Стаття 96. Примусове лікування
(1) Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від
призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що
становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження
волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У
разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у
спеціальних лікувальних закладах.
Розділ XV. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ
НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням
примусових заходів виховного характеру
(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може
бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення
можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до
неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною
другою статті 105 цього Кодексу.
(2) Примусові заходи виховного характеру передбачені частиною другою статті
105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з
якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно
небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою
частиною цього Кодексу.
(3) У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до
нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він
притягується до кримінальної відповідальності.
Стаття 98. Види покарань
(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді
штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю.
Стаття 99. Штраф
(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход,
власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого
злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до
п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 100. Виправні роботи
(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до
18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт,
здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком
суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.
Стаття 101. Арешт
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення
вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально
пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк
(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення
злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше
десяти років, а у випадках, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї
статті, - більше п'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у
вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше
вчинив злочин невеликої тяжкості.
(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох
років;
2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;
3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;
4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.
5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини
- на строк до п'ятнадцяти років.
Стаття 103. Призначення покарання
(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин,
передбачених у статтях 65 - 67 цього Кодексу, враховує умови його життя та
виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи
неповнолітнього.
(2) При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або
вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати
п'ятнадцяти років.
Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
(1) Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до
неповнолітніх відповідно до статей 75 - 78 цього Кодексу, з урахуванням
положень, передбачених цією статтею.
(2) Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути
застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення
волі.
(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
(4) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з
випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її
прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної
роботи.
Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів
виховного характеру
(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути
звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого
розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення
вироку не потребує застосування покарання.
(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи
виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки
неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють,
чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також
окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має
майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових
збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчальновиховної установи
для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує
трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх
залишення визначаються законом.
(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів
виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті.
Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3
частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому
вихователя в порядку, передбаченому законом.
(5) У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових
заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і до нього
застосовується покарання призначене вироком суду.
Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у
зв'язку із закінченням строків давності
(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання
обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти
років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з
урахуванням положень, передбачених цією статтею.
(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до
кримінальної відповідальності:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання
обвинувального вироку встановлюються такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного позбавленням
волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за
злочин невеликої тяжкості;
2) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі
за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на
строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за
особливо тяжкий злочин.
(4) У разі зупинення перебігу строків давності передбачених частині другій
статті 49 та частині третій статті 80 цього Кодексу, загальний строк
давності не може перевищувати п'ятнадцять років.
Стаття 107. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання
(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин,
вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-
дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості
вчиненого злочину.
(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до
праці та навчання довів своє виправлення.
(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років,
після фактичного відбуття:
1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення
волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий
злочин;
2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі,
призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий
злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді
позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості
знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який
вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі,
призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа
раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовно-
достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої
частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила
умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
покаранням не застосовується.
(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовнодострокове
звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання
нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у
статтях 71 і 72 цього Кодексу.
Стаття 108. Погашення та зняття судимості
(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38
