2) узагальнюють практику розгляду господарських справ (спорів);
3) Вищий господарський суд (правонаступник Вищого арбітражного суду України) на підставі узагальненої в масштабі України судової практики видає оглядові та інформаційні листи, а Президія Вищого господарського суду України відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про судоустрій»: а) дає роз'яснення з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні господарських справ (наприклад, Роз'яснення Президії Вищого господарського суду від 21.05.2002 р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»); такі роз'яснення враховуються не лише господарськими судами нижчих ланок, а й суб'єктами господарювання, органами господарського керівництва, іншими учасниками господарських правовідносин у правозастосовній діяльності; б) вносить в установленому порядку пропозиції щодо змін чинного законодавства; в) приймає рішення про звернення до Конституційного суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України стосовно відповідності її положенням окремих норм господарського законодавства.
9. Реализация хозяйственно-правовых норм
Переважна більшість актів господарського законодавства має комплексний характер, тобто складається з правових норм різних галузей права, присвячених одному предмету правового регулювання (господарським договорам певного виду, суб'єктам господарювання певної господарсько-правової форми або органу господарського керівництва тощо). Проте провідне місце в будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсько-правові норми, яким властиві загальні (притаманні всім правовим нормам) та специфічні (видові) ознаки, що віддзеркалюють їх відмінність від норм інших галузей права. До загальних ознак належать:
· встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (залежно від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, обласні ради народних депутатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів та держадміністрації), господарські об'єднання та суб'єкти господарювання;
· офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми);
· фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа та відповідно - від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновницький договір, правила);
· адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб -усім потенційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання взагалі чи суб'єктам певної організаційно-правової форми, наприклад, господарським товариствам (тобто цим нормам не притаманна індивідуальна персоніфікація - адресування конкретній особі).
Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що відрізняє їх від норм інших галузей права, як сфера застосування: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, керівництва такою діяльністю). ' Узагальнення згаданих ознак дозволяє дати таке визначення:
Господарсько-правові норми — це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.
Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доцільність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на: (1) норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція) і (2) норми з неповною структурою. Останні (серед господарсько-правових норм вони становлять більшість), своєю чергою, поділяються на:
· норми-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади та органам місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК), а також посадовим особам цих органів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК);
· норми-принципи (загальні принципи господарювання — ст. 6 Господарського кодексу України; принцип свободи підприємницької діяльності - ст. 44 ГК, принципи зовнішньоекономічної діяльності - ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991p.; принципи приватизації державного майна - ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992p.);
· норми-визначення (більшість прийнятих протягом останніх 4-х років законів має спеціальну статтю «Визначення термінів», в якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі, - ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. (в ред. Закону від 30.06.1999 р.; ст. З Закону України від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; ст. 2 Закону «Про кооперацію» від 10.07.2003 p.;
· компетенційні норми (наприклад, про компетенцію: Антимонопольного комітету - статті 7—8 Закону «Про Антимонополь-ний комітет України» від 26.11.1993 p., Національного банку України - статті 6, 7, 9, 15, 19 Закону України від 20.05.2000 р. «Про Національний банк України», інститутів спільного інвестування - Закон України від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» (зокрема, ст. 4), Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку -статті 6-8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», страхових організацій - Закон України від 07.03.1996 р. (в ред. 04.10.2001 р.) «Про страхування» та ін.);
· техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);
· норми-рекомендації (не будучи юридично обов'язковими для суб'єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): примірні статути, примірна договори тощо.
10. Досудебный порядок урегулирования хозяйственных споров
Стороны применяют мероприятия досудового урегулирования хозяйственного спора в случаях, а также, чем договоренность между собою, если это обусловлено договором.
Споры, которые возникают из договора перевозки, договора про предоставления услуг связи и договору, основанному на государственному заказе, могут быть переданы на решения хозяйственного суда при условии соблюдения сторонами установленного для данной категории споров порядка их досудового урегулирования.
Порядок досудового урегулирования споров определяется Хозяйственно-процесуальным кодексом Украины, если другой порядок не установлен действующим на территории Украины законодательством, которое регулирует конкретный вид хозяйственных отношений.
Дела по заявлению прокурора ли его заместителя, Счетной палаты, Антимонопольного комитета Украины и его территориальных отделений поднимаются хозяйственным судом независимо от употребления сторонами мероприятий досудового урегулирования споров.
Порядок досудового урегулирования хозяйственных споров не распространяется на споры о признание договоров недействительными, споры про признания недействительными актов государственных и других органов, предприятий и организаций, которые не отвечают законодательству и поднимают права и охраняемые законом интересы предприятий и организаций (далее - акты), споры о взыскание задолженности за опротестованными векселями, споры о взыскание штрафов
Национальным банком Украины из банков и других финансово-кредитных учреждений, а также на споры об обращение взыскания на заставленное имущество.
Споры, которые возникают при заключении хозяйственных договоров, могут быть представлены на решения хозяйственного суда.
11. Защита прав субъектов хозяйствования в хозяйственной деятельности
Предприятия, учреждения, организации, другие юридические лица (в поэтому числе иностранные), граждане, которые осуществляют предпринимательскую деятельность без создания юридического лица и в установленном порядке получили статус субъекта предпринимательской деятельности (далее - предприятия и организации), имеют право обращаться к хозяйственного суда в соответствии с установленной подведомственностью хозяйственных дел за защитой своих возбужденных или оспорюваних прав и охраняемых законом интересов, а также для употребления предусмотренных этим Кодексом мероприятий, направленных на предотвращение правонарушением.
В случаях, предусмотренных законодательными актами Украины, к хозяйственного суда имеют право также обращаться государственные и прочие органы, граждане, которые не являются субъектами предпринимательской деятельности.
Соглашение об отказе от права на обращение к хозяйственного суду есть недействительной.
Хозяйственный суд поднимает дела за исковыми заявлениями: предприятий и организаций, которые обращаются к хозяйственного суду за защитой своих прав и охраняемых законом интересов государственных и других органов, которые обращаются к хозяйственного суду в случаях, предусмотренных законодательными актами Украины; прокуроров и их заместителей, которые обращаются к хозяйственного суда в интересах государства; Счетной палаты, которая обращается к хозяйственному суду в интересах государства в границах полномочий, которые предусмотренные Конституцией и законами Украины.
Прокурор, который обращается к хозяйственному суду в интересах государства, в исковом заявлении самостоятельно определяет, в чем состоит нарушения интересов государства, и обгрунтовує необходимость их защиты, а также указывает орган, уполномоченный государством осуществлять соответствующие функции в спорных отношениях.
Хозяйственный суд поднимает дела о банкротстве за письменной заявлением кого-нибудь из кредиторов, должника.
12. Система хозяйственных судов в Украине
В соответствии с Конституцией Украины, правосудие в хозяйственных отношениях осуществляется хозяйственным судом.
Хозяйственный суд является независимым органом в решении всех хозяйственных споров, возникающих между юридическими лицами, государственными и другими органами, а также в рассмотрении дел о банкротстве.
Хозяйственные суды являются специализированными судами в системе судов общей юрисдикции.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38
