У колективному договорі необхідно передбачити взаємні обов’язки адміністрації і колективу робітників підприємства про забезпечення комерційної таємниці.
В Правилах внутрішнього трудового розпорядку необхідно віддзеркалювати положення, які визначають обов‘язки адміністрації і робітників підприємства щодо збереження комерційної таємниці. В обов’язки адміністрації повинні входити:
- створення на підприємстві належних умов для виконання робітниками встановленого порядку і правил забезпечення збереження комерційної таємниці;
- інструктаж робітників з правил збереження комерційної таємниці;
- включення в посадові інструкції робітників обов‘язків щодо зберігання комерційної таємниці;
- організація контролю за виконанням робітниками правил збереження комерційної таємниці;
- притягнення до дисциплінарної відповідальності порушників правил про захист комерційної таємниці.
5. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію
До 1 січня 1997 року правові засади захисту від монополізму і недобросовісної конкуренції в тому числі і відповідальність визначалися законом України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності". Тобто одним нормативним актом врегульовані 2 різні, хоча і тісно пов‘язані між собою групи суспільних відносин - демонополізація і недобросовісна конкуренція.
Разом з тим подальший розвиток конкурентних відносин, зростаюча необхідність захисту підприємців від недобросовісної конкуренції визвало необхідність прийняття закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", який націлений на визначення організаційно-правових засобів захисту підприємців від недобросовісної конкуренції, удосконалення видів відповідальності, а також системи санкцій, які застосовуються за недобросовісну конкуренцію.
Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зокрема, чітко визначені дії, які є недобросовісною конкуренцією, а також конкретні види відповідальності за її порушення.
Вчинення дій, визначених законом, як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями:
- по-перше, на господарюючих суб’єктів - юридичних осіб та їх об‘єднання штраф в розмірі до 3-ох відсотків виручки від реалізації товарів, робіт, послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. В разі, коли обчислення виручки або виручка відсутня штрафи накладаються в розмірі до 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
- по-друге, на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є господарюючими суб’єктами штрафу у розмірі до 2000 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
Відповідальність за недобросовісну конкуренцію у вигляді відшкодування збитків передбачена статтею 24 закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб згідно цивільного законодавства України.
Відшкодування збитків, як вид відповідальності різнобічно врегульований
законом, тобто відшкодування майнової шкоди означає стягнення нанесених
збитків. Під збитками необхідно розуміти витрати, які понесла особа, право
якої порушено, втрата або пошкодження його майна (позитивна шкода), а також
неодержані доходи, які особа одержала якби її право не було порушене
(втрачена шкода).
Поряд з охороною майнових прав підприємців велике значення має захист їх особистих немайнових прав - честі, гідності, ділової репутації тому що порушення цих прав може тягнути за собою збитки і в майновому стані. Захист ділової репутації підприємців здійснюється тільки за допомогою спростування відомостей, які не відповідають дійсності і спричиняють шкоду інтересам підприємців. Поряд з їх спростуванням зацікавлена особа може вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди, які спричинені їх поширенням.
Згідно частини 3 ст. 7 Цивільного кодексу України "Громадянин або організація, у відношенні яких поширені відомості, які не відповідають дійсності і спричиняють шкоду їх інтересам, в праві поряд з спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної немайнової шкоди, яка спричинена їх розповсюдженням.
Таким чином законодавством встановлена можливість відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Раніше діюче законодавство не передбачало відшкодування моральної шкоди, оскільки вступали у протиріччя з соціалістичною свідомістю і правом. законодавче визнання в Україні відшкодування моральної шкоди, особливо в умовах розвитку підприємницької діяльності і підприємництва, цілком виправдане.
При доторканні честі, гідності і ділової репутації підприємця важливе не тільки відшкодування майнових втрат, але і компенсація завданої йому немайнової шкоди, тому що в багатьох випадках останнє для потерпілого важить значно більше ніж повернення матеріальних втрат.
При заподіянні особі моральної шкоди обов‘язок по його відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи було завдано потерпілому майнової шкоди і чи була вона відшкодована.
Згідно діючого законодавства моральна шкода може виражатися, в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; в порушенні нормальних життєвих зв’язків за неможливості продовження активного суспільного життя; у порушенні зв’язків; в моральних переживаннях у зв’язку з порушенням права власності, в тому числі і інтелектуальних, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, а також виникнення інших негативних наслідків.
Виходячи із змісту закону можна зробити висновок, що право на
відшкодування моральної шкоди мають будь-які суб’єкти підприємницької
діяльності, незалежно від того чи є вони фізичні або юридичні особи.
Відносно закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" господарюючі
суб’єкти (підприємці) також мають право на відшкодування моральної шкоди,
наприклад, у разі неправомірного використання ділової репутації іншим
суб’єктом, дискредитації, тобто дій, які завдали або могли завдати шкоди
діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця) і таке інше.
Але право на відшкодування моральної шкоди покладає на господарюючого суб’єкта (підприємця) і ряд обов‘язків.
Так згідно з статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, окрім загальних вимог, повинно бути визначене, в чому виражається ця шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю вона завдана; з яких міркувань позивач виходив при визначенні її розміру і якими доказами це підтверджено.
Відповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачає також вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій іншого господарчого суб’єкта (підприємця).
У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень,
рекламних матеріалів, упаковки, або факту копіювання виробів заінтересовані
особи можуть звернутися з заявою про вилучення товарів з неправомірно
використаним позначенням або копій виробів іншого господарського суб’єкта
(підприємця) як у виробника, так і продавця.
На підставі заяви антимонопольним комітетом або його територіальним
відділенням порушується справа за результатами розгляду якої при наявності
правопорушення приймається рішення про вилучення товарів із неправомірно
використаним позначенням та копій виробів іншого господарського суб’єкта
(підприємця), яке є обов‘язковим до виконання. Таке вилучення
застосовується тільки у разі, коли можливість змішування з діяльністю
іншого господарського суб’єкта не може бути усунена іншим шляхом. Рішення
про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій
виробів іншого господарського суб’єкта (підприємця) виконується в порядку
встановленому для виконання судових рішень.
Досить цікавим на мій погляд є питання про захист ділової репутації згідно закону "Про захист від недобросовісної конкуренції"
Громадянин або організація можуть вимагати в судовому порядку спростування відомостей, які не відповідають дійсності або неправдиво викладені, які ганьблять їх честь і гідність, ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо особа яка їх поширює не доведе, що вони відповідають дійсності. Виходячи з цього судовому захисту підлягає ділова репутація будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило визначено досить чітко і є універсальним.33
Але нове законодавство про захист від недобросовісної конкуренції визначає поняття захисту ділової репутації тільки відносно господарських суб’єктів (підприємців), бо не всі громадяни та організації можуть бути суб’єктами підприємництва, а тільки ті які здійснюють діяльність передбачену ст. 1 закону "Про підприємництво". Це вже подальша деталізація ст. 26 закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачає спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей у разі встановлення факту дискредитації. Умовами дискредитації, як наголошувалось раніше є:
- поширення відомостей у будь-якій формі;
- відомості повинні бути неправдивими, неточними або неповними;
- вони повинні бути обов‘язково пов‘язані з особою чи діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця);
- наявність або можливість наявності завдання шкоди діловій репутації господарюючого суб’єкта.
В разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб’єкта
(підприємця) Антимонопольний комітет, його територіальні відділення мають
право прийняти рішення про офіційне спростування неправдивих, неточних або
неповних відомостей у строк і спосіб визначені законодавством за рахунок
порушника, який поширював ці відомості.
Таким чином захист ділової репутації суб’єктів підприємницької діяльності може здійснюватись на підставі ст. 7 УК України в порядку цивільного судочинства і в несудовому на підставі рішення Антимонопольного комітету і його територіальних відділень. Останнє є додатковою гарантією охорони ділової репутації господарюючих суб’єктів (підприємців).
Вчинення таких дій, як неправомірне збирання і розголошення комерційної таємниці, які визначені законом "Про захист від недобросовісної конкуренції", як недобросовісна конкуренція тягне за собою і кримінальну відповідальність у випадках передбачених законом.
Згідно ст. 148 Кримінального кодексу України незаконне збирання з метою
використання або використання відомостей, які складають комерційну таємницю
(підприємницьке шпигунство), якщо це завдало велику матеріальну шкоду
суб’єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк
до 3 років або штрафом від 300 до 500 мінімальних заробітних плат. Така
відповідальність настає незалежно від того, яким способом здійснюються такі
протиправні дії. Але обов’язковим є встановлення мети використання або
використання таких відомостей, а також наявність завданої шкоди, яка в 50 і
більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.
Навмисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця стала відомою в зв‘язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно скоєно з корисливих або інших особистих мотивів і завдало велику матеріальну шкоду суб’єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк від 2 років або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням права займати певні посади на строк до 3 років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітної плати.34
Під розголошенням необхідно розуміти як незаконне ознайомлення інших осіб з відомостями, в зв’язку з професійною або службовою діяльністю особи яка повинна зберігати її в таємниці, а також умов, які сприяють ознайомленню з ними інших сторонніх осіб.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
