Визначальне значення для обчислення мита має єдиний митний тариф
України, який затверджує Верховна Рада України. Це є систематизований звід
ставок мита, яким обкладаються товари (предмети), що ввозяться на митну
територію України чи вивозяться за її межі. Крім цього, важливим чинником
правильності обчислення мита є встановлена класифікація товарів
(предметів). Вона визначається гармонізованою системою опису та кодування
товарів.
Як і по інших видах податків при сплаті мита передбачено ряд пільг.
Так, від сплати мита звільнено: транспортні засоби, які здійснюють
регулярні міжнародні перевезення; переміщення валюти України, іноземної
валюти та цінних паперів: товари, які підлягають оберненню у власність
держави; товари, які походять з митної території України; предмети, які
ввозяться для офіційного та особистого користування або вивозяться за
кордон (при встановленні законодавчими актами їх безмитного ввезення
(вивезення); ряд інших товарів.
При ввезенні в Україну товарів (пересиланні у міжнародних поштових
відправленнях) громадянами України, іноземними громадянами та особами без
громадянства, які прямують рейсами залізничного та авіаційноґо транспорту
вартістю понад 200 екю або по одиночних неподільних товарах (предметах)
вартістю більше 300 екю, вони підлягають обов'язковому декларуванню і
обкладаються:
. — митом за пільговими ставками єдиного митного тарифу України. ПДВ
і акцизним збором — у разі ввезення їх громадянами-підприємцями:
— митом за повними ставками вантажно-митної декларації та сплатою мита
за пільговими ставками єдиного митного тарифу України, акцизним збором та
ПДВ — громадянами, які не мають свідоцтва про державну реєстрацію в якості
суб'єкта підприємницької діяльності. • При ввезенні предметів (товарів)
іншими транспортними засобами:
— громадяни-підприємці обов'язково декларують предмети, які
підлягають оподаткуванню у повному обсязі із заповненням вантажної митної
декларації (ВМД) та сплачують мито за пільговими ставками єдиного митного
тарифу України, акцизний збір і ПДВ;
— громадяни, які не являються підприємцями, обов'язково декларують
предмети та оподатковують їх у повному обсязі та сплачують мито за повними
ставками Єдиного митного тарифу України, акцизний збір та ПДВ.
Необхідно зауважити, що для фізичних осіб використовуються лише повні
ставки у відповідності з єдиним митним тарифом України.
Мито нараховується митним органом по ставках відповідно до Закону
України "Про єдиний митний тариф"[2] і сплачується ним до Державного
бюджету України, а по поштовим відправленням — підприємствами зв'язку.
Надміру стягнута сума мита повертається платнику на його вимогу
протягом одного року з дня митного оформлення. До митних доходів від
зовнішньоекономічної діяльності включаються: збори, які справляються у
пунктах пропуску через державний кордон України за виконання робіт,
пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного, ветеринарного
контролю: плата за інспектування підкарантинних матеріалів; збір за проїзд
автомобільними дорогами України транспортними засобами іноземних ;
власників: митні збори за оформлення товарів, предметів, транспортних
засобів, спадщини, в тому числі за їх перебування під митним контролем.
Ставки митних зборів визначені у доларах США, виходячи з розміру митної
вартості. Так. при митній вартості до 100 доларів митні збори не
справляються, від 100 до 1000 доларів — 5 доларів, більше 1000 доларів —
0,2 відсотка митної вартості, але не більше 1000 доларів США. Митні збори
зараховуються до державного бюджету з наступним їх використанням для
розвитку митних органів.
З метою підготовки актів та пропозицій щодо митно-тарифної політики
України при Кабінеті Міністрів України створена митно-тарифна рада. Робочі
функції покладено па Державну митну службу України. Низовою ланкою є митні
органи.
2.1.4. Державне мито.
Державне мито — грошовий збір, що справляють судові органи, органи
державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство
закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за
вчинення ними окремих дій та видачу документів.
Платниками є фізичні та юридичні особи, які звертаються у відповідні
органи для вчинення в їх інтересах дій та для видачі документів, що мають
юридичне значення. В Україні застосовується просте державне мито. яке
справляється у твердій сумі та пропорційне — у відсотках до відповідної
суми. Так. пропорційне державне мито справляється: із заяв і скарг, що
подаються до суду, за видачу ним копій документів — у відсотках до ціни
позову; за посвідчення договорів про відчуження майна — у відсотках до суми
договору: за вчинення виконавчих написів — у відсотках до суми. що
стягується.
Основними об'єктами справляння державного мита є:
— реєстрація актів громадського стану, видача свідоцтв, документів на
право виїзду за кордон:
— подання позовних заяв, заяв кредиторів у справах про банкрутство;
—- дії нотаріальних контор, дії з одержанням охоронних документів;
— операції з цінними паперами, одержання права на проведення аукціону:
— інші дії та видача документів.
Поряд з цим від сплати державного мита звільняються:
— позивачі (робітники і службовці) по трудових правовідносинах.
позивачі, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід
тощо:
— громадяни, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (1-ої та 2-ої
категорії), інваліди 1-ої та 2-ої груп:
—- податкові та фінансові органи. Національний банк України і його
установи (крім госпрозрахункових підрозділів) за видачу їм свідоцтв і
дублікатів про право держави па спадщину, одержання свідоцтв по виконавчих
листах, за позовами до суду:
— органи місцевого самоврядування за позовами до суду або арбітражного
суду про стягнення збитків, припинення права власності на земельну ділянку:
— громадяни: за реєстрацію народження, смерті, усиновлення
(удочеріння), за посвідчення їх заповітів на користь держави:
— інші категорії громадян, організацій та дії, вчинені в їх інтересах.
Однією із особливостей державного мита є те, що його не справляють
приватні нотаріуси. Проте, розмір плати, яка сплачується за вчинення ними
нотаріальних дій. не може бути меншою від розміру ставок державної о мита,
яке справляється державними нотаріусами за аналогічні дії.
Органи місцевого самоврядування мають право на додаткові пільги по
державному миту, яке зараховується до бюджетів органів місцевого
самоврядування. Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення
документів. В державний бюджет — сплачується з позовних заяв в арбітражний
суд, за перевірку його рішень та постанов у порядку нагляду, за дії по
охоронних документах на об'єкти промислової власності.
Державне мито сплачується готівкою та митними марками. В інвалюті — з
позовних заяв до суду та арбітражного суду, в іноземній валюті, а також за
дії і операції в інвалюті. За умов. коли розмір ставок передбачено в
частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, плата проводиться в
інвалюті з урахуваннями валютного (обмінного) курсу гривні. Нерезиденти
сплачують мито у вільно конвертованій валюті виходячи з розміру мінімальної
заробітної плати, еквівалентного 600 дол. США.
В механізмі справляння державного мита передбачено і його повернення,
за умов коли, внесено більше, ніж передбачено, припинено провадження у
справі чи залишено позов без розгляду, скасовано у встановленому порядку
рішення суду, закрито провадження у справі. Повернення здійснюється за
умови письмового звернення до установи, що справляє державне мито, протягом
року з дня зарахування його до бюджету. За несвоєчасне та неповне внесення
державного мита до бюджету стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка за кожний
день прострочення.
2.1.5. Податок на прибуток підприємств.
Встановлення цього податку обумовлено рядом чинників серед яких:
необхідність впровадження ринкового механізму, удосконалення податкових
відносин та розширення можливостей фінансової діяльності органів місцевого
самоврядування, оскільки податок на прибуток зараховується до бюджетів
територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.
Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької
діяльності, у тому числі бюджетні та громадські організації, які одержують
прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філіії-відділення та
інші відокремлені підрозділи. Національний банк України та його установи
сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів
консолідованого балансу над валовими витратами після закінчення фінансового
року. Госпрозрахункові установи НБУ оподатковуються у загальному порядку.
Платники податку на прибуток, які мають відокремлені підрозділи без
статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок з
урахуванням сум податку, сплаченого відокремленими підрозділами за їх
місцезнаходженням. При цьому платники до 1-го липня, що передує звітному
(податковому) року, подають заяву податковому органу про сплату
консолідованого податку. За умови. якщо сума податку нарахована за
консолідованим балансом є меншою суми податку, який сплачений
відокремленими підрозділами, це перевищення з бюджету не відшкодовується.
Такі норми дають можливість враховувати проблему формування доходів
бюджетів за місцезнаходженням платника.
Об'єктом оподаткування податку є прибуток, який визначається шляхом
зменшення валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та
амортизаційних відрахувань платника. До валового доходу належать:
1) загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг);
2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з
надання фінансових послуг, торгівлі цінними паперами, валютними цінностями,
борговими вимогами і зобов'язаннями.
3) доходи від операцій особливого виду (товарообмінні/ бартерні
операції), операції із розрахунками в іноземній валюті, з продажу основних
фондів або нематеріальних активів, від володіння корпоративних прав, доходи
від спільної діяльності, від здійснення операцій лізингу (оренди) та інших
операцій:
4) доходи від інших джерел та від позареалізаційних операцій, в тому
числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги та вартості безплатно
наданих товарів (робіт, послуг); суми коштів страхових резервів,
використаних не за призначенням; суми безнадійної заборгованості, що
підлягають включенню до валових доходів; доходів від реалізації основних
фондів; суми штрафів та неустойки (чи пені), одержаних за рішенням сторін
договору або рішенням державних органів, суду; інші доходи.
При визначенні об'єкта оподаткування до складу валового доходу не
включаються суми:
— податкових зобов'язань по акцизному збору і податку на додану
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
