Безсумнівно, з цього видимого порочного кола повинний бути вихід. Один з можливих виходів – дослідження і визначення ефективних шляхів розвитку відповідальності урядових чиновників і надання їм допомоги на шляху до розриву з кримінальним світом. Цей підхід зажадає як позитивних стимулів, так і мір, що забороняють, і тому буде досить дорогим. Інший підхід полягає в тім, щоб заохочувати кримінальні елементи ”відмивати” гроші, інвестуючи їх у законний бізнес.
Серйозне дослідження злочинності в Україні повинне розглядати це явище в більш широкому контексті та у всій її складності існуючої в країні ситуації.
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
(Україна ще не цілком пройшла цей шлях) – та природну відповідь на соціальну дезорганізацію, соціальне розшарування і соціальну напруженість, що посилілись. При цьому можна було б очікувати, що рівень правопорушень повинний був би піднятися ще вище, і цілком можливо, як думають деякі українські кримінологи, що реальні показники злочинності (включаючи латентну її складову) надзвичайно високі.
спостерігачі розглядають це явище як частину ”перехідного” періоду, інші, на наш погляд, зовсім справедливо вважають проблему злочинного бізнесу природним образом властиву посткомунізму, принаймні, у тім же ступені, у який корупція була присутня пізньому комунізму.
як би дивно це ні пролунало. Дійсно, важко представити розвиток в Україні процвітаючої економіки без об’ємного реінвестування сумнівних доходів, викачаних раніше з держави. Однак серйозне довгострокове інвестування в Україні не може мати місце, поки цілком не розів’ється система приватної власності, забезпеченої відповідним правовим захистом. Дотепер українська еліта одержувала більше вигоди від невизначеності в області прав власності.
Коротше кажучи, будь-які значні спроби вирішити проблему росту правопорушень у країні залежать від більш масштабних змін в економіці, політиці і суспільстві.
Заключение
Итак, подводя итоги данного исследования, можно сделать некоторые
выводы.
Проблема правонарушений – одна из древнейших проблем, с которой
сталкивалось человеческое общество. Ее актуальность остается крайне высокой
и в настоящее время, так как еще не созданы условия, способствующие
снижению уровня преступности. Особенно это характерно для стран бывшего
социалистического лагеря, где из-за неустойчивости обстановки в государстве
отмечается рост числа правонарушений.
Все правонарушения обладают признаками, позволяющими отличить их от
любых других социальных явлений.
Всем правонарушениям свойственны общественная опасность и
противоправность. Они могут совершаться только людьми (не всеми, а лишь
деликтоспособными лицами). Важно также отметить, что преступление – это
именно поведение, а не образ мысли. Если какого-либо рода суждения
признаются государством противоправными, то это свидетельствует о его
тоталитарности.
Также необходимо наличие всех элементов состава правонарушения, а
именно: субъекта, объекта, субъективной стороны и объективной стороны.
Здесь одним из важнейших признаков является наличие вины правонарушителя.
Правонарушения крайне неоднородны. Существуют определенные критерии
(например, по степени общественной опасности деяния), которые позволяют
различить преступления (самые тяжкие правонарушения) и проступки (менее
опасные). Внутри этих двух групп также существует внутреннее деление: у
преступлений – по степени тяжести, у проступков – в зависимости от сферы
общественных отношений, нормы которой были нарушены.
В вопросе наказания за совершение правонарушений есть много
дискуссионных моментов. Наиболее спорным вопросом является правомерность
применения смертной казни как высшей меры наказания. В мире не выработано
единой точки зрения по этому вопросу.
Также определенные сложности вызывает многообразие проступков и
появление новых видов правонарушений. Законодательство не всегда адекватно
ситуации на определенный момент времени. И нормативные акты принимаются уже
«вдогонку» правонарушениям, которые появились сравнительно недавно.
Основная причина правонарушений напрямую связана с удовлетворением
потребностей человека (незаконным путем). Следовательно, полностью
искоренить правонарушения невозможно. Можно лишь воздействовать на условия
их совершения, и этим самым снизить уровень преступности, в частности, до
минимума, но никогда до нуля[22].
Неблагоприятными условиями, увеличивающими количество правонарушений
являются: низкий уровень жизни и правовой культуры населения,
нестабильность обстановки в государстве (а вследствие этого, отсутствие
какой-либо идеологии и кризис морали), такие социальные явления, как
наркомания и алкоголизм, несовершенство законодательства и не всегда
эффективная работа правоохранительных органов.
Условия, формирующие причину правонарушений, конечно, не исчерпываются
вышеперечисленными позициями. А их устранение и является основным путем
предотвращения правонарушений и борьбы с ними.
В современной России проблема снижения уровня преступности стоит
особенно остро. Но разработка комплекса мер по борьбе с правонарушениями,
улучшение работы законотворческих и правоохранительных органов требует
вложения огромных средств.
Створюючи закони, необхідно враховувати свідомість, якщо не всіх членів суспільства, то хоча б більшості. Припущення, що всі члени даного суспільства чи держави мають однаково правові переконання, що виражені в офіційних законах держави не правдиве, оскільки, якщо члени суспільства мали одинакові правові переконання, вони б без усякого примусу стали виконувати їх. Проте ми не знаємо ні в минулому, ні в сучасний період ні одного суспільства чи держави, в якій би не здійснювались правопорушення і в якій би не існували міри відповідальності за вчинені правопорушення.
Отож, для того, щоб протистояти виникненню правопорушень, державі необхідно вжити заходів для підняття правосвідомості і правової культури громадян. формування державної правосвідомості загалом тісно пов’язане з подоланням вузько зрозумілих, національних і регіональних інтересів. В центрі усієї політики державі необхідно ставити громадян як духовно вільних, творчих особистостей, які потребують допомоги і захисту з боку держави.
.
Пріоритетні напрями Програми
Проблему організації профілактики правопорушень
передбачається розв'язувати шляхом поетапної реалізації комплексу
правових, організаційних, економічних, соціальних,
інформаційно-пропагандистських та культурно-виховних заходів,
спрямованих на усунення причин і умов, що їх породжують.
Необхідно реалізувати заходи щодо:
удосконалення нормативно-правової бази з питань
правоохоронної діяльності та профілактики правопорушень шляхом
внесення змін до чинних та прийняття нових нормативно-правових
актів;
оптимізації структури органів, установ та організацій, які
займаються профілактикою правопорушень, у тому числі створення в
разі потреби нових підрозділів;
створення інформаційно-аналітичної бази профілактичної
діяльності;
розроблення нових форм та методів профілактики правопорушень
і запровадження їх у практику;
вдосконалення системи ресоціалізації раніше судимих осіб;
ефективного здійснення захисту законних інтересів
неповнолітніх, у тому числі захисту від жорстокого поводження,
експлуатації та насильства;
боротьби з використанням дитячої праці, ліквідації торгівлі
дітьми та їх сексуальної експлуатації, інших форм насильства над
дітьми;
забезпечення розвитку мережі закладів соціального
спрямування, зокрема закладів для бездомних громадян і
безпритульних дітей;
підвищення рівня контролю за дотриманням закону під час
провадження господарської діяльності, набуття та реалізації
майнових прав;
удосконалення профілактики та оперативно-розшукового
забезпечення протидії організованій злочинності та корупції;
реалізації комплексу заходів, спрямованих на викоренення
причин і створення умов для ліквідації тіньового сектору
економіки;
впровадження чітких правових норм для захисту прав
інтелектуальної власності з одночасним удосконаленням на
міжнародному рівні механізму захисту прав інтелектуальної
власності суб'єктів господарювання України;
запобігання вчиненню злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми,
посилення кримінального переслідування осіб, причетних до їх
учинення, а також реабілітації та реінтеграції потерпілих від
цього виду злочинів;
запровадження інформаційно-пропагандистських та
культурно-виховних програм профілактичного спрямування;
підвищення рівня фахової підготовки посадових осіб, на яких
законодавством покладено реалізацію заходів щодо профілактики
правопорушень.
З метою уникнення дублювання заходів з профілактики
правопорушень, які визначаються окремими правовими актами,
передбачається вдосконалити проведення моніторингу стану їх
реалізації та внесення відповідних змін до Програми.
Програма має стати засобом реалізації державної політики у
сфері профілактики правопорушень, що є одним з пріоритетних
напрямів діяльності правоохоронних органів, центральних і місцевих
органів виконавчої влади та громадськості, з урахуванням
можливостей регіонів, рівня їх економічного, соціального,
історичного та культурного розвитку.
Додаток А
Таблиця 1
|
Показники |
Зареєстровано |
|||
|
2006 |
поточ. рік |
динаміка % |
||
|
Усього злочинів |
212385 |
208125 |
-2,0 |
|
|
Рівень злочинності на 10 тис. населення |
45,1 |
44,2 |
|
|
|
з них |
особливо тяжких |
8649 |
8184 |
-5,4 |
|
тяжких |
81275 |
70596 |
-13,1 |
|
|
середньої тяжкості |
86214 |
87066 |
1,0 |
|
|
невиликої тяжкості |
36247 |
42279 |
16,6 |
|
|
Усього злочинів загальнокримінальної спрямованості |
185452 |
180174 |
-2,8 |
|
|
з них |
особливо тяжких |
6380 |
5954 |
-6,7 |
|
тяжких |
69852 |
59903 |
-14,2 |
|
|
середньої тяжкості |
79679 |
80370 |
0,9 |
|
|
невиликої тяжкості |
29541 |
33947 |
14,9 |
|
|
Усього злочинів економічної спрямованості |
26933 |
27951 |
3,8 |
|
|
з них |
особливо тяжких |
2269 |
2230 |
-1,7 |
|
тяжких |
11423 |
10693 |
-6,4 |
|
|
середньої тяжкості |
6535 |
6696 |
2,5 |
|
|
невиликої тяжкості |
6706 |
8332 |
24,2 |
|
[1] Лисенков С.В., Колодій А.М., Теорія держави і права. – Підручник – К., 2005. – С. 263.
2 Скакун О.Ф., Теорія держави і права – [Електронний ресурс] (#"#_ftnref3" name="_ftn3" title="">3 Кримінальний кодекс України ст..23
4 Лисенков С.В., Колодій А.М., Теорія держави і права. – Підручник – К., 2005. – С. 268
5 Лисенков С.В., Колодій А.М., Теорія держави і права. – Підручник – К., 2005. – С. 267
6 Адміністративна відповідальність в Україні - Комзюк А.Т. http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/7350/7354/
7 Скакун О.Ф., Теорія держави і права – Підручник- #"#_ftnref8" name="_ftn8" title="">8 Хропатюк В.Н. Теорія государства и права. – Хрестоматія. – М., 1998. – С.902.
10 Основи менеджменту. – К.: Наукова думка, 1997. – ст.115.
11Право України // Правосвідомість і правова культура. – К. – 1993. - №3. – С.23.
12 А.С.Пиголкин. Общая теорія государства и права. – М., 1996. – С.301.
13 Право України. – 1992. - №1992. - №10. – С.33.
[14] Кримінальний кодекс України
[15] Експрес-інформація «Про стан злочинності на території України» (за 6 років: 2000 – 2005): МВС України. – К.
[16] Стан протидії корупції та шляхи її подолання. Камлик М.І., Марченко Є.В. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) № 13 2006
[17] Закон України «Про боротьбу з корупцією» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34.
[18] Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України
