результатом якої виступає виробнича і реалізована продукція (зроблені
послуги, виконані роботи), оплачені замовником. Доход — це гроші, що
продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-
технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всії форм
інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення
прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити
зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.
Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в
прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає
основним показником ефективності виробництва.
На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які
істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному
призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток — основний
фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для
цілей оподатковування розраховується спеціальний показник — податковий
прибуток, а на його основі — прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не
оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається
чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат
діяльності підприємства.
Глава 2. Розподіл прибутку підприємства
2.1 Принципи розподілу прибутку підприємства
Головна вимога, яка пред’являється сьогодні до системи розподілу
прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна
забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі
встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на
споживання і накопичення.
При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання
насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати
необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу
підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від
прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для
фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів,
забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій,
переходу на прогресивні методи праці і т.п. Загальна схема розподілу
прибутку підприємства приведена на мал.. 2.1.
Мал. 2.1. Розподіл чистого прибутку підприємства
|Чистий | |Резервний | |Фонд | |Фонд |
|прибуток |= |фонд |+|накопичення |+|споживання |
Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо
установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в
розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього
пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.
На будь-якому підприємстві об’єктом розподілу є балансовий прибуток
підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет
і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку
регулюється у виді податків і інших обов’язкових платежів. Визначення ж
напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства,
структури статей його використання знаходиться в компетенції самого
підприємства.
Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але
через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на
капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні
цілі, фінансування природоохоронних — заходів, витрат по змісту об’єктів і
установ невиробничої сфери тощо.
Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює
порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і
використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається
положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і
фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.
Приблизна схема використання прибутку на підприємствах України показана
на мал. 2.2.
Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що
залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за
довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша —
прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства
(акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за
результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога
різним організаціям тощо).
До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві
(нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та
створення резервного фонду.
Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального
обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання
чистого прибутку визначаються власниками підприємства.
2.2 Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм
Прибуток повного товариства розподіляється між учасниками у
відповідностями з установчим договором, у якому визначаються частки його
учасників. Визначення часткою в договорі має значення не тільки при
розподілі прибутку, але і для рішення питання про покриття збитків.
Кожен учасник, одержавши частину прибутку повного товариства, враховує
її в складі свого балансового прибутку як позареалізаційний доход і з
загальної суми балансового прибутку у встановленому порядку обчислює
податок, що вносить у бюджет.
Чистий прибуток товариства розподіляється між резервним фондом, фондом
накопичення, фондом споживання, а прибуток, що залишився — уже між
засновниками.
В установчому договорі можуть бути передбачені й іншої умови розподілу
прибутку. При недостатності прибутку вкладники можуть одержати менший
відсоток прибутку на свій внесок, але й у цьому випадку договором можуть
бути передбачені інші умови (наприклад, виплата відсутньої частини прибутку
вкладникам у наступному році і т.д.).
У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку насамперед
вноситься в бюджет податок на прибуток, обчислений відповідно до порядку,
установленим для юридичних осіб. Після цього частина прибутку направляється
вкладникам у долі, що відповідає їхньому внеску в капітал товариства, потім
прибуток направляється на розвиток підприємства й інші мети. Залишок
прибутку розподіляється між дійсними членами (повними товаришами).
Якщо прибуток чи не отриманий отримана в меншому обсязі, ніж
передбачалося, то можливі наступні варіанти:
. при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов’язані
віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;
. при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату
пайовикам прибутку.
Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком
і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб.
При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику
(пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в
статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов’язкових платежів,
напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення
працівників.
Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств.
Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів
фіксується в статуті суспільства.
Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний
розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для
діяльності АТ.
Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності
суспільства за рік, позначимо як ПЗ (загальний прибуток); прибуток, що буде
спрямована у виді податків у бюджет, — ПП; прибуток, що направляється на
розвиток суспільства, — ПР; прибуток, що відчисляється в резервний фонд, —
ПРФ; тоді прибуток, що нараховується на виплату дивідендів, ПД, буде
дорівнює:
ПД = ПЗ — ПН — ПРФ — ПР.
Прибуток як чистий доход АТ формується в процесі його господарської
діяльності і реалізується після продажу зробленої продукції, виконання
робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи
суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів.
Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий
прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий
ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні
суспільства після сплати податку.
Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і
інших аналогічних по призначенню фондів — гарантійних, страхових і т.п.),
що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10
та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у
резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не
можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.
Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і
використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати
доходів по цінних паперах.
До витрат АТ, зв’язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються
з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і
облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам
за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної
на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ
чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.
Якщо це передбачено статутом, частина прибуток спрямовується для
розподілу між працівник у вид грошових винагород чи у вигляді акцій.
Загальний порядок розподілу прибутку АТ представлений на мал. 2.3.
Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою
директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При
плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види
випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов’язкова
виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів
