Характеристика процесуального порядку повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. НЕПОВНОТА ТА НЕПРАВИЛЬНІСТЬ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА ЯК ПІДСТАВА ПОВЕРНЕННЯ СПРАВИ НА ДОДАТКОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
РОЗДІЛ 2. ІНШІ ПІДСТАВИ ПОВЕРНЕННЯ СПРАВИ НА ДОДАТКОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПОВЕРНЕННЯ СПРАВИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Інститут додаткового розслідування при поверненні справ на дослідування на стадії попереднього розгляду справи суддею широко використовується в сучасній судовій практиці. Однак питання щодо його досконалості та й взагалі потрібності викликає безліч суперечок серед науковців. Це є одна з найболючіших, теоретично необґрунтованих проблем кримінального процесу, яка зумовлена необхідністю здійснення якісного переходу на більш високий рівень ефективності досудового слідства та правосуддя в цілому, що безперечно, потребує нових підходів у питанні забезпечення всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи у кримінальному судочинстві.
Повернення судом справ на додаткове розслідування не відповідає іншим нормам процесуального законодавства, завданням розкриття злочину, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону, а навпаки спонукає до тяганини та безвідповідальності. Вбачається, що повністю відмовитися від цього інституту в кримінальному процесі на даний час неможливо, проте він, як безперечно застарілий, вимагає суттєвих змін.
Тому дослідження питань, пов’язаних з підставами повернення справи суддею на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду кримінальної справи є необхідниим в кримінально-процесуальній науці та повинно бути предметом глибокого, всебічного наукового вивчення.
Об’єктом дослідження є норми кримінально-процесуального законодавства та комплекс правовідносин, які виникають між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності в процесі реалізації правових норм, що регламентують підстави та порядок повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.
Предмет дослідження - теоретичні основи кримінального судочинства України, практика правозастосування й доктринальні положення, що стосуються підстав та порядку повернення справи на додаткове розслідування.
Метою роботи є комплексний теоретичний аналіз проблемних питань, які пов’язані з підставами повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею .
Відповідно до цього були поставлені конкретні завдання:
- проаналізувати підстави повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею;
- дати харктеристику процесуального порядку повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.
Нормативною базою є Кримінально-процесуальний кодекс України, Конституція України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, а також інша нормативна, навчальна, монографічна та довідкова література.
Джерельна база роботи ґрунтується на дослідженнях відомих українських вчених В.Д. Бринцева, Л.Є.Владімирова, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, В.П. Мікуліна, О.Р. Михайлишина, В.Т. Маляренка, С.В. Нечипорук, В.О. Попелюшка та ін.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що ця робота є цілісним дослідженням з питань повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею. Ґрунтовно розглянуто основні підстави та процесуальний порядок повернення справи.
При розробці даної теми для всебічного та об’єктивного її розкриття і висвітлення були використані такі методи дослідження: діалектичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний методи, а також метод аналізу та синтезу.
Підґрунтям дослідження виступає діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що вирішуються в роботі, розглядаються в єдності їх соціального змісту та правової форми. Застосування порівняльно-правового методу дозволило проаналізувати повернення справи на додаткове розслідування в Україні у порівнянні з іноземними правовими аналогами. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності й обґрунтованості суджень були дотримані при формулюванні висновків дослідження.
Практична значимість дослідження в тому, що нагромаджений фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки можуть бути використані під час читання курсів з «Кримінального процесу».
Структура даного наукового дослідження відповідає меті й основним завданням. Вона складається з вступу та трьох взаємопов’язаних розділів (Розділ І. «Неповнота та неправильність досудового слідства як підстава повернення справи на додаткове розслідування»; Розділ ІІ. «Інші підстави повернення справи на додаткове розслідування», Розділ ІІІ «Процесуальний порядок повернення справи»). Також, наукова робота містить висновки та список використаних джерел.
У вступі зазначається актуальність даної теми, її мета, завдання, предмет, об’єкт, методи дослідження, практичне значення цього дослідження. Перший розділ «Неповнота та неправильність досудового слідства як підстава повернення справи на додаткове розслідування», містить інформацію про порушення вимог кримінально-процесцального законодавства, недотримання правил щодо порушення кримінальної справи - дізнанням або досудовим слідством, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Проводиться детальний аналіз недосліджених обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Другий розділ «Інші підстави повернення справи на додаткове розслідування», присвячено розгляду таких підстав для повернення справи на додаткове розслідування як: наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та наявність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин. У третьому розділі «Процесуальний порядок повернення справи» увага акцентується на процедурі винесення суддею постанови про повернення справи на додаткове розслідування та подальше вирішення справи у апеляційній чи касаційній інстанції.
У висновках викладено найбільш важливі наукові та практичні результати одержані у роботі, а також дана відповідь на завдання поставленні у вступі.
РОЗДІЛ 1 НЕПОВНОТА ТА НЕПРАВИЛЬНІСТЬ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА ЯК ПІДСТАВА ПОВЕРНЕННЯ СПРАВИ НА ДОДАТКОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
Закон вимагає від органу дізнання та слідчого точно дотримуватись правил про порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, забезпечення та охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, про необхідність правильної кваліфікації вчиненого, тобто дотримання законності в їх діяльності зі стадії порушення кримінальної справи і до складання обвинувального висновку включно[1].
Законність і справедливість кримінального судочинства не можливі без чіткого виконання кожним його суб'єктом норм КПК України. Верховний Суд України постійно тримає в полі зору цю сферу діяльності і притаманними йому засобами намагається спонукати дізнавачів, слідчих, прокурорів, суддів та інших посадових осіб, які здійснюють певну функцію у кримінальному процесі, до належного виконання процесуального закону. З метою попередження призначення до судового розгляду неповно, неправильно, з порушенням закону розслідуваних справ, що виключає можливість їх ефективного розгляду та законного, обґрунтованого і справедливого вирішення по суті, закон зобов’язує суддю при попередньому розгляді справи з’ясувати, по-перше, чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду (п.5 ч.І ст.237 КПК)[2]. По-друге, за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб (ч.2 ст.237 КПК). По-третє, за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, яка передбачається відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено (ч.З ст.237 КПК).
Як видно з наведеного, це питання і процесуально-правового, і матеріально правового характеру.
Перше із з’ясовуваних питань виключно процесуальне і з’ясовується воно в трьох аспектах одночасно: 1) чи мали місце під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства порушення вимог КПК; 2) чи є ці порушення істотними; 3) чи можливе їх усунення без перешкод для призначення справи до судового розгляду.
Наявність чи відсутність порушень вимог КПК – це у кожному конкретному випадку справа факту, і з’ясовується він шляхом ретельного ознайомлення з письмовими матеріалами справи, аналізу клопотань та думок учасників судового розгляду, дослідження наданих ними додаткових доказів[3].
Норми закону про попередній розгляд справи суддею не містять ні визначення, ні переліку процесуальних порушень, за наявності яких справа підлягає поверненню на додаткове розслідування. Тому суддя повинен керуватись, за аналогією, відповідними правилами, які регламентують підстави для скасування або зміни вироку апеляційним судом, що стосуються порушень під час дізнання та досудового слідства, застосовуваних до попереднього розгляду[4].
Статтею 246 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду. До таких підстав належать:
а) установлення під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;
б) установлення підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них за вимогами статті 26 КПК неможливий;
в) установлення підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлене.
В інших нормах закону дано роз’яснення цих понять, а також наведений перелік порушень, при наявності яких справа у всіх випадках підлягає поверненню на дослідування.
На думку В.Т. Маляренка, закріплення в КПК України права суду за власною ініціативою та у визначених законом випадках за клопотанням учасників процесу повертати справу для проведення додаткового розслідування свідчить про незнання або нерозуміння чи небажання розуміти того цивілізаторського шляху в кримінальному процесі, яким ідуть інші країни світу[5].
Розглянемо детальніше таку підставу для повернення справи на додаткове розслідування як неправильність та неповноту досудового слідства.
За змістом статті 368 КПК стосовно стадії попереднього розгляду справи суддею однобічним або неповним визнається дізнання чи досудове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Етимологія поняття «досудове слідство» свідчить про те, що воно ні за яких обставин не може провадитися після того, як справа була направлена в суд. В жодній нормі Конституції України не йдеться про те, що справа із суду може знову бути повернена для відновлення слідства. В Конституції немає і поняття «додаткове слідство». Додаткове передбачає наявність і основного слідства, однак такого поділу на слідство основне й додаткове ні Конституція України, ні КПК України, ні міжнародні норми не містять.
