Слушно зауважує О.М. Литвак: “Поліпшення життя людей, зростання добробуту, культури та освіти, інші здобутки загально-соціального попередження злочинності усувають деякі чинники агресивності, хоч статистично достовірних доказів цього постулату не існує”[86].
Спеціально-кримінологічні заходи – це безпосередній вплив на причини та умови, які сприяють появі злочинів певних видів. Таке попередження злочинності обумовлене заходами впливу, котрі відразу були сформовані для боротьби з криміногенними факторами. Спеціально-кримінологічні заходи поєднують комплекс заходів, безпосередньо призначених для боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, виправлення осіб, які понесли відповідальність, викриття готування злочинів та розслідування здійснених злочинів.
А.Н. Литвинов, Т.С. Гавриш зазначають: “Спеціально-криміналогічна профілактика злочинів має велике значення тому, що вона направлена безпосередньо на попередження самої можливості скоєння злочинів шляхом забезпечення прийнятних умов існування людей і зміну тих якостей особи, які можуть призвести до скоєння конкретної злочинної дії”[87]. Завданням спеціально-криміналогічних заходів також є боротьба з дрібним хуліганством, наркоманією, алкоголізмом, проституцією, токсикоманією. Звісно, не всі особи, котрі втягнуті в такі суспільні пороки, стають на злочинний шлях, але таке не виключено в майбутньому. Ризик виникнення кримінальної агресії може бути зменшений шляхом впливу на окремих осіб та груп, якими такі пороки підтримуються. В кримінологічній літературі спеціально-криміналогічні засоби класифікуються за багатьма ознаками: за об’ємом, характером дій, за ступенем радикальності і т.п. Але можна виділити три основні види: соціальні, психологічні, правові. Спеціально-криміналогічні заходи виступають реакцією суспільства на кримінальну агресію, як реакція живого організму на хворобу.
Віктимологічні заходи попередження кримінальної агресії застосовуються в комплексі спеціально-кримінологічних заходів попередження злочинності. Віктимологічне попередження являє собою комплекс заходів, направлених на фактори, які обумовлюють віктимність.
Є.В. Моісеєв так визначає віктимологічну профілактику: “… це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризик стати жертвою злочинних посягань”[88]. Віктимологічні заходи в деякій мірі – самостійна протидія кримінальній агресії, але вони не можуть існувати окремо від загально-соціальних та спеціально-кримінологічних заходів. Така самостійність проявляється в тому, що об’єктом попередження виступає жертва злочину, тобто об’єкт кримінальної агресії; попередження базується на переконанні, а не на примусі. Завданням віктимологічного попередження є усунення або зменшення дії факторів, що обумовлюють віктимність особи. Дія таких факторів може проявлятися не тільки в законослухняності, а й в протиправній, аморальній поведінці. Найчастіше суб’єктами аморальної, протиправної поведінки виступають нарко та алкозалежні особи, інші особи, поведінка яких провокує агресію. Серед криміногенних суб’єктів є значна частина осіб, котрі характеризуються віктимною поведінкою. Наслідками є становлення криміногенними особами жертвами агресії. Такий хід подій має місце при пасивній кримінальній агресії, зокрема при перевищенні меж необхідної оборони. Віктимологічне попередження, направлене на досягнення таких цілей: не дозволити криміногенним особам спровокувати своїми антисуспільними діями проти себе агресивну поведінку; навчати потенційних жертв агресії протистояти злочинним агресивним діям та допомагати в цьому іншим; контролювати інформацію, яка може викликати агресивні настрої у суспільстві. Заходи досягнення перерахованих цілей ліквідують віктимно небезпечні ситуації, забезпечують охорону ймовірного об’єкта агресії, наділяють об’єкт агресії властивостями самозахисту. Порядок застосування відповідних заходів заснований на об’єктивних обставинах, зокрема це: час, місце, вид кримінальної агресії; дії об’єкта агресії; характеристика суб’єктів кримінальної агресії (наявність потенціалу вивільнення агресії). Якщо велика ймовірність стати об’єктом кримінальної агресії у дітей, жінок, літніх людей, то використовуються охоронні заходи. При загрозі виникнення кримінальної агресії по відношенню до об’єкта, який в силі протистояти таким діям, застосовуються заходи сприяння захисту. До осіб з негативною віктимною поведінкою можуть застосовуватись такі ж заходи, як до криміногенних осіб. Заходи віктимологічного попередження можуть здійснюватися по відношенню до жертв, потенційних об’єктів агресії, а також до груп потенційних об’єктів агресії з урахуванням їхнього віку, статі та психологічних особливостей. Можна виділити такі типи віктимологічного попередження: загальне віктимологічне попередження та індивідуальне віктимологічне попередження. Загальне віктимологічне попередження передбачає виокремлення факторів, пов’язаних з поведінкою об’єктів кримінальної агресії, та усунення таких факторів. Індивідуальне віктимологічне попередження засноване на виявленні особистостей, поведінка котрих може спровокувати кримінальну агресію, та проведення заходів виховання та навчання з попередження злочинних проявів. Загальне віктимологічне попередження направлене на об’єкт, який уособлює все населення. Заходи загального віктимологічного попередження проявляються у виявленні та усуненні факторів формування віктимної поведінки, виявленні та усуненні ситуацій, що сприяючть реалізації віктимологічних якостей особи. Загальне віктимологічне попередження повинне першочергово спрямовуватись на протидію злочинам, характерною особливістю яких є агресія, ними є: злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, злочини проти власності (розбій, грабіж), злочини проти громадської безпеки та ін. Основним об’єктом загального віктимологічного попередження виступає жертва (об’єкт кримінальної агресії), що і повинно враховуватися при попередженні вище перелічених злочинів. У процесі загального віктимологічного попередження з числа жертв кримінальної агресії можна виділити самовпевнений тип. Характерними ознаками таких осіб виступають самовпевненість, безпідставна сміливість, порушення законодавства. Індивідуальне віктимологічне попередження являє собою комплекс заходів, направлених на пошук конкретних осіб, поведінка яких збільшує ризик прояву щодо них кримінальної агресії і зменшення такого ризику. Заходи індивідуального віктимологічного попередження призначені для конкретної особи. Індивідуальне віктимологічне попередження повинно враховувати мотиви поведінки потенційних жертв, їх психічні особливості та інші причини віктимної поведінки.
Є.В. Моісеєв класифікує поведінку жертви залежно від її видів на провокуючу, неврівноважену, аморальну, протиправну[89].
В.В. Голіна наголошує на тому, що багато потерпілих відрізняються провокуючою, протиправною поведінкою у стані алкогольного сп’яніння. Переважна більшість таких жертв є особами чоловічої статі молодого віку[90]. Отже, необхідно встановити приналежність конкретної особи до певного типу жертви. Можна виділити такі типи жертв: ворожий, ауто, відважний, безпомічний. Ворожий тип жертв складається з осіб, які через свою антисуспільну діяльність стають жертвами пасивної кримінальної агресії. Заходи впливу на таких індивідів збігаються з заходами впливу на осіб, котрі, напевно, зможуть проявити кримінальну агресію в майбутньому. Ними можуть бути позитивний вплив мікросередовища, психологічний вплив відповідних працівників, оперативне втручання правоохоронних органів. Позитивною ознакою такого впливу буде засудження особою своєї поведінки та відмова від неї. Ауто тип зустрічається дуже рідко. Такий тип характеризується намаганням спровокувати агресію проти себе з метою покінчити життя. Найчастіше це хворі, котрі через нестерпний біль або відчай просять лікарів, родичів, близьких людей допомогти їм померти. Необхідним заходом є психологічна та фізична допомога особам, а також попередження потенційних виконавців про кримінальну відповідальність у разі виконання побажань осіб ауто типу, ізолювання таких осіб один від одного. Відважний тип проявляється при протидії антисуспільним проявам діяльності осіб, в результаті чого їм заподіюється шкода. Ізолювання агресивних злочинців дозволить прибрати віктимологічні ситуації, що і буде ефективним засобом попередження, оскільки захист слабших є обов’язком кожного свідомого громадянина. До безпомічного типу відносіться жертви, які в силу свого фізичного чи психічного стану не в змозі протистояти кримінальній агресії. Найчастіше жертвами стають підлітки, жінки, особи похилого віку.
Ми погоджуємося з думкою В.Д. Ривмана, який зазначає: “В цілому попереджувальні заходи зводяться до охоронних (забезпечення надзору і захисту потенційних потерпілих) і підвищення здібностей потенційних потерпілих до захисту, протидії злочинцю, а також формування позитивних настанов особистості”[91] (переклад автора).
Об’єктами індивідуальних заходів впливу є окремі особи, які вчинили злочини або дії яких не дають підстав сумніватися у вчиненні такими особами злочинів у майбутньому. Також сюди відносяться особи, котрі відбувають або відбули покарання. Завданнями індивідуальних заходів впливу є соціально прийнятні зміни поведінки особистості. До таких осіб застосовуються виховні заходи; при наявності психічних аномалій, алкогольної чи наркотичної залежності – медичні заходи, хоча це не гарантує ефективності.
О.М. Литвак так зауважує з цього приводу: “…близько 70% вбивць, ґвалтівників та інших злочинців, які потрапляють на судово-психіатричну експертизу, визнаються хронічними алкоголіками, наркоманами, психопатами, невротиками та особами з іншими психічними відхиленнями… Суд у таких випадках призначає примусове лікування, яке є малоефективним не тільки з причин відсутності сучасних препаратів, але й тому, що далеко не всі пацієнти бажають виліковуватися”[92]. Індивідуальні заходи впливу стосовно осіб антисоціально налаштованих, передбачають виокремлення таких осіб, поставлення на облік, вивчення та застосування ефективних заходів психологічного та педагогічного виховання. За наявності відповідних підстав можливе обмеження контактування особи з мікросередовищем, котре має негативний вплив на таку особу. Якщо причиною кримінальної агресії є психічні аномалії, то до особи застосовують обов’язкові або примусові заходи медичного лікування. Можливе застосування кримінального покарання особи, адже метою покарання є перевиховання, а не помста держави. Оскільки агресивність формується в перші двадцять років життя особи, то велике значення мають індивідуальні заходи впливу на молодих людей. Особи, котрі проявляють суспільно неприйнятну агресивність, не досягнувши чотирнадцяти років, потребують спеціальної уваги. Оскільки основою мікросередовища є сім’я, то доцільно спочатку допомогти батькам у вихованні таких осіб.
В.Н. Кудрянцев виділяє такі елементи сімейної профілактики: рання профілактика в підлітковому середовищі; підготовка та навчання батьків; підтримка сім’ї; попередження бездоглядності; контроль за неблагонадійними сім’ями; профілактика серед дорослих правопорушників[93]. Такі елементи в повному обсязі охоплюють можливі негативні ситуації в сім’ї, при розробці методів впливу на сім’ю це необхідно враховувати. При індивідуальному попередженні необхідно звернути увагу на конфлікти. Конфлікти по суті є прагненням сторін досягти дихотомічних цілей. Такі дії можуть перерости в прояв кримінальної агресії. Велику роль відіграє громадський контроль. Втручання сторонніх осіб може допомогти вирішенню конфлікту, але втручання повинне бути в межах суспільної моралі. Повага до законодавства сприяє вирішенню конфліктів в державних органах і установах.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
