопсихологічного механізму агресії розглядається нами як взаємодія ситуації та особистості. При аналізі механізму агресії необхідно враховувати психологічні особливості особи та соціальні фактори впливу на її розвиток. Психічні властивості особистості, її погляди на навколишній світ формуються поступово, починаючи від народження, обумовлюючи психологічний стан.
Необхідно враховувати думку В.Н. Кудрявцева, оскільки злочинний механізм певних злочинів не може існувати без агресії: “Саме з цього моменту і з’являються для кожного конкретного індивіда кримінологічна ситуація, котра містить усі етапи злочинного механізму: 1) формування особистості з певними психологічними, агресивними деформаціями; 2) життєва ситуація, на фоні якої формується намір здійснити конкретний злочин; 3) обставини, які сприяють здійсненню злочину (в широкому значенні все це – передкримінальні обставини 4) сам злочин”[34] (переклад автора).
А.А. Герцензон відмічав життєву ситуацію, умови проживання, як такі, що примушують красти, брати і давати хабарі, бути жорстоким, проявляти насильство[35].
Розгляд кримінальної агресії як функції взаємодії особистості та ситуації передбачає аналіз саме механізму злочинного поводження, при якому можна чітко побачити роль психічних розладів, і характеру ситуації, в якій розгортається злочинне діяння, і особливостей смислового сприйняття цієї ситуації особами з психічними аномаліями[36].
Ми розділяємо погляди О.М.Литвака у плані вирішального значення особи у детермінації агресивних вчинків, її психологічних аномалій, успадкованих та набутих[37]. Однак першоосновою є біологічні фактори. Психічні аномалії є результатом впливу біологічних факторів, такі результати визначають психічні властивості особи, а також можуть впливати на соціальні фактори. Ми прирівнюємо психічні аномалії до психологічних особливостей особи.
Ю.М. Антонян наголошує, що агресивну поведінку формує сім’я, умови життя, ситуація.[38].
Взаємодія загальних соціально-психологічних явищ (факторів) з індивідуальними особливостями психологічних процесів при конкретній ситуації визначають направленість і властивості особистості, її суспільно значимі орієнтації і поведінку[39]. Тобто необхідність прояву агресії в конкретній життєвій ситуації виникає під час впливу на індивіда певних факторів. Наявність життєвої ситуації є необхідним елементом механізму агресії (автор є прихильником фрустраційної теорії агресії). В кожного індивіда буде свій особливий механізм агресії, в якому роль соціальних і психологічних факторів буде різнитися, оскільки не існує однакових життєвих ситуацій, психологічних властивостей, соціальних факторів. Але спільним залишається вплив соціального, психологічного фактору та ситуації. Отже, кожний тип агресії буде різнитися своїм механізмом. Виходячи з вищезазначеного, можна сформулювати таке поняття соціопсихологічного механізму агресії – сукупність психологічних властивостей, соціальних факторів і життєвої ситуації, під впливом яких особа проявляє агресію. Ми використовуємо термін сукупність, оскільки термін система передбачає взаємодію елементів у певній послідовності. В кримінології та судовій психології досі не існує єдиного погляду на взаємодію психологічного та соціального.
2.2 Проблема формування особистості агресивного злочинця
У кримінології досі не існує відповідей на питання: що таке особистість агресивного злочинця, чим відрізняється особистість звичайної людини від особистості злочинця, чи є риси, притаманні лише злочинцям? Особистість є результатом взаємодії соціуму і природи, містить у собі певні якості, погляди, здібності, цінні орієнтації. Людина одночасно поєднує в собі біологічні властивості та, як особистість, несе соціальні якості. Досі немає єдиного погляду на те, що передбачає поведінку особистості: біологічне чи соціальне? Не заперечується існування психічних властивостей особи, які є вродженими, оскільки відоме існування темпераменту, що передбачає існування агресивності. Відома схильність певних типів темпераменту до різких, рішучих дій.
Л.А. Рогачевський відмічає: “… холерик реагує безпосередньо за подразником (провокацією)”[40] (переклад автора). Насильницькі злочини здебільшого вчиняються агресивними злочинцями.
У кримінологічній літературі зустрічаються спроби віднайти стійкі риси особистості злочинця або властивості, характерні для всіх злочинців.
Так В. Гітін, Б. Хігір у своїй роботі наводять приклади характерних психічних властивостей для злочинців певного знаку зодіаку або певними ознаками побудови тіла[41]. Не існує єдності стосовно факторів формування особистості. Існують думки про першочерговість соціальних причини злочинної агресії. Деякі дослідники є прихильниками біологічного підходу вчинення злочинів. У радянській кримінології говорили про властивість особистості злочинця антисоціальних якостей, які вказували на антисоціальну спрямованість особистості.
При характеристиці особистості агресивного злочинця виділяють такі властивості, як: антисуспільні настрої, викривлення нормативної свідомості, сваволя, суспільна ворожість. Безперечним залишається твердження, що особистість є агресивною злочинною в момент вчинення агресивного злочину.
Про особистість злочинця К.Е. Ігошев зазначає: “… виражається не тільки в особливостях соціальних детермінант, закладених в основі формування у неї риси суспільної небезпеки, але в тих рисах і якостях, які складають особливості духовного світу і поводження, встановлюючи специфічний ракурс сприйняття і оцінки оточуючих соціальних умов”[42] (переклад автора). Злочинець, як і звичайна людина, дуже складний для розуміння, а отже, дуже складно знайти один фактор, який би характеризував особистість як злочинно агресивну. Поняття «особа агресивного злочинця» не може мати абсолютного характеру. Усі злочинці не можуть мати абсолютно єдиного комплексу властивостей і характерних рис. Така риса характеру, як агресивність, не може бути однакової інтенсивності для всіх злочинних осіб.
М.Д. Шаргородський відмічає: “… наявність певних рис і навіть їх поєднання або системи не ведуть невідворотно до скоєння злочину. Подібний криміногенний комплекс діє в взаємодії з іншими факторами: як зовнішніми, так і внутрішніми, вони в свою чергу можуть зіграти свою роль – або нейтралізувати які-небудь криміногенні властивості особистості, або посилити їх інтенсивність і значимість, сприяти їх прояву в злочинній поведінці. Тобто не можна говорити про приреченість особистості, індивіда на роль злочинця. Прогноз індивідуальної поведінки (в тому числі і злочинної) – це не одно варіантне пророцтво і не констатація фатального розвитку подій”[43] (переклад автора). Якщо індивід буде мати типовий комплекс рис агресивного злочинця, то зовсім не обов’язково, що особа проявить агресію. Отже, певний комплекс рис агресивного злочинця може мати особа, яка ніколи не скоїть суспільно небезпечне діяння. Якщо розглядати особистість агресивного злочинця як абсолютне поняття, то дуже важко конкретно дати визначення такій категорії. Доречно виділяти характерні риси залежно від типів злочинної агресії. Так при прояві ворожої агресії особа буде характеризуватися ненавистю, злістю, а при інструментальній агресії – жадібністю. Поняття особистості допомагає зрозуміти особистість агресивного злочинця. Особистість звичайної людини має таку ж складову, як особистість агресивного злочинця. Але побудова агресивного злочинця відрізняється наявністю антисуспільних поглядів. Не існує особистості агресивного злочинця, яка б мала повний комплекс соціально-психологічних якостей детермінуючих злочинів. Поняття особистість агресивного злочинця має абстрактний характер і може бути використана для виокремлення осіб, які вчинили злочини, від осіб, які схильні до вчинення злочинів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
