істотні переваги:
1) зберігає право власності на активи;
2) безпосередньо пов'язує термін оплати лізингу зі здатністю
генерувати кошти й терміном служби активів.
Але проблема навіть не в попиті: заявок від потенційних
лізингоодержувачів достатньо. Ось тільки платоспроможним споживачем у
кращому випадку є один із п'ятдесяти. Реально оцінити платоспроможність
українського підприємства взагалі не видається за можливе.
Сьогодні на ринку фінансового лізингу України діють 16 лізингових
компаній, що об'єднані у Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг».
Більшість із них -- банківські структури і лізингові компанії, створені
промисловими організаціями для реалізації своєї продукції. Чистих
лізингових угод сьогодні майже не існує, є безліч, які їх лише нагадують
(див. додат. № 1,2).
Для нормального розвитку індустрії лізингу в Україні на думку західних
спеціалістів потрібно:
1) зробити законодавство зрозумілим і недвозначним;
2) спростити процедуру повернення майна власнику в разі відмови від
платежу за нього;
3) для захисту власності лізингодавця обов'язково реєструвати
лізингові угоди;
4) зменшити на 50% для кожного з перших двох років експлуатації майна
відрахування на прискорену амортизацію, яка нараховується згідно з пунктом
8.6.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
За оцінками експертів[14], за 9% частки лізингу на ринку
капіталовкладень, при обсязі капіталовкладень у сукупному ВВП на рівні 15%,
з урахуванням питомої ваги сучасної тіньової економіки в Україні (до 50%
офіційного ВВП) обсяг розвинутого ринку лізингу через п'ять років
перевищить 1,6 млрд грн
Позитивний прогноз обсягів лізингових операцій в Україні (млн.грн)
|Галузь |1998р.|1999р.|2000р.|2001р.|2002р. |
|Сільське господарство |200 |400 |300 |500 |600 |
|Промисловість |150 |220 |300 |400 |520 |
|Сфера послуг (транспорт) |100 |150 |200 |270 |340 |
|Будівництво |50 |80 |100 |130 |170 |
|Всього |500 |750 |1000 |1300 |1630 |
(За оцінками Bank of Ireland)
Вітчизняна лізингова практика тільки-но зароджується, а експерти
Міжнародної фінансової корпорації вже прогнозують лізинговий бум в Україні.
Запланований Світовим банком на 1998 рік проект фінансової допомоги
передбачає надання Україні кредитної лінії, частина ресурсів якої буде
спрямована на підтримку лізингових компаній. Проте для того, аби бум дійсно
відбувся, потрібно якнайшвидше вирішити всі проблеми (законодавчі,
інфраструктурні, кадрові), які наразі стримують використання цієї
прогресивної форми економічних відносин між суб'єктами ринку.
Як вважають вітчизняні та зарубіжні фахівці, гостру потребу в
інвестиціях Україна частково задовольнить завдяки запровадженню лізингового
бізнесу. Це підтверджує і світова практика: для країн, що розвиваються,
характерною ознакою є зростання обсягів лізингових операцій. Яскравим
прикладом є Південна Корея, де 1975 року за фінансової підтримки
Міжнародної фінансової корпорації було запроваджено лізинговий ринок, який
на сьогодні є одним з найпотужніших у світі. Підприємцеві, який орендує
обладнання, лізинг створює потенційні переваги: тут діють спрощені схеми
забезпечення засобами виробництва та менш жорсткі вимоги щодо балансових
звітів. А ще -- наявність так званих податкових канікул: уряди більшості
зарубіжних країн надають пільги в оподаткуванні саме лізинговим компаніям,
визнаючи, що вони уможливлюють доступ до інвестицій для малих та середніх
підприємств.
Лізинг може стати альтернативою кредитним коштам. Переваги полягають у
тому, що право власності на передане у лізинг майно залишається у
кредитора, який фінансує проект. Тобто немає потреби укладати угоду про
заставу майна. Проте лізингові компанії також повинні бути певними:
обладнання, надане ними у користування одним підприємствам, не потрапить
без їх відома до інших, що має бути чітко обумовлено у відповідних
законодавчих актах.
Стимулювати розвиток лізингу в Україні і, відповідно, інвестування
коштів у виробництво міг би й перегляд (зі значним скороченням термінів)
нормативів амортизації обладнання, вважають фахівці міжнародних фінансових
установ. Потрібно також запровадити систему реєстрації контрактів і
«організувати роботу» з підприємствами-неплатниками (тобто вжити заходів
для посилення відповідальності), оскільки низька фінансова та правова
дисципліна не сприяють нормальному веденню бізнесу.
Вирішивши всі ці проблеми (що, мовляв, не так уже й складно), можна
очікувати стрімкого розквіту лізингового ринку вже у наступному році,
вважають західні експерти..
Вітчизняні учасники народжуваного ринку лізингових послуг, як
виявилося, більш обережні у прогнозах і менш оптимістичні щодо здатності
держави стимулювати розвиток лізингу оперативними і доречними корективами
нормативної бази.
Асоціація «Укрлізинг»
Попри всі складнощі формування нормативної бази лізингу, компанії, що
намагаються працювати у цій сфері навіть за нинішніх непростих умов, дбають
про майбутнє: зокрема опікуючись професійною підготовкою кадрів. Задля
цього фірми, які формально є конкурентами, об'єднують зусилля й кошти.-
Одне з найважливіших завдань для асоціації полягає у підготовці
кваліфікованих кадрів для лізингового бізнесу. Асоціація «Укрлізинг»
спільно з лізинговими компаніями вирішуватиме проблему підготовки кадрів,
яким належить здійснювати бухгалтерський облік, займатися правовим
забезпеченням лізингових операцій. У листопаді асоціація «Укрлізинг»
спільно з подібними організаціями Росії та Білорусі -- «Рослізингом» та
«Біллізингом» -- проведе у Києві науково-практичний семінар, на який будуть
запрошені провідні фахівці асоціації «Євролізинг». Окрім того, є попередня
домовленість з Асоціацією комерційних банків України про проведення
спеціального семінару для бухгалтерів з проблем лізингу.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ З УРАХУВАННЯМ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ
ЛІЗИНГОВИХ ІНСТИТУТІВ
У сфері лізингу комерційні банки зштовхуються з безліччю проблем. Їх
буде легше вирішити, якщо спиратися на досвід зарубіжних країн. Так як в
нинішній час між Україною і Німеччиною склались тісні економічні зв'язки, і
буде корисно розглянути як в Німеччині здійснюють даний вигляд послуг.
Законодавство в Німеччині[15] не містить поняття «лізинг», що
підходило б для всіх існуючих форм здачі в оренду інвистиційних або
споживчих товарів тривалого користування.
В спеціальній літературі і договірній практиці під лізингом
розуміється угода, при якій одна сторона (лізингодавець) зобов'язується в
рамках своєї діяльності надати іншій стороні (лізингоотримувачу) рухоме або
нерухоме майно -- предмет лізингу -- разом з ризиком, зв'язаним з правом
відповідальності, на певний період за погоджену орендну плату.
В Німеччині лізинг почав широко застосовуватися на початку 60-х років,
і в нинішній час лізингові угоди набули значних масштабів. Це
відображається не тільки в їх постійному обсязі, що збільшується, і
використанні цієї форми численними галузями, але і втягненні в оборот все
більш широкого кола інвестиційних об'єктів.
Укладаючи лізингові угоди, підприємство може забезпечити собі значну
економію засобів, що були б потрібні для придбання власності, і тим не
менше одержують в своє розпорядження на тривалий період наобхідне
обладнання. Лізинг відповідає вимогам прискорення обертання капіталу в
зв'язку з скороченням термінів морального старіння обладнання в умовах
бурхливого науково-технічного прогресу. Крім того, його розподіл викликаний
диспропорціями між потребами в капиталовкладеннях і можливостями їх
фінансування, що посилюються по мірі технічного ускладнення і подорожчання
машин, обладнання і т.д.
В Німеччині діють понад 700 лізингових товариств, з яких 2/3 є
товариствами з обмеженою відповідальністю, біля 20% припадає на товариства
з обмеженою відповідальністю і участю коммандистів і 5% на чисто командитні
товариства.
Розподіл обов'язків між лізингодавцем і лізингоотримувачем
визначається договором, що закріплює основу їхніх відносин.
Розрізняють договори з повною амортизацією вартості предмету
лізингової угоди і з частковою.
У договорах з повною амортизацією лізингові платежі, що здійснює
орендар в період основного часу оренди, покривають видатки лізингового
товариства, пов'язані з придбанням або виробництвом товару, відсотки за
користування предметом лізингової угоди і всі інші побічні видатки.
По договорам з частковою амортизацією орендар відповідає лише за
непокриті видатки, оскільки лізингове товариство не може досягнути їхнє
покриття по закінченні погодженого часу оренди шляхом подальшого
використання предмету лізингової угоди (наприклад, нової здачі в оренду або
продажу).
В залежності від терміну дії лізингового договору (в Німеччині)
розрізняють:
. фінансовий лізинг, коли інвестиційні товари купуються на вимогу орендара
і здаються в довгострокову оренду. По закінченню терміну дії договору
орендар має право купівлі товару;
. оперативний лізинг, коли інвестиційні товари купуються або виготовляються
лізинговим суспільством у відповідності з наявним на ринку попитом і
передаються в короткострокову оренду.
В залежності від власника об'єкту лізинг поділяється на: зворотній
лізинг і лізинг виробника. Під формою зворотнього лізингу розуміють здачу в
оренду товару, придбаного лізинговим товариством у підприємства, що
виготовив його або що володіє їм і не переданого йому в оренду. Такий вид
лізингу застосовується в випадку, коли підприємству необхідно терміново
отримати додаткові засоби.
Як правило, продавці, а пізніше орендарі зберігають за собою право
опціону, щоб мати можливість викупити объкт оренди.
Лізинг виробника в Німеччині здійснюється виробником товарів і має, як
правило, довгостроковий характер, оскільки лише здача в оренду на тривалий
термін забезпечує постійний прибуток від об'єкту оренди. Короткостроковий
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
