(місцевого або загальнонаціонального), якщо вона придушує своїх конкурентів шляхом різкого зниження цін нижче витрат виробництва або висновки контрактів з іншими компаніями, спрямованих проти конкурентів і т.д. Одне з останніх великих справ про демонополізацію ринку - це розукрупнення в 1982-1983 роках величезної по сукупній вартості акцій компанії «Америкэн телефон энд телеграф (АТТ)».
Причому одночасно з розукрупненням «АТТ» у США держава встановила над нею жорсткий контроль, оскільки компанія залишалася по-давньому монополістом у ряді сфер.
У сучасних умовах в Україні потрібно подальше удосконалювання і розвиток правового механізму, що міг би ефективно сприяти заохоченню конкуренції і припиненню порушень антимонопольного законодавства.
При цьому може бути використаний досвід антимонопольного регулювання розвитих держав, де антимонопольне законодавство існує достатньо давно. У цих державах також достатньо поширені порушення антимонопольного законодавства, зокрема, дискримінація в цінах і інші засоби ведення торгівлі, що обмежують свободу вибору покупця і зменшують конкуренції; зокрема, «пов'язані» контракти; установлення розміру цін і територіальних меж торговцям-посередникам, що займаються перепродажем; вимогу купувати тільки в себе й ін.
Так, у західному світі одержала широке поширення цінова дискримінація. Вона, наприклад, має місце тоді, коли продавцем при однакових витратах виробництва і розподілі призначаються різні ціни на ті самі товари різноманітним покупцям або коли призначаються однакові ціни різним покупцям при неоднакових витратах. Значними фірмами використовуються різноманітного роду знижки на ціни для визначених груп покупців або окремих регіонів із тим, щоб витиснути своїх конкурентів і домогтися монопольного положення на ринку.
Оскільки зазначені правопорушення є поширеними, у практику застосування антитрестового законодавства досить часті справи про змови фірм про ціни, угодах компаній про поділ ринків, обмеженні виробництва, що ведуть до підвищення цін на шкоду інтересам споживачів. Так, у 1987 фінансового року на рівні федерації в США і тільки одним міністерством юстиції (тобто крім Федеральної торгової комісії) було передано в суд 92 справи за обвинуваченням фірм у змові про ціни. Винні особи були піддані покаранням у виді великих штрафів, а в деяких випадках випливав і тюремний висновок.
Необхідність утримання конкуренції для успішного функціонування економіки при концентрації значної економічної влади і власності окремими юридичними особами викликало прийняття в розвитих державах відповідних правових норм, сукупність яких утворить антимонопольне
(антитрестове) законодавство західних держав.
Антимонопольне законодавство в західних державах націлене на запобігання монополізації ринку; змови про ціни; дискримінації в цінах і інших обмеженнях торгівлі, що заподіюють істотний шкода конкуренції, а також антиконкурентних злить.
Національне і регіональне законодавство західних країн в області конкуренції передбачає дві основні категорії правопорушень:
- договори або відношення між різноманітними юридичними особами, що порушують конкуренцію;
- придбання фірмою такого положення на ринку, що робить конкуренцію на ньому практично неможливої.
У першому випадку мова йде про змову. В другому - про монополію
(такий термін вживається в американському праві) або про домінуючі позиції на ринку і зловживанні ними (така термінологія Договору про заснування ЄЕС).11
Так, антитрестове законодавство обмежує або навіть забороняє деякі види договорів, якщо вони призводять до знищення або істотного порушення нормальної конкуренції. Це, зокрема, угоди, що закріплюють за їхніми учасниками визначені обсяги виробництва того або іншого товару, розподіляють між ними джерела сировини, ринки збуту, забороняють учасникам перепродувати товари нижче обговореного рівня цін або не дозволяють вступати в аналогічні договірні відношення з особами, що не приєдналися до даної угоди.
Закон ФРН про боротьбу з обмеженнями конкуренції 1957 року повідомляв недійсними договори, укладені підприємцями або їхніми об'єднаннями, якщо вони в стані вплинути на виробництво, виробничі процеси або на умови прямування товарів на ринку (стаття 1).
Відповідно до § 15 цього закону недійсними признаються будь-які угоди, за допомогою яких обмежується свобода учасників цих угод визначати ціни й умови постачань товарів у договорах із третіми особами. У багатьох західноєвропейських країнах обмежуючі конкуренцію угоди (так називані «обмежувальні» угоди) підлягають обов'язкової реєстрації в адміністративних і судових органах, що оцінюють їхнє утримання з позицій відповідності загальному благу або привселюдному інтересу.12
Найбільше тривалу історію має антимонопольне законодавство в
США. Так, ще в 1890 році був прийнятий законодавчий акт Шермана, що повідомляв порушенням закону, що подає собою карний злочин, що карається покаранням, два види порушень:
- договір і об'єднання в будь-якій формі або таємна змова з метою обмеження свободи торгівлі між декількома штатами або з іншими країнами;
- монополізація або спроба монополізації будь-якою особою або об'єднанням або договір з іншою особою про монополізацію в будь-якій сфері торгівлі або комерції між декількома штатами або з іншими країнами.
Закон Клейтона, прийнятий у 1914 році, повідомляв порушеннями закону (але не карними злочинами) чотири види діяльності: цінову дискримінацію - продаж товару по різноманітних цінах покупцям , що знаходиться в подібних умовах; угоди, що зв'язують покупця умовами або дозволяючи іншими особами , що не на ринок - продаж з умовою, що покупець припинить покупку в конкурентів продавця; корпоративні злиття - придбання конкурентних компаній; наявність тих самих членів правління в конкуруючих компаніях.
Закон Робинсона-Патмана 1936 року встановлює заборона на дискримінацію цін у усіх випадках, за винятком тих, коли вона виправдується скороченням витрат або признахтся необхідної для приведення цін у відповідність із конкуренцією.
Рекомендується, що те позитивне, що є в досвіді антимонопольного правового регулювання розвитих держав, може бути використане для удосконалювання антимонопольного законодавства
України.
1. Правові засоби захисту підприємців від недобросовісної конкуренції
1. Поняття недобросовісної конкуренції.
Конкуренція це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії
обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації
товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які необхідні
споживачу. Таке законодавче визначення цього терміну надано в ст. 1 закону
України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності.
Конкуренція є необхідним атрибутом ринкових відносин. Разом з тим здійснення підприємцем своїх прав, в тому числі і конкурентних відносинах, не повинно зачіпати права і законні інтереси інших осіб. Тому законодавством забороняється недобросовісна конкуренція.
Але на практиці недобросовісна конкуренція є самим поширеним видом правопорушень в підприємницькій діяльності.
Поняття недобросовісної конкуренції, як спеціальне на законодавчому рівні вперше було визначене в ст. 7 закону України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції". Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів (наприклад засади захисту від недобросовісної конкуренції тощо).
Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів
(підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований
на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв
ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах
ринкових відносин.
Згідно ст. 1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь- які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючі дії:
По-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта тобто підприємця.
По-друге створення перешкод підприємцем в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
По-третє - це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб’єкти (підприємці), їх об'єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об'єднання, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.
Це можна пояснити тим, що в 1992 році на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб'єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.
Але в подальшому в зв'язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об'єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби.
З метою посилення захисту від недобросовісної конкуренції було прийнято спеціальний закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який введено в дію з 1 січня 1997 року.13
Цей закон, визначає правові засади захисту господарюючих суб‘єктів
(підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції, він спрямований
на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв
ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах
ринкових відносин.
Згідно ст.1 закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначають слідуючі дії:
- по-перше це неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб‘єкта тобто підприємця;
- по-друге створення перешкод підприємцям в процесі конкуренції на досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
- по-третє – це неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб‘єкти (підприємці), їх об’єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є суб‘єктами підприємницької діяльності, у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.
2. Неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта
(підприємця)
Неправомірне використання ділової репутації підприємця як правопорушення передбачає зокрема такі дії:
- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
