Большая База Рефератов - Сучасні політичні ідеології - скачать рефераты, бесплатно рефераты

Сучасні політичні ідеології

Відрізняючись від марксизму, соціал-демократична ідеологія виходить з пріоритету поступовості історичної еволюції суспільства в бік соціалізму, зберігаючи при цьому соціальний і міждержавний мир.

Засновниками соціал-демократичної ідеології вважають Є-Берштейна й К-Кауцького. Вони рішуче поглянули найважливіші марксистські установки, які не відповідали, з їх точки зору, новим умовам боротьби пролетаріату за свої права; ввели поняття ''демократичний соціалізм", в якому акумулювалася система їх поглядів. В концепції "демократичного соціалізму" треба відкидати марксистське вчення про кризис капіталізму й бракування народних мас, а отже, і необхідність пролетарської революції. Сучасні ліберальні інститути настільки гнучкі, мінливі й здатні до розвитку, що вони потребують не викорінення, а лише подальшого розвитку. Соціалісти не бажають захоплювати владу насильно і будуть користуватися лише законними засобами її отримання. Слід відмовитися і від тези диктатури пролетаріату, бо класова диктатура належить більш низькій культурі В 1951р. у Франкурті- на- Майні відбувся Установчий конгрес Соцінтерна, на якому була проголошена офіційно доктрина під назвою "Демократичний соціалізм". Головними цінностями "демократичного соціалізму" визнавалися свобода, справедливість, солідарність. Реалізувати ці цінності можна лише за допомогою економічної, політичної й духовної демократії. В декларації соціалізм характеризується не як жорстка соціальна конструкція, а як процес постійного руху і реалізації згаданих вище цінностей, в збагаченні їх реального змісту. Соціалізм в декларації виступає більш як моральна категорія, ніж економічна, хоча соціал-демократія не відмовлялася в той же час від обгрунтування, обмежуючи його економічною доцільністю. Важливим моментом декларації є відмова соціал-демократії від єдиної ідеологічної основи свого руху. Своє прагнення до демократичного соціалізму кожна партія може обґрунтовувати чим завгодно: ідеями Платона, пророка Мухаммеда, поглядами Конфуція або вченням К.Маркса. Цим самим, соціал-демократам вдалося подолати доктринальну вузькість у визначенні стратегії, тактики, програмних цілей, принципів, яка присутня комуністичному рухові і яка привела до падіння його авторитету і впливу в світі Більше того, в Соцінтерні перестав діяти принцип обов’язкових рішень для партій, які входять до нього. Кожна партія самостійна і відповідає за свою діяльність лише перед власними членами і виборцями. До 70х рр. Соцінтерн об’єднував партії лише Західної Європи. Сьогодні Соцінерн об’єднує 139 партій з 120 країн Європи, Азії, Африки й Латинської Америки. Становлення соціал - демократії як світового руху сприяла еволюція в поглядах, яку вони проробили до цього періоду. Так, наприклад, соціал-демократи відійшли від підтримки "холодної війни" і антикомунізму; переглянули свої погляди на співвідношення еволюції і революції. Якщо раніше вони виступали лише за еволюційний шлях розвитку, то зараз вітали необхідним деякі типи революцій (національно-визвольні, національно - демократичні, демократичні визволення від диктатури наприклад в Португалії або Чілі). Але вони, як і раніше заперечували можливість соціалістичної революції. Важливою рисою на шляху розвитку соціал-демократії став ХУІІІ конгрес Соцінтерну 1989р., який прийняв ''Декларацію принципів", по суті, нову програму Соцінтерна. В цьому документі соціалізм був охарактеризован як рух за свободу, справедливість та солідарність. Соціал-демократи виступали за політичну та економічну демократію в глобальному масштабі. В економічній концепції соціал-демократії підкреслюються плюралізм форм власності. Приватна власність цілком може співіснувати з державою. Форма власності повинна відповідати характеру виробництва. Важливе місце в ідеології соціал-демократії займають проблеми екології. В останні часи соціал-демократи видвинули концепцію "Екологічного соціалізму", в якій відстоюється екологічно збалансований розвиток. Тільки те має право на існування, що не завдає шкоди людству та природі. Економічний зріст ради тільки економічного зросту непотребен; необхідно враховувати комплекс вирішення екологічних і соціальних проблем.

З часу свого виникнення соціал-демократичні партії, як партії трудового класу, до теперішнього часу претерпіли істотних змін. Це, пов'язано, перш за все, зі змінами в соціальній структурі суспільства: скорочення фабрично-заводських працівників, зростом висококваліфікованих працівників, службовців, прагненням лідерів соціал-демократії перетворити свої партії з вузько-класових в партії всіх працівників і навіть всього народу.

Соціал-демократи, особливо ті, які знаходяться у влади, внесли значний вклад у створення розвинутої системи соціальної захищеності, яка врегульовується державою. Ця система функціонує і тоді, коли соціал-демократів змінюють при владі партії консервативної або ліберальної орієнтації. Все це сприяє втягненню в соціал-демократичні партії і в співчуваючі їм не тільки працівників, але й службовців, селян, пенсіонерів - самих широких соціальних верств суспільства. В той же час ряд факторів серйозно підірвали вплив соціал-демократії, як ідеологічної течії.

Виявилися неістотними концепції "демократичного соціалізму" і "держави всезагального добробуту". Соціал-демократія виявила, що не в змозі дати адекватну оцінку ролі середніх верств, соціальних наслідків технологічного ривка в розвинутих індустріальних країнах. Важливу роль в ослабленні авторитета соціал-демократії відіграв і крах тоталітарних режимів, які розглядалися суспільною думкою як поразка близької соціал-демократії ідеології.

І тим паче більш ніж вікова діяльність соціал-демократії підтверджується, що вона постійно зв’язана з пошуком відповідей на виклики соціальної і політичної реальності, які складаються в різноманітних країнах і на світовій арені в цілому. Соціал-демократія намагається відповідати на ці виклики сучасними засобами, не втрачаючи тим самим суспільної актуальності.

Фашизм /від італ. Fascis-зв’язка, пучок, об’єднання/ - крайнє реакційний, антидемократичний, правоекстреміський, ідейно - політичний рух, спрямований на встановлення відкритої терористичної диктатури, жорстке придушення демократичних прав і свобод всілякої опозиції й прогресивних рухів.

Фашизм виник в 1919р. в Італії, а потім у Німеччині і в ряді інших країн /Португалія, Іспанія, Болгарія та ін. країнах Центральної і Східної Європи. Фашистська ідеологія була своєрідною реакцію на всебічний кризис, який охопив західне суспільство після Першої світової війни. Дегуманізація праці, масове переселення людей з сел в місто, політичний кризис у наслідку непристосування нових демократичних режимів, зловживання і корупція в демократичних державах, інтелектуальні і духовні кризи - все це сприяло для розповсюдження ідеології фашизму. У Німеччині, яка отримала поразку в Першій світовій війні, були додаткові причини для виникнення фашизму: приниження, яке відчувала нація в зв’язку з виплатою репарації країнам - переможницям за заподіяну їм шкоду, що розцінювалося як "велика ганьба" німецької нації. Саме в той час почали розповсюджуватися гасла, вчення, що Німеччина "вище всіх" і "вище всього" та швидко підігрівалися реваншистські настрої.

Російський вчений соціолог В. Ядов, підкреслив головні риси ідеології фашизму, які поєднуються з принципами їх практичного здійснення і покликані задовольнити окремі соціальні інтереси. До них відносяться:

- безумовна домінанта національного інтересу над одними або іншими, тобто інтернаціональними або загальнолюдськими;

- утвердження особливої місії цього народу в створенні справедливого порядку, або у всьому світі, або як мінімум, в зоні "геополітичних інтересів" цього народу. Звідси - принцип розподілу світу на сфери впливу, що складало важливий елемент відомого пакту країн фашистської "осі";

- відмова демократичної системи, як форми державного устрою на користь сильнішої диктаторської влади, яка в інтересах всієї нації забезпечує справедливий порядок і гарантує благополуччя всім верствам населення, включаючи малозабезпечених і непрацездатних /звідси - "соціалізм"/;

- встановлення особливого національного кодексу моральних принципів, рішуче заперечення яких-небудь загальнолюдських моральних норм;

- затвердження принципу використання сили /військової сили, репресивного режиму країни і в зоні геополітичних інтересів цієї нації/ для придушення інакомислення і тим паче опір встановленому порядку шляхом практичних дій;

- нестримана демагогія як стиль пропаганди, тобто звертання до повсякденних інтересів простих людей і позначення в залежності від ситуації національного супротивника /люди іншої раси, інших політичних поглядів, іншого віросповідання та ін./. Постійна фіксація уваги по окремому небезпечному супротивникові повинно сприяти згуртуванню нації;

- культ харизматичного лідера, вождя, який наділяється рисами прозорливості, яка надана з гори, безумовною відданістю національним інтересам, почуттям безумовної справедливості в межах національного кодексу моральних принципів (див. Політологія. Короткий енциклопедичний словник - довідник. Ростов-на-Дону "Фенікс", Москва "Зевс" 1997р, ст.535-536).

Маючи загальні подібні риси, фашистська ідеологія, в різних країнах, проявлялася разом з національними особливостями. Так, історії 20ст. відомі декілька різновидів фашизму: італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм, португальський фашизм диктатура Салазара, іспанський фашизм генерала Франко та ін. Кожний фашизм відрізняється помітною своєрідністю в ідеології. Так, для італійського фашизму характерна ідея корпоративної держави, в якій, за словами Муссоліні, всі "працюють в згоді за допомогою однопартійної системи", а людина може виявити себе як громадянин, тільки будучи членом групи. Муссоліні ввів в політичну мову поняття тоталітаризм - фашистська держава тоталітарна, тобто не припускає ніякої асоціації або цінностей, крім себе.

Для націонал - соціалізму Німеччини, однією з центральних ідей є спроба перенести на суспільство права сильнішого, які панують в природі і в відповідності з законами природи виправдовується влада сильнішого над слабким. В цій ідеології вихваляється війна, яка веде до згуртування нації, виправдовуються територіальні претензії до інших народів, заохочується ідея завоювання "життєвого простору" та ін. Вождизм /принцип фюрерства/ означав єдність держави, втіленої у вожді. Фашизм приходить і йде не тільки у зв’язку з окремими умовами, які складаються в суспільстві, але і нерідко, разом з особою політичного лідера, який проповідував фашистську ідеологію. Однак і сьогодні в багатьох країнах збереглись або знов виникають різні групи, організації фашистського типу. Різновидом сучасного фашизму виступають - неофашизм, неонацизм та ін. Рішуча і послідовна боротьба з фашизмом - необхідна умова зберігання миру, як в середині кожної країни, так і міжнародної безпеки.

Література

1. Бодуен Ж. Вступ до політології. – К.,Основа, 2008.

2. Бодуен Жан. Вступ до політології. – Київ: “Основи”, 2007.

3. В.А.Мельник. Политология, Учебник. 3-е изд. – Минск, ВШ, 2009.

4. Василенко И.А. Политическая глобалистика : Уч.пос. – М.: «Логос», 2008.

5. Гаджиев К.С. Введение в геополитику. – М.: «Логос», 2007.

6. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – Изд.2-е. М.: “Логос”, 2008.

7. Гаджиев К.С. Политическая философия. – М.: «экономика», 2009.

8. Ильин В.В. Политология. 2-е изд. – М.: Кн.Дом “Ун-т”, 2009.

9. Ирхин Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология. – М., Юрист, 2009.

10. Мухаев Р.Т. Политология: учеб.для вузов.-М.:»Приор», 2007.

11. Нартов Н.А. Геополитика: Учеб. Для вузов. – М. Юнити, 2007.