служби виробників коштовної техніки. При цьому лізингодавці зберігають за
собою права власності на об’єкт лізингу аж до його купівлі і зобов’язуються
надавати орендарю додаткові послуги з ремонту, страхування обладнання тощо.
Так, у разі лізингу комп’ютерів корпорація «IBM» бере на себе витрати щодо
обслуговання машин у розмірі ввід 5 до 10% їх ціни. Крім того, в
лізинговому договорі часто передбачається можливість повернення комп’ютера
раніше строку або заміна його на інші типи машини (більш сучасні).
Посередницький лізинг, який здійснюється за допомогою банків та
фінансових органів, почав розвиватися в США порівняно пізно, але досить
успішно. 70-80ті рноки для лізингу в США пройшли під знаком зростання
обсягів посередницької діяльності взагалі.
Специфіка американського лізингового бізнесу полягає ще й у тому, що
вид орендованого майна часто визначає форму лізингу. Транспортні засоби та
промислове обладнання виступають, як правило, предметами фінансового
лізингу; сільськогосподарське обладнання орендується на засадах хайрингу;
будівельна техніка, прилади для наукових і методичних цілей знаходяться у
сфері оперативного лізингу і навіть рентингу.
Американські лізингові компанії поступово розширюють свій вплив у
сфері послуг,на яку на початку 90-х років припадало вже до 70% валового
національного продукту США і 75% зайнятих трудовою діяльністю в країні.
Американські соціологи вважають, що до початку XXI століття останній
показник досягне 90% і сфера послуг поглине поки що досить численні
робітничі професії. Зокрема дослідження свідчать, що до послуг які найбільш
деномічно розвиваються зараз, належать страхування, кредитування, лізингові
операції, ноу-хау, інжиніринг, маркетингові дослідження, а також
телекомунікаційні та консультаційні послуги. Причому багато наукоємких
послуг тісно взаємопов’язані між собою. Так сучасні американські лізингові
компанії не тількі самі знаходять ті види продукції, які цікавлять
споживача, але й здійснюють усі економічні розрахунки, пов’язані з
кредитуванням лізингових операцій; займаються розміщенням обладнання аж до
спорудження цілих комплексних виробництв починаючи із нульового циклу;
навчають персонал; постачають науково-технічну документацію, програмне
забезпечення; допомагають у збуті продукції за своїми ділерськими каналами
тощо.
Про значний розвиток лізингу в США свідчить і той факт, що 80%
американських компаній регулярно отримують на умовах лізингу майно. Однак
відміна кредитування податків на орендоване майно внаслідок податкової
реформи 1986 року та зменшення норм амортизації, що спричинило підвищення
абсолютного розміру податків, особливо федеральних, призвели до послабшання
інтенсивності лізингових операцій.
Американські економісти оптимістично оцінюють перспективи подальшого
розвитку лізингу як в країні, так і за її межами. На сьогоднішній день США
залишаються світовим лізинговим лідером як за обсягами лізингових операцій,
так і за різноманітністю використовуваних форм і видів лізингового бізнесу:
в лізингу тут перебуває 45% виробничого устаткування (в Японії -- 33%, у
ФРН – 18%).
Європа в останні десятиліття також показала свою здатність розвивати
різноманітні форми орендних відносин. Західноєвропейські виробники
пересвідчилися, що оренда стимулює виробництво. За даними французських
соціологів, довгострокова оренда більше стимулює користувача працювати
інтенсивно й якісно, ніж власність на майно. Проте звернутися до лізингу
європейських виробників змусили справи набагато конкретніші. До другою
світової війни оренда засобів виробництва не була поширена в Європі.
Політична й економічна нестабільність не стимулювали здавати в аренду
промислові засоби виробництва. Американський лізинговий досвід (під час і
відразу після закінчення війни) показав Західній Європі перспективність
великих арендних угод, але до початку 60-х років розвиток лізингу
гальмувався відсутністю вільних коштів в економіці європейських країн. Тому
не дивно, що перші великі внутрішні лізингові контракти почали укладати
фірми таких держав, як Швейцарія, Швеція та А встрія.
Лізингові договори в Західній Європі набагато раніше стали носити
міжнародний характер завдяки організації Європейської Економічної
Співдружності (ЄЕС), хоча дуже довго укладалися лише на окремі види машин,
обладнання, а не на комплексні виробництва. Ця практика зберіглась і зараз.
Наприкінці 60-х років у країнах ЄЕС почали з’являтися компанії, які
укладали контракти з фінансового лізингу. Таким видом діяльності в
основному займалися спеціалізовані філії великих банків чи пов’язаних із
ними фінансових посередницьких установ. У 70-ті роки створюються й
національні лізингові асоціації Італії, Австрії, ФРН, Великобританії,
Франції. Саме останні три країни є лідерами європейського лізингового руху.
Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери
виробництва, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають
необхідність пошуку і впровадження нетрадиційних для народного господарства
нашої країни засобів поновлення матеріальної бази і модифікації основних
фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Місце лізингового бізнесу в
підприємництві визначається передусім самими об'єктами лізингу, являє собою
найважливіші елементи активної частини основних фондів -- машини,
обладнання, транспортні та інші засоби. В самому широкому розумінні лізинг
являє собою комплекс майнових відношень, що складаються в зв'язку з
передачею майна в тимчасове користування.
Лізинг розглядається з різноманітних точок зору, в основі яких
знаходиться суперечлива, подвійна природа лізингу. Ця подвійність
проявляється в тому, що, з одного боку, лізинг являє собою вкладення
засобів на зворотній основі в основний капітал. Надаючи на певний період
елементи основного капіталу, власник у встановлений час одержує їх назад,
одже. працюють принципи терміновості і зворотності; за свою послугу він
одержує винагороду у вигляді комісійних (завдяки цьому забезпечуючи
реалізацію принципу платності).
Отже, по свєму змісту, лізинг відповідає кредитним відношенням і
зберігає суттєвість кредитної угоди. По формі, оскільки позичкодавець і
позичальник оперують з капіталом не в грошовій формі, а в продуктивній,
лізинг зовні подібний з інвестиціями капіталу.
Таким чином, якщо розглядати лізинг у якості передачі майна в
тимчасове користування на умовах терміновості, возвратності і платності,
його можна класифікувати як товарний кредит в основні фонди.
В економічному розумінні лізинговий кредит є кредит, що надається
лізингодавцем лізингоодержувачу в формі користування майна, що передається.
Суб'єктами лізингового кредиту виступають в особі позичальника --
лізингоодержувач, в особі заимодавця -- лізингодавець, а об'єктом позички є
машини, обладнання, транспортні засоби та інші елементи основних фондів.
Класифікація видів лізингу ускладнена декількома обставинами:
- у правових системах різноманітних країн існують не тільки
різноманітні визначення лізингу, але і окремі його вигляди;
- риси різноманітних видів угод лізингу можуть поєднуватись в одному
договорі в залежності від конкретних, узгоджених учасниками умов;
- при виділенні видів лізингу виходять з декількох ознак класифікації.
Найбільш характерними є наступні види лізингу:
1. Фінансовий лізинг характеризується передусім тим, що термін на який
обладнання передається в тимчасове користування, співпадає по тривалості з
терміном його повної амортизаціі. По закінченню терміну користувач може
придбати майно у власність або відновити договір на нових умовах. У першому
випадку у договорі передбачається право опціону лізингоотримувача на
покупку. Повний обсяг обов'язків по страхуванню, технічному обслуговуванню
і ремонту покладається на користувача майна.
2. Оперативний лізинг відрізняється тим, що термін оренди за ним
менший, ніж економічний термін служби майна. Объктом оперативного лізингу,
як правило, є обладнання з високими темпами старіння.
3. Лізинг з поверненням розглядається як різновид фінансового лізингу.
Його ознака полягає у тому, що власник майна передає право власності на
нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає його
і водночас вступає з ним в інші відношення -- у якості користувача цього
майна.
4. Те що складається на внутрішньому ринку країни дефіцит товарно-
матеріальных цінностей відкриває перспективи такому виду лізингу, як лізинг
по залишковій вартості. Він застосовується на обладнання що вже знаходиться
в експлуатації, тому обєкт лізингу оцінюється не по початковій, а по
залишковій вартості, що повинно значно знизити вартість лізингу.
5. Відносини, при яких технічне обслуговування обладнання повністю
лягає на лізингоотримувача визначаються як чистий лізинг. Власну назву він
отримав тому, що у лізингові платежі в даному випадку не включаються
виплати лізингодавця по експлуатації.
6. Якщо лізингодавець може запропонувати лізингоотримувачу набір
послуг по експлуатації обладнання, то має місце так званий «мокрий» лізинг.
При передачі у користування обладнання зі складними технічними
характеристиками застосовують даний вид лізингу.
7. Міжнародний лізинг може бути експортним або імпортним.
При експортному лізингу зарубіжною стороною є лізингоотримувач, а при
імпортному -- лізингодавець. До цього ж виду лізингу відносяться і угоди,
які проводяться лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча
б одна з сторін будує свою діяльність і має капітал спільно з зарубіжною
фірмою, наприклад, є спільним підприємством.
ІII. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ
ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Етапи лізингових угод
Умовно можна виділити чотири етапи лізингової угоди:
1 етап. Попередній. На цьому етапі здійснюється підготовча робота --
консультування: розробка індивідуальної концепції лізингу, консультація при
виборі лізингу.
2 етап. На другому етапі проводиться робота, що передує укладенню ряду
юридичних договорів, проведення якої зумовлене складним характером
багатосторонніх відношень при лізингу, необхідністю докладного вивчення
умов і особливостей кожної угоди; вирішується питання про джерела
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
