результати виробництва. Працівники підприємства, які є його власниками
(індивідуальні, колективні підприємства), розглядають свою зарплату як
доход підприємства, а зарплату найманих працівників — як елемент витрат.
Але це формальне, поверхове сприйняття. Від форми власності економічна суть
зарплати не міняється.
Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує
загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за
вирахуванням податків, може бути використовувана на споживання та
інвестування. Доход іноді є об’єктом оподаткування.
Доход — найважливіший економічний показник роботи підприємств (фірм),
що відбиває їхні фінансові надходження від усіх видів діяльності, кінцевим
результатом якої виступає виробнича і реалізована продукція (зроблені
послуги, виконані роботи), оплачені замовником. Доход — це гроші, що
продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції.
Загальна величина доходу підприємства включає доход від [5, 231]:
. реалізації продукції, робіт, послуг;
. реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних
фондів, нематеріальних активів);
. позареалізаційних операцій (пайові участі у спільних підприємствах,
здачі майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень
або витрат від економічних санкцій тощо).
Доход від реалізації продукції (робіт, послуг) обчислюється як різниця
між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у
собівартості реалізованої продукції. При цьому у величині доходу не
враховується податок на добавлену вартість і акцизний збір.
До матеріальних належать витрати, які включаються у відповідний елемент
кошторису виробництва. Прирівняними до матеріальних вважаються витрати на:
амортизацію основних фондів, відрахування н6а соціальні потреби, платежі та
виплати, які об’єднуються у кошторисі виробництва назвою ”Інші витрати”.
Таким чином, до матеріальних і прирівняних до них витрат належать усі
елементи витрат кошторису виробництва за винятком заробітної плати.
Співвідношення її і матеріальних витрат у кошторисі виробництва дозволяє
розрахунково визначити матеріальні витрати у собівартості реалізованої
продукції.
Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна — це різниця між
ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію,
відповідно доход від реалізації основних фондів — різниця між виручкою від
продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і
реалізацію.
На підприємствах, для яких доход є об’єктом оподаткування, після
вирахування податку він поділяється на фонди споживання, інвестиційний та
страховий. Фонд споживання використовуються на оплату праці персоналу
підприємства (фонд зарплати) і виплати за підсумком роботи за певний
період, за частку у статутному майні (дивіденд), матеріальну допомогу тощо.
Відповідно видам витрат фірми підрозділяються і доходи:
Середній доход AR (average revenue). Теорія попиту затверджує, що
кількість продукції, що хоче придбати споживач, є функцією її ціни. Крива
попиту показує, скільки може заплатити споживач за різні кількості
продукту. Ціна на кривій попиту показує, скільки споживач може заплатити за
кожну одиницю зробленого продукту. Щодо виробника коштовна покупця є тим
доходом, що очікується продавцем від кожної проданої одиниці випущеної
продукції. Крива попиту на продукцію підприємства є одночасно і крива
доходу. Ціна за одиницю продукції і є доход від одиниці продукції (чи
середній доход) для продавця. Ціна і середній доход — це одне і теж, але
розглянуте з різних точок зору:
AR = P,
де Р — ціна товару;
AR — середній доход.
Загальний доход TR (total revenue) — це грошова сума, одержувана від
продажу визначеної кількості товару (виторгу). Він дорівнює ціні товару,
помноженої на цю кількість товару:
TR = AR * Q.
Тому що AR = Р, то TR = P * Q.
Граничний доход MR (marginal revenue) — це збільшення загального доходу
за рахунок малого збільшення кількості зробленої і проданої продукції
(збільшення загального доходу при збільшенні продажів на одиницю
продукції).
Граничний доход розраховують по формулі:
MR = [pic] ,
де [pic]TR — зміна загального доходу;
[pic]Q — зміна кількості проданої продукції.
Граничний доход дозволяє оцінити можливість окупності кожної додаткової
одиниці продукції, що випускається. І в сполученні з показником граничних
витрат служить вартісним орієнтиром можливостей розширення підприємства.
Таблиця 1. Розрахунок загального, середнього і граничного доходу (дані
умовні), грн.
|Ціна одиниці|Кількість |Загальний |Граничний |Середній дохід,|
|продукції, |проданого товару,|дохід, |дохід, | |
|Р |одиниці, |TR |MR |AR |
| |Q | | | |
|6 |0 |0 |— |— |
|5 |1 |5 |5 |5 |
|4 |2 |8 |3 |4 |
|3 |3 |9 |1 |3 |
|2 |4 |8 |-1 |2 |
|1 |5 |5 |- 3 |1 |
З таблиці видно, що загальний доход є нульовим, якщо продається нуль
одиниць товару. Перша продана одиниця збільшує загальний доход з 0 до 5.
Граничний доход — збільшення загального доходу, що є результатом продажу
першої одиниці продукції, — дорівнює 5. Третя продана одиниця збільшує TR з
8 до 9, тобто граничний доход дорівнює 1. Четверта продана одиниця за ціною
2 грн. зменшує загальний доход і тому MR = -1.
Найбільший TR дають 3 продані одиниця товару, а оптимальною ціною є
ціна 3 грн. за одиницю.
Отже, у залежності від чи попиту середнього доходу підприємства
формується загальний доход.
1.3 Прибуток: суть і види
Економісти використовують поняття «прибуток» для вираження різниці між
доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення
доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).
Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності
підприємств (фірм). Прибуток — це частина виручки, що залишається після
відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність
підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів,
прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним
показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну
складову підприємницької діяльності — персонал.
Прибуток виконує дві найважливіші функції:
1) характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства,
розмір його грошових нагромаджень;
2) є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний
розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент
доходів державного бюджету).
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-
технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всії форм
інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення
прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити
зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.
Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в
прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає
основним показником ефективності виробництва.
З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного
розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В
економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний
прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (мал. 1.2).
| |Економічний прибуток |Бухгалтерський прибуток |
|Загальний | | |
|доход = | | |
| |+ |+ |
| |Економічні витрати = | |
| |явні + неявні витрати, |Бухгалтерські витрати = |
| |включаючи нормальний |явні витрати |
| |прибуток | |
Мал.1.2. Економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний
прибуток
Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними
витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше
госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні
(грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.
BP = TR — EC,
де ВР — бухгалтерський прибуток;
TR — загальний доход;
ЕС — явні витрати.
Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними
витратами фірми, явними і неявними.
EP = TR — TC,
де ЕР — економічний прибуток;
ТС = ЕС + IC;
IC — неявні витрати.
Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити
підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати
діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.
Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення
альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це
прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні
ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси
в іншу справу.
Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати),
щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток
повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній
галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь.
Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за
можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання
