Протягом періоду, що досліджено, зменшення кількості виявлених службових осіб всіх категорій, які вчинили злочини корупційного характеру у сфері власності, набуло послідовного і сталого характеру. Так, у 2005 році викрито керівників підрозділів, які вчинили злочини у цій сфері, майже у 3,2 рази менше ніж у 2000 році, матеріально-відповідальних осіб – у 2,4 рази, керівників підприємств – у 2,3 рази, фінансово-бухгалтерських працівників – у 2,3 рази менше тощо.
У структурі викритих осіб (за службовим станом), які вчинили злочини корупційного характеру у службовій сфері (табл. 5), у середньому, найбільшу питому вагу складають керівники підприємств (18,8 %) та фінансово-бухгалтерські працівники (8,7 %).
Таблиця 5
Кількість осіб (за службовим станом), які вчинили злочини корупційного характеру у сфері службової діяльності
|
Особи (за службовим станом) |
Р о к и |
|||||||
|
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
В середньому за рік |
||
|
Всього осіб, які вчинили злочини, |
7924 |
8541 |
7665 |
7481 |
6889 |
6414 |
7485 |
|
|
у тому числі: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
керівники |
підприємств |
1417 |
1676 |
1117 |
1642 |
1460 |
1143 |
1409 |
|
підрозділів (відділів, секцій і т. п.) |
608 |
597 |
432 |
460 |
407 |
352 |
476 |
|
|
фінансово-бухгалтерські працівники |
895 |
896 |
683 |
651 |
435 |
357 |
653 |
|
|
матеріально-відповідальні особи |
464 |
551 |
418 |
362 |
315 |
283 |
399 |
|
|
державні службовці |
541 |
551 |
480 |
500 |
408 |
462 |
490 |
|
Протягом звітного періоду також простежується стала тенденція щодо поступового зменшення кількості виявлених службових осіб всіх категорій, які вчинили злочини корупційного характеру у сфері власності.[16] Так, у 2005 році викрито фінансово-бухгалтерських працівників, які вчинили злочини у цій сфері, майже у 2,5 рази менше ніж у 2000 році, керівників підрозділів – в 1,7 рази, матеріально-відповідальних осіб – в 1,6 рази, керівників підприємств – на 24 % і т. ін.
Створення реальних механізмів попередження та протидії корупції в Україні зумовило необхідність прийняття ряду нормативно-правових актів, спрямованих на попередження та боротьбу з корупційними діяннями некримінального характеру.
Важливим кроком у боротьбі з корупцією став прийнятий 5 жовтня 1995 року Закон України “Про боротьбу з корупцією”. Законом уперше визначено поняття “корупції” і “корупційне діяння”, а також їх види. Основною метою даного Закону є попередження корупційних діянь чи інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, якщо вони не містять складу злочину, та встановлення за їх вчинення адміністративної відповідальності.[17]
Найбільшу кількість правопорушень антикорупційного законодавства упродовж згаданого періоду фіксується у місцевих органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування. Як і раніше, протягом усього періоду дії Закону України “Про боротьбу з корупцією”, в основному, до адміністративної відповідальності правоохоронними органами притягуються державні службовці 5–7 категорій та службових осіб органів місцевого самоврядування. Проведений аналіз переконливо засвідчує, що боротьба з корупцією спрямована здебільшого проти державних службовців і депутатів найнижчого посадового рівня.
Розглядаючи стан боротьби зі злочинами важливу роль відіграє кримінальна міліція. Так, підрозділи кримінальної міліції вносять пропозиції до державної програми боротьби зі злочинністю, аналізують і прогнозують криміногенну ситуацію, встановлюють і викривають осіб, які готують або вчинили тяжкі злочини, а також злочини, не віднесені законодавством до цієї категорії, але вчинені кваліфікованим способом із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або групою осіб, розшукують злочинців і осіб, які пропали безвісти, запобігають правопорушенням неповнолітніх внаслідок виявлення, припинення та розкриття злочинів, вчинених неповнолітніми, та проведення з ними профілактичної роботи (запобіжні заходи).[18]
Згідно з Типовою структурою органів внутрішніх справ і
структурою центрального апарату МВС України до кримінальної міліції входять
такі основні підрозділи: карного розшуку, служба по боротьбі з економічною
злочинністю, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, служба
кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Підрозділи
карного розшуку запобігають, припиняють і розкривають злочини, а також вживають
оперативно-розшукових заходів у випадках, передбачених чинним законодавством.
Зокрема, вони ведуть боротьбу з груповою та організованою злочинністю; зі
злочинністю проти особи; з майновими злочинами; з проституцією, поширенням
СНІДу та правопорушеннями, пов'язаними з іноземними громадянами; розшукують
злочинців і осіб, які безвісти зникли, а також проводять іншу оперативну
роботу. Особливу увагу в межах своїх повноважень ці підрозділи зосереджують на
організації запобігання та розкритті резонансних і серійних злочинів, а також
на боротьбі з наркобізнесом, який набув міжрегіонального та міждержавного характеру. Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю покликано своєчасно
припиняти злочини в галузі економіки та запобігати їм, здійснювати аналіз і
прогнозування криміногенних процесів у економіці й своєчасно інформувати про
них органи державної виконавчої влади; виявляти причини й умови, що сприяють
вчиненню правопорушень у цій сфері, а також вживати заходів для їх усунення. Підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків аналізують і
оцінюють оперативну обстановку в сфері нелегального обігу наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів на території обслуговування, прогнозують
тенденції поширення цього явища; виявляють і узагальнюють причини та умови, що
сприяють незаконному обігові вказаних засобів, і вживають відповідних заходів
для усунення цих причин; здійснюють оперативно-розшукові дії з виявлення та
документування осіб, які займаються наркобізнесом або іншою злочинною
діяльністю, пов'язаною з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів. У взаємодії з іншими державними органами ці підрозділи
здійснюють акції щодо припинення контрабанди зазначених засобів і надають
допомогу працівникам інших служб органів внутрішніх справ у їх роботі;
організовують і проводять антинаркотичну пропаганду з використанням засобів
масової інформації тощо.
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх запобігає правопорушенням неповнолітніх; виявляє, припиняє та розкриває злочини, вчинені ними; розглядає заяви й повідомлення про правопорушення, вчинені
неповнолітніми, та здійснює досудову
підготовку відповідних матеріалів; виявляє причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень цією категорією
громадян, вживає заходів щодо
усунення цих причин; бере участь у правовому вихованні неповнолітніх і
виконувати інші завдання, передбачені чинним законодавством.
Основним напрямком боротьби зі злочинністю є профілактика правопорушень. Так було схвалено 1 березня 2006 році «Концепція Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006 – 2008 роки». Метою реалізації Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 роки є:
- усунення передумов правопорушень і забезпечення конституційних прав і свобод людини на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль правоохоронних органів, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості;
- удосконалення методів організації, засобів і шляхів запобігання правопорушенням;
- створення організаційних, методичних, кадрових, ресурсних умов, які забезпечують правову та виховну роботу серед населення, її цілісність і різноманітність.
ВИСНОВКИ
Отож, з вищенаведеного можна зробити висновок. що найбільш важливою проблемою боротьби з правопорушеннями являється їх попередження, усунення причин і умов, що породжують шкідливі і небезпечні для суспільства наслідки. Правопорушення неможливо викорінити, борячись безпосередньо з ними, проте суттєво зменшити їх кількість можливо і необхідно. Очевидно, що число шкідливих і небезпечних для суспільства діянь самітно збільшилася б, якщо би вони були незаборонені, чи якщо б за них були встановлені неефективні санкції чи якщо, на кінець, правові заборони можна було порушувати безкарно. Розглядаючи радикальні зміни в сфері правопорушень, що відбулися в Україні за останні п’ять років, з кількісної і якісної точок зору, ми приходимо до досить суперечливих висновків. З одного боку, ріст звичайної злочинності, особливо майнової злочинності, це обумовлено ряд
З іншого боку, криміналізація економіки – розширення тіньового сектора економіки, ріст організованої злочинності і корупції державних чиновників – являє собою більш серйозну погрозу для майбутнього української економіки і політики. У той час як високий рівень звичайної злочинності цілком може знизитися за умови розвитку в Україні процвітаючої економіки й ефективно функціонуючого уряду, змінити домінуюче положення кримінальних-політичних зв’язків — економічних і урядових — може виявитися набагато більш важкою справою. У той час як деякі
