Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із
злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити
остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку,
встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення
волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом
поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
(3) До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть
бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні
яких особу було визнано винною.
(4) За правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається
покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що
засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення
вироку у першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно
призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте
повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в
статті 72 цього Кодексу.
Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
(1) Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим
вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за
попереднім вироком.
(2) При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання
не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду
покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у
вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного
за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у
випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк
позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен
перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань вигляді довічного
позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк
покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається
шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
(3) Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута
його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного
покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
(4) Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від
покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини
покарання за попереднім вироком.
(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці
нові злочини за правилами, передбаченими в статті 70 цього Кодексу, а потім
до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи
частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у
межах, встановлених у частині другій цієї статті.
Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього
ув'язнення
(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків
менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з
такого їх співвідношення:
1) одному дню позбавлення волі відповідають:
а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або
арешту;
б) два дні обмеження волі;
в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні
виправних робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або
арешту відповідають:
а) два дні обмеження волі;
б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні
виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для
військовослужбовців, або три дні виправних робіт.
(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних
робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають
лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого
складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю
злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не
підлягають і виконуються самостійно.
(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються
самостійно.
(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі
засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими
у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в
частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може
пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його
відбування.
Стаття 73. Обчислення строків покарання
Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні
покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається
обчислення строків покарання у днях.
Розділ XII. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування,
заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім
звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону
України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом
у випадках, передбачених цим Кодексом.
(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає
звільненню від призначеного судом покарання.
(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового
закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим
законом.
(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути
за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з
урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу
на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на
підставах, передбачених статтею 48 цього Кодексу.
Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт,
службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також
позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість
злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про
можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може
прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування
призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового
строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох
років.
Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування
покарання з випробуванням
(1) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може
покласти на засудженого такі обов'язки:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінальновиконавчої
системи;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що
становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання
покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених
військовослужбовців - командирами військових частин.
Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від
відбування основного покарання з випробуванням
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути
призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового,
спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з
випробуванням
(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені
на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від
призначеного йому покарання.
(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або
систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні
стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд
направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину
суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 - 72
цього Кодексу.
Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних
жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення
волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім
засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і
особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування
як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку
у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від
роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного
віку.
(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних
жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на
засуджену обов'язки, передбачені статті 76 цього Кодексу.
(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-
виконавчої системи.
(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки
засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування
покарання, призначеного вироком.
(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка
відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця
проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує
покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення,
що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання
стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє
засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38
