Технократична теорія. Держава і право виникають як необхідний результат спілкування людини з технікою. Для прибічники цієї теорії характерним є неісторичний техніко-економічний підхід до розвитку суспільства.
Враховуючи те, що визначальним фактором індустріалізації суспільства є зростання промислового виробництва на основі прогресу та підвищення продуктивності праці, соціалізм та капіталізм визначаються двома різновидами „індустріального суспільства”. Представниками цієї теорії вважають Бжезінського, Голбрейт.
Теорія анархізму. У XIX – XX ст.. набуває поширення теорія анархізму. Основними представниками анархістських ідей були М. Штірнер, П. Ж. Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін. Ідею анархізму в Україні прагнув втілити Н. Махно.
Представники цієї теорії виступали і виступають за максимальне обмеження, або, навіть, за знищення всякої державної влади і приватної власності, за створення федерацій дрібних автономних асоціацій. Різновидністю анархізму є анархо–синдикалізм, в теорії якого передбачається передача всієї влади в суспільстві профспілкам.
Слов’янофільська теорія. Основними представниками ідеї були О.Хомякова, брати І. Киреєвський і П. Кирієвський, К. Аксаков і І. Аксаков, М. Данилевський, Ю. Самарін, Ф. Достоєвський, С. Соловйов, В. Заньківський, М. Бердяєв та інші.
В основу цієї теорії покладено ідею самобутності суспільного і державного розвитку слов’янських народів. Погляди представників слов’янофільського напрямку суспільної думки в XIX – XX ст. засновувались на протиставлені ідеології слов’янських народів, яким притаманні релігійність, єдність духу та розуму, колективізм, любов до ближнього, ідеології народів Західної Європи, яким притаманні індивідуалізм, раціоналізм, розсудливість, культ матеріального прогресу. Найвищою духовною цінністю слов’ян, що обумовлює характер їхньої державності, слов’янофіли вважали – соборність, тобто поєднання свободи та єдності багатьох людей на основі їх спільної любові до одних і тих же абсолютних цінностей, якими є вчення православної церкви та її святих отців.
Слов’янофіли заперечували як революційний соціалізм, так і буржуазну демократію. Згідно поглядів слов’янофілів, на Заході держава виникла на основі насильства і завоювання, а в Древній Русі – внаслідок природного розвитку національно життя. Слов’янофільські держави минули період жорсткого рабовласницького суспільства. Для слов’янофілів характерна ідеалізація суспільного ладу Київської Русі та общинного способу життя.
Слов’янофільство виступає як антипод орієнтації суспільної думки на західноєвропейський шлях суспільного розвитку. Теоретики слов’янофільства в західному світі вбачають культу індивідуалізму під виглядом загальнолюдських цінностей, пріоритет матеріального над духовним, масовий егоїзм та раціоналізм. Слов’янофіли не заперечують необхідності запозичення кращих надбань західних країн.
На їхню думку, державна влада має бути централізованою, а народу треба надавати можливість вирішувати питання місцевого самоврядування, місцевих проблем господарського, культурного і соціального життя.
На їхню думку, політичні свободи є відносними і негативним явищем, а справжнє завдання держави – творити правосуддя, стежити за моральністю і святістю законів, охороняти гідність людини, сприяти землеробській праці, общинному землеволодінню і слугувати не тимчасовим, а вічним цілям. Слов’янофіли виступають прихильниками переважно монархічних форм державного правління.
Слов’янофіли не проповідували ворожнечі до інших народів, вважаючи за слов’ян всіх – не за ознаками походження крові, а за умов сприйняття духовних цінностей православної цивілізації. В. Соловйов писав, що треба застосовувати заповідь Ісуса Христа: „Люби ближнього, як самого себе” також і до спілкування націй: „Люби всі народи, як свій власний”.
Сьогодні прихильниками до ідей слов’янофільства в Росії є відомі письменники О. Солженіцин і В. Распутін. В Україні – філософ О. Ф. Базилюк. Першочерговими завданнями слов’янських держав, вважають вони, є відновлення традиційних цінностей слов’ян, протистояння „ринковій психології”, надання пріоритету виробничій сфері над комерційною, зміцнення співробітництва слов’янських держав, створення заслону примітивній масовій культурі.
1) Ще з глибокої давнини люди стали замислюватись над питаннями про причини і шляхи виникнення держави і права. Причиною цього є те, що кожен з нас є громадянином, належить до певної держави, підкоряється правовій системі даної держави.
2) Держава має декілька незмінних ознак, за допомогою яких можна сформулювати визначення держави: Держава – територіальна спільність класового суспільства, яка за допомогою механізму публічної влади забезпечує основи існування людини і суспільства, а також суверенітет народу.
3) Влада у первісному суспільстві базувалась на родових відносинах, не мала спеціального апарату управлянні та примусу, здійснювалася членами роду добровільно і мала такі якості, як єдність, взаємоповага, співробітництво.
4) Головними причинами виникнення держави стали: три великі поділи праці; поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності; утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами й виникнення між класових конфліктів; неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності та конфлікти та виникнення публічної влади.
5) Найдавнішими державами були міста-держави, які ставали адміністративним, господарським та релігійним центром та знали чітку соціальну диференціацію, майнове розмежування, поділ праці.
6) Існують декілька шляхів виникнення держави: афінський, римський, німецький, східний, центральної та південної Америки, східнослов’янський. Усі ці шляхи об’єднує те, що виникнення держави пов’язано з класовою боротьбою.
7) На відміну від соціальної організації первіснообщинного ладу, держава стала являти собою нове політичне, структуроване і територіальним утворенням.
8) Створювалось безліч теорій, які по-різному відповідали на це питання. Багато з цих теорій пояснюється історичними і соціальними умовами, в яких жили та працювали їх автори, різноспрямованістю ідеологічних та філософських позицій, якими вони керувались. Але держава – це явище багатогранне і, на мою думку, ні одною з розглянутих теорій окремо пояснити причини її виникнення неможливо. Всі ці теорії по-різному пояснюють шляхи виникнення держави і права, кожна з них розкриває одну з можливих сторін процесу виникнення держави. Але загальну уяву про цю проблему можна отримати лише синтезувавши всі ці теорії в загальну універсальну теорію держави, враховувати комплекс факторів, об`єктивні процеси, які проходили в суспільстві.
9) Деякі сучасні теорії походження держави не набули досить великого поширення і деякі з них важко назвати серйозними (напр., космічна теорія).
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Божко В.М. Аналіз теорій походження держави/ Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди — 2007 — №9 – с. 12 - 19.
2. Бутченко Тарас Іванович. Еволюція договірної концепції походження держави: соціально-філософський аналіз: Дис... канд. філос. наук: 09.00.03 — Запорізький держ. ун-т. — Запоріжжя, 2004. — 173 с.
3. Васильев Л . С . Становление политической администрации // Народы Азии и Африки. – 1981. – ¹6. – С.40 – 46.
4. Варфоломієва Т. В., Гончаренко В. Г., Пастухов В. П., Пенківський В. Ф., Капелюшний В. П. Правознавство: Навчальний посібник. – К.: Український інформаційно-правовий центр. – 2002. – 385 с.
5. Васильев Л.С. Проблемы генезиса Китайского государства. – М.: Наука, 1982. – С. 60 – 99;
6. Васильев Л.С. Феномен власти-собственности // Типы общественных отношений на Во стоке в Средние века. – М.: Нау ка, 1982. – 104 с.;
7. Венгеров А. Б. Теорія держави і права: підручник для юридичних вузів. – 3 – те видання. – М.: Юриспруденція, 2000. – 528 с.
8. Волинка К.Г. Теорія держави і права. – К.: МАУП, 2003. – С. 34-37.
9. Гуляев В.И. Города-государства Майя. – М.: Наука, 1979. – 303 с.;
10. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарлупа В.К. Основи держави і права. - К.: Паливода, 2001. – С. 14-15.
11. Кельман Михайло Степанович, Мурашин Олександр Геннадійович, Хома Наталія Михайлівна. Загальна теорія держави та права: Підручник для студ. вищ. навч. закл. освіти. — Л. : Новий Cвіт-2000, 2003. — 583c.
12. Копиленко О. Л., Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С., Оніщенко Н. М., Бобровник С. В.. Загальна теорія держави і права (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції): навч. посіб. / МОН України. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 400c.
13. Котюк В.О. Теорія права. - К.: Вен турі, 1996. – С. 5-9.
14. Куббель Л.Е Этнические общности протестно-политические структуры доклассового и раннеклассового обществ. – М.: Наука, 1982. – С. 124 – 146;
15. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т. 21. – 526 с.;
16. Маркс К., Энгельс Ф., Соч. – Т. 20. – 436 с.;
17. Маркс К., Энгельс Ф., Соч. – Т. 46, ч.І. – 548 с.;
18. Массон В.М. Формирование раннеклассового общества и вопросы типологии древних цивилизаций // Древний Восток и античний мир. – М.: Изд-во МГУ, 1980;
19. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник — пер. з рос. – Харків.: Консул, 2001. – 655 с.
20. Цвік М.В. «Загальна теорія держави та права», 2002р.
Размещено на
