В зв‘язку з цим 23 липня 1998 р. Президентом України був виданий указ
“Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”44.
Для зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність в частині лімітування та контролю за діяльністю суб‘єктів підприємництва встановлено, що планові та позапланові виїзні перевірки фінансово- господарської діяльності можуть здійснювати тільки уповноважені від імені держави органи виконавчої влади, які є контролюючими органами.(п.1 указу)
Згідно п.5 указу контролюючими органами, які мають право проводити планові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб‘єктів підприємницької діяльності є:
- органи державної податкової служби – стосовно сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів до бюджетів, державних цільових фондів, неподаткових платежів;
- митні органи – стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;
- органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції – стосовно бюджетних позик, позик та кредитів гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів.
Контролюючі органи мають право проводити перевірки фінансово- господарської діяльності суб‘єктів підприємництва тільки в межах їх компетенції зазначеної вище.
Здійснення планових і позапланових виїзних перевірок з визначених вище питань іншим державними органами забороняється. Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органами податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином в указі чітко визначені контролюючі органи, які здійснюють планові і позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності та їх компетенція.
Згідно з п.2 указу плановою виїзною перевіркою вважається тільки така перевірка фінансово-господарської діяльності, яка передбачена у плані контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням об‘єкта власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Вона проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції контролюючого органу.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов‘язань перед бюджетом, крім зобов‘язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Право на проведення виїзної перевірки надається лише в тому разі, коли суб’єкту підприємницької діяльності, який перевіряється не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення такої перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.
Визначення на законодавчому рівні поняття планової виїзної перевірки для підприємця має суттєве значення.
Такі ознаки, як плановість; перевірка тільки за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності згідно письмового рішення керівника контролюючого органу в межах компетенції цього органу один раз на календарний рік; заборона перевірок за окремими видами зобов‘язань перед бюджетом; право перевіряючих на проведення планової перевірки при обов‘язковій наявності надісланого письмового повідомлення не пізніше 10 календарних днів до дня проведення перевірки створюють додаткові гарантії захисту прав підприємця від втручання в його підприємницьку діяльність. В разі порушення цієї вимог підприємець має можливість прореагувати відповідним чином згідно діючого законодавства.
Поняття позапланової виїзної перевірки визначено п.3 указу. Такою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу. Позапланова виїзна перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб‘єктом підприємницької діяльності норм законодавства;
- виявлено недостовірність даних заявлених у документах обов‘язкової звітності;
- суб‘єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов‘язкової звітності;
- суб‘єкт підприємницької діяльності подав в встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової перевірки;
- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб‘єктом підприємницької діяльності, якщо цей суб‘єкт не надасть пояснення та їх документальний підтвердження на обов‘язковий письмовий запит по контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;
- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства, але позапланова перевірка в цьому випадку проводиться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби у межах їх повноважень.
Указ передбачає здійснення позапланової виїзної перевірки і на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Таким чином, підстави проведення позапланової перевірки досить обмежені, а обставини пов‘язані тільки з необхідністю оперативного втручання з метою припинення фактів грубого порушення законодавства.
В указі Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” спеціально зазначено, що позапланові перевірки дотримання пожежної безпеки взагалі не проводяться якщо суб‘єкт підприємницької діяльності уклав договір страхування довільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди. В такому разі шкода завдана третім особам у зв‘язку з порушенням суб‘єктом вимог пожежної безпеки, компенсується в повному обсязі страховою компанією.
Щодо проведення позапланової перевірки діяльності суб‘єктів підприємницької діяльності державними органами у справах захисту прав споживачів, то такі перевірки здійснюються виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення вимог законодавства про захист прав споживачів. При цьому скарга повинна подаватися у письмовому вигляді і містити відомості про прізвище, ім‘я, по батькові, місце проживання, серію, номер паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажі якого були порушені права споживача. Тільки при виконанні цих вимог по змісту скарга може бути прийнята до розгляду з проведенням позапланової перевірки. При цьому органи у справах захисту прав споживачів не мають права розголошувати зазначені відомості про споживача, який подав скаргу.
На лімітування перевірок позитивно впливає також введення на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності журналу відвідання їх представниками контролюючих органів з обов‘язковим зазначенням мети відвідання, посади і прізвища представника, якщо обов‘язково ставить свій підпис в журналі.
Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою до недопущення його для проведення перевірки. Про факт відмови суб‘єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу в якому працює такий представник. Форма та порядок ведення журналу встановлені Державним комітетом з розвитку підприємництва.
Це дає можливість суб‘єкту підприємницької діяльності вимагати додержання встановленого порядку проведення перевірок і в разі порушення прореагувати відповідним чином шляхом письмового повідомлення контролюючого органу, в якому працює той представник, який здійснював перевірку.
Необхідно зазначити, що вищезгадані обмеження у строках та підставах
проведення перевірок суб‘єкта підприємницької діяльності визначені указом
Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності”, не поширюється на перевірки, які проводяться на особисте
прохання суб‘єкта підприємницької діяльності, або перевірки, що проводяться
відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Висновки
Згідно частини першої статті 42 Конституції України “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”. Закріплення права на підприємницьку діяльність є головним і необхідним для її здійснення.
Ця норма закріплює на конституційному рівні одну з основних можливостей
– можливість участі всіх осіб в здійсненні підприємницької діяльності, яка
базується на об’єктивних закономірностях ринкової економіки.
Одним із важливих напрямків забезпечення Конституційного права на підприємницьку діяльність є реалізація вимог верховенства закону в законодавстві про підприємництво в Україні, що означає створення внутрішньої несуперечливої і узгодженої системи юридичних актів при вирішальній ролі в ній законів.
Верховенство законів диктує і вимоги узгодженості змісту підзаконних нормативних актів діючим законам, що у правовому регулюванні підприємницької діяльності не завжди виконується.
У дипломній роботі проведено аналіз законодавства, пов’язаного з правовим регулюванням захисту підприємництва від монополізму, недобросовісної конкуренції, а також з дерегулювання підприємницької діяльності. При дослідженні нормативних актів, спрямованих на захист підприємницької діяльності, а також багатьох приклаках з практичної діяльності підприємців зроблено акцент на наявність недоліків, як у законодавчих, так і підзаконних нормативних актах, їх суперечливості та неузгодженості, а також шляхи їх усунення. Наявність цих недоліків стримує розвиток підприємницької діяльності і створює бар’єри на шляху виходу суб’єктів підприємницької діяльності на ринок всіх товарів і послуг.
За останні півтора року виникла і загострилася проблема дерегулювання
підприємницької діяльності, якій присвячено глава третя дипломної роботи.
Ця проблема пов’язана з державним регулюванням підприємницької діяльності.
Справа у тім, що в останній час державне регулювання, тобто втручання державних органів у підприємницьку діяльність досягло таких меж, що по суті були створені правові адміністративні, економічні та організаційні перешкоди та обмеження, що стримують її розвиток, а це в свою чергу не сприяє економічному зростанню України. Це стосується спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємництва, скорочення переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності, лімітування перевірок та контролю, спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій, забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правової бази і таке інше.
Представники багатьох державних органів управління стверджують, що їх
дії з державного регулювання спрямовані на подальший розвиток
підприємництва, а результат протилежний – стримується розвиток. За останні
два роки кількість зареєстрованих суб‘єктів підприємницької діяльності в
Україні скоротилася. Для вирішення проблем дерегулювання в повному обсязі
виконати укази Президента України “Про усунення обмежень, що стримують
розвиток підприємницької діяльності” і “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності”, з урахуванням того, що чиновники особливо
середньої ланки, в зв’язку з наявністю деяких недоліків в законодавстві з
відомих причин будуть виконувати ці укази дуже повільно. Без вирішення цих
питань подальший розвиток підприємництва просто неможливий.
Таким чином, для забезпечення закріплених в статті 42 Конституції
України права на підприємницьку діяльність і пов’язаних з ним зобов’язань
держави необхідно передбачити у законодавстві чіткий і діючий механізм їх
реалізації. Тому приоритетним напрямком законотворчої діяльності в сфері
підприємництва повинна бути розробка нових, а також удосконалення діючих
актів законодавства (головне не кількість, а якість), які регламентують
підприємницьку діяльність, а також захист прав підприємців.
Перелік спеціальної літератури та нормативних актів.
1. Саниахметова Н.А. Новое в законодательстве Украины о предпринимательстве и его защите. Киев, Блиц-информм, 1996 – 320 с. (Б-ка права) РОС.
2. Борисова В.И. Правовые основы предпринимательской деятельности Харьков,
Интеграл. 1998 – 177 с.
3. Шакун В.І. Мельник В.П., Поповіч В.М. Правові основи підприємницької діяльності – Київ, 1997.
4. Лаптев В.В. Правовое регулирование предпринимательской деятельности,
Москва, 1995.
5. Клейн Н.М. предпринимательское право. Курс лекций. Москва, Юридическая литература, 1993 – 480 с.
6. Шапира Жан. Міжнародное право предпренимательской деятельности.М.А/ОБ
Издат. група Прогрес 1993.
7. Кулагин М.И. Предпренимательство и право: “Опит Запада”. – м.
Издательство “Дело”, 1992
8. Чернявський А.А Бізнес підприємницької діяльності. Конспект лекцій -
К,МАУП 1998
9. Кримінальний кодекс України
10. Закон України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.
11. Закон України “Про внесення змін до закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”
12. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
13. Закону України "Про підприємства в Україні"
14. Закон України "Про рекламу".
15. Закон України "Про аудиторську діяльність"
16. Закон України "Про внесення змін да доповнень у Кримінальний,
Кримінально-процесуальний Кодекс України і Кодекс України про адміністративні правопорушення"
17. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”
18. Указ Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”
19. Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”
20. Постанова Кабінету Міністрів № 740 “Про порядок реєстрації суб‘єктів підприємницької діяльності”
21. Годовой отчёт Антимонопольного комитета Украини, 1994
Черкаський інститут управління
М. Черкаси
Кафедра цивільно-правових дисциплін.
Кириченко Ярослав Васильович
Тема: Правовий захист підприємництва.
Дипломна робота студента V курсу
Спеціальності “Правознавство”
Допустити до захисту Науковий керівник
Зав.кафедрою доцент
Гордуз М.О. Фортальнов В.Ф.
Черкаси 1999.
-----------------------
8. См. Годовой отчёт Антимонопольного комитета Украины, 1994, ст.4
1. См. Бизнес, 1995, № 21.
2. См. Годовой отчёт Антимонопольного комитета Украини, 1994, ст.18.
6. Урядовий кур‘єр № 207 від 27.10.98.
7. Урядовий кур‘єр № 67-68 від 09.04.98
10. См. Бизнес, 1994, № 50. ст.12
9. Цыганков С., Семёнова Л. “Испытаниэ монополизмом” Бизнес 1995 № 10 ст.36.
11. См. Шапира Жан. Міжнародное право предпренимательской деятельности.М.А/ОБ Издат. група Прогрес 1993. Ст.92
12. См. Кулагин М.И. Предпренимательство и право: “Опит Запада”. – м.
Издательство “Дело”, 1992 ст.77
13. Урядовий кур'єр № 119-120, 29.06.96
3. Барбарова Е. Как обставить монополиста красными флажками Бізнес. - 1995.
- № 21. ст.26
4. Див. ВВР 1992 року № 21 ст.296.
5. См. Бизнес, 1995, № 14, ст.1-2.
14. ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції
15. ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні"
16. Див. ВВРУ, 1994р. №21, ст. 36.
17.Див. Закон і бізнес, 1994 №22. ст.8
18. Неправомірне точне або майже точне відтворення частини чи всього товарного знаку, який належить іншій особі
19. Приблизне або, точне відтворення чужого знаку, яке може визвати загрозу змішування між оригінальними і імітованими знаками
20. Ст. 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції”.
21. Урядовий кур’єр №137-138 25.07.1996р.
22. См. Бизнес 1994, № 47. ст.9
23. Див. Бізнес, 1994р, 2 листопада. ст.13.
24. Див. Відомості Верховної ради України 1994 №10 ст. 43.
25. Урядовий кур‘єр №137 - 138 від 25 липня 1996р.
26. Ст. 8 закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”
27. Ст.ст. 13, 14, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
28. Ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні"
29. Див. Чернявський А.А Бізнес підприємницької діяльності. Конспект лекцій - К,МАУП 1998 ст. 22-23
30. Див. ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність"
31. Витрати на зниження шкідливих наслідків таких дій, втрати на зміну напрямів діяльності
32. Збитки від зняття реалізації продукції, товарів або зниження попиту на послуги
33. Див. Відомості Верховної Ради України, 1993 р. №1 ст. 1
34. ст.148 Кримінального кодексу України
35. Див. Відомості Верховної Ради України, 1994 №195
36. Урядовий кур‘єр № 25-26 від 07.02.98.
37. Урядовий кур‘єр № 103 від 02.06.98.
38. Урядовий кур‘єр № 134-135 від 16.07.98.
39. Урядовий кур‘єр № 143 від 28.07.98.
40. ВВР України ст. 82 № 20, 1996 р..
41. Урядовий кур‘єр № 47 від 10.03.98.
42. Урядовий кур‘єр № 157-158 від 22.08.96.
43. Урядовий кур‘єр № 25-26 від 07.02.98.
44. Урядовий кур‘єр № 143 від 25.07.98.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
