Розподіл прибутку
|Міністерство освіти та науки України |
|Тернопільська академія народного господарства |
|Вінницький інститут економіки |
| |
| |
| |
| |
|Курсова робота |
|на тему: |
| |
|“Розподіл прибутку” |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|Вінниця 2004 |
Зміст
Вступ ...............................
............................................................................
.................. 3
Глава 1. Фінансові кошти та фінансові результати підприємства
.............................5
1.1 Виторг підприємства 7
1.2 Суть і види доходу підприємства 7
1.3 Прибуток: суть і види 12
Висновок 21
Глава 2. Розподіл прибутку підприємства
...................................................................23
2.1 Принципи розподілу прибутку підприємства 23
2.2 Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм 25
Висновок 28
Глава 3. Актуальні проблеми управління прибутком підприємств
...........................29
3.1 Планування прибутку на підприємстві 29
3.2 Максимізація прибутку 31
3.3 Підвищення ефективності розподілу прибутку 32
Висновок 36
Загальні висновки
............................................................................
............................37
Використана література
............................................................................
...................40
Вступ
Проведена економічна реформа і перехід до ринкових механізмів
функціонування економіки України, органічне включення її в процеси
світового господарювання вимагають корінного перегляду всієї сукупності
економічних важелів, використовуваних у системі керування. Перехід від
переважно прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на
ринкових механізмах і взаємозв’язках, має потребу в заглибленому
теоретичному осмисленні широкого кола мікро- і макроекономічних проблем,
включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних
суб’єктів, об’єктивні закономірності формування і використання доходів цих
суб’єктів.
В умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує
кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є
прибуток. З доходами і прибутком підприємства зв’язане рішення важливих
соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на
мікро-, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям
підвищену актуальність і значимість.
В умовах ринкової економіки одержання прибутку є безпосередньою метою
виробництва. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування
підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних
фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного з реалізацією
товарів на ринку.
Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для
інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості.
Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:
. характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності
підприємства;
. є основним елементом фінансових ресурсів підприємства;
. є джерелом формування бюджетів різних рівнів.
Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки
підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації
виробництва та збуту продукції.
Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання
його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками
економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління
виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл.
Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств — одна з
найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.
В даної курсової роботі викладено теоретичні основи фінансових
результатів діяльності підприємства, вивчені такі економічні поняття, як
”дохід” та ”прибуток”, проаналізовано механізми максимізації та розподілу
прибутку на підприємстві, різні типи дивідендної політики тощо.
Глава 1. Фінансові кошти та фінансові результати підприємства
В умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між
суб’єктами господарювання кожне підприємство має відповідні фінансові
(грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяльності при створенні
і функціонуванні будь-якого підприємства використовуються певні джерела
формування і виокремлюються конкретні види їх фінансових коштів. (мал.
1.1).
Мал. 1.1. Джерела формування і види фінансових коштів підприємства
Стартовим джерелом формування фінансових коштів є статутний капітал, що
являє собою суму коштів, яка необхідна для того, щоб підприємство розпочало
свою діяльність. Його розмір визначається статутом або угодою на власні або
позичені кошти. Проте в окремих випадках підприємствам можуть буди надані
субсидії, тобто фінансова допомога в грошової або натуральній формі за
рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, а також спеціальних
фондів. Розрізняють прямі чи непрямі субсидії. Через прямі субсидії держава
стимулює накопичення капіталу, фінансує капітальні вкладення в ті галузі,
розвиток яких необхідний для збалансованості народного господарства країни
в цілому, але є недостатньо прибутковим для відповідних підприємств (фірм).
Вони спрямовуються перш за все в нові перспективні галузі економіки і
малорентабельні виробництва. Непряме субсидування тих чи інших підприємств
(фірм) здійснюється переважно засобами податкової і грошово-кредитної
політики (податкових пільг, пільгових кредитів тощо).
Сукупність фінансових коштів підприємства, що має постійно
підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел
формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та
інвестиції (капітальні довгострокові витрати).
Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її
доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і
колективу вони цікавлять вкладників капіталу (акціонерів), кредиторів,
державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які
займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін.
Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його
прибуток, іноді його замінюють показником доходу. Крім цих абсолютних
показників для оцінки фінансового стану застосовують ряд відносних
показників і коефіцієнтів. Послідовно їх розглянемо, почавши з виторгу.
1.1 Виторг підприємства
На ринку підприємства виступають як відносно відособлені
товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її
споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає ще отриманого
прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг
із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості
продукції.
Якщо виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про
одержання прибутку. Підприємство завжди ставить своєю метою прибуток, але
не завжди його витягає. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдається лише
відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При витратах,
що перевищують виторг, підприємство перевищує встановлений обсяг витрат і
одержує збитки — негативний фінансовий результат, що ставить підприємство в
досить складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.
1.2 Суть і види доходу підприємства
Показник ”доход” досить поширений серед економічних показників на макро-
і мікрорівнях, у побуті (доход національний, підприємства, сім’ї,
громадянина). Зміст його є не однозначним. Часто цим поняттям позначають
загальну виручку або суму грошових надходжень підприємства або окремої
особи. Іноді доход ототожнюють з прибутком. Це крайні тлумачення доходу. У
сфері підприємницької діяльності офіційно визнано, що доход — як показник
фінансових результатів — це виручка від підприємницької діяльності за
вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Таким чином, у
доході заробітна плата розглядається як його елемент, а не різновид витрат.
Таке розуміння доходу відповідає глобальній макроекономічній меті
виробництва, але є суперечливим на рівні підприємства, де зарплата
формально має різну інтерпретацію залежно від форми власності на умови і
