подібних ризиків можуть забезпечити валютні опціони.
Успіх у тендері має наслідком посилення ступеня схильності компанії
валютному ризику. Багато машинобудівних підрядних фірм працюють на
Ближньому Сході по контрактних цінах у доларах США, тоді як їхні витрати
оцінюються в іншій валюті. Ці фірми виявилися вразливими для ризику збитків
від падіння курсу долару і зіткнулися з необхідністю застрахувати себе на
випадок, якщо тенденція до ослаблення долара збережеться протягом тривалого
періоду.
Тендер в іноземній валюті може розглядатися як джерело умовного
операційного валютного ризику. Дуже часто ризик, пов'язаний за участю в
тендері, вважається різновидом економічного валютного ризику, особливо якщо
під ним розуміється весь залишковий ризик, який важко однозначно визначити
або як операційний, або як трансляційний. Цей вид ризику можна визначити як
"умовний операційний валютний ризик".
Імпортери, які одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, також
стикаються з невизначеністю при оцінці вартості імпорту в національній
валюті. Для них це стає особливо проблематичним у випадку чутливості збуту
до цінових змін, тоді коли, приміром, їхніми конкурентами являються
внутрішні виробники, які не відчувають впливу змін обмінних курсів, або
імпортери, які одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, курс якої
змінюється в сприятливому напрямку. Що стосується товарів, виготовлених за
новітніми технологіями, то звичайно в якості їхніх постачальників
виступають або США, або Японія. Розходження в змінах курсу долара й ієни
стосовно фунту стерлінгів впливають на відносну конкурентноздатність (ціну)
американського і японського обладнання.
Сама складна в теоретичному плані проблема виникає у зв'язку з датою
виникнення операційного валютного ризику. Один із варіантів - вважати її
датою виписки рахунку-фактури. Але як тоді бути з замовленнями, на котрі ще
не оформлений рахунок-фактура? Якщо експортер одержав замовлення, накладна
на яке буде виписана в іноземній валюті, то ризик існує з моменту
реєстрації замовлення, якщо ціна в іноземній валюті визначається в момент
одержання замовлення. [2]
Завдання визначення операційного ризику може вимагати оцінки ситуації,
коли ціна угоди встановлена в одній валюті, а оплата буде проводитися в
інший. Можуть виникнути сумніви щодо валюти, схильної до ризику: це валюта
ціни або валюта платежу? Відповідь - це валюта ціни. Підвищення курсу
валюти платежу стосовно базової валюти не супроводжується відповідним
зростанням курсу валюти ціни щодо базової валюти. Більш висока вартість
покупки одиниці валюти платежу (наприклад, одного долара) буде
компенсуватися меншим числом одиниць (тобто доларів), які відповідають
вартості товарів або послуг з угоди, вираженої у валюті ціни.
Трансляційний валютний ризик
Цей ризик відомий також як розрахунковий, або балансовий, ризик. Його
джерелом є можливість невідповідності між активами і пасивами, вираженими у
валютах різних країн. Наприклад, якщо британська компанія має дочірню філію
в США, то в неї є активи, вартість яких виражена в доларах США. Якщо в
британської компанії немає достатніх пасивів у доларах США, які компенсують
вартість цих активів, то компанія схильна до ризику. Знецінення долара США
щодо фунта стерлінгів призведе до зменшення балансової оцінки вартості
активів дочірньої фірми, тому що балансовий звіт материнської компанії буде
виражатися у фунтах стерлінгів. Аналогічно, компанія з чистими пасивами в
іноземній валюті буде схильна до ризику у випадку підвищення курсу цієї
валюти. Наприклад, компанія взяла кредит у швейцарських франках, тому що у
Швейцарії були низькі процентні ставки, а потім обміняла франки на фунти
стерлінгів для фінансування проекту в Сполученому Королівстві. Балансовий
звіт покаже збільшення вартості пасивів у фунтах стерлінгів у випадку, якщо
курс швейцарського франка стосовно фунта стерлінгів зросте.
Важливо дати відповідь на питання, наскільки серйозну погрозу
представляє трансляційний ризик. Якщо компанія вважає, що він не має
особливого значення, то тоді немає необхідності хеджувати такий ризик. На
підтримку цієї точки зору можна сказати, що відбиток у балансовому звіті
змін активів і пасивів при їхній оцінці в базовій валюті є всього лише
бухгалтерською процедурою, яка не має суттєвого значення. Той факт, що
вартість активів дочірньої компанії в США, виражена у фунтах стерлінгів,
коливається разом із рухом обмінного курсу долара США до фунта стерлінгів,
може ніяк не вплинути на основну діяльність або прибутковість (у доларах
США) дочірньої компанії. Тому витрати на хеджування трансляційного ризику
можуть вважатися безглуздими, тому що фактично не існує ризику втрат від
коливань курсу. Ця точка зору виправдана, якщо зміни курсу розглядаються як
відхилення від відносно стабільного курсу. Проте якщо існує визначена
тенденція зміни курсу, то сама ця тенденція може виявитися суттєвою, хоч
відхилення від курсу в ту або іншу сторону можуть і не мати значення.
Тенденція до зниження вартості долара США щодо фунта стерлінгів у
довгостроковій перспективі могла б мати суттєву значимість для материнської
компанії. Навіть якби знецінення долара і не мало наслідків для діяльності
дочірньої фірми, майбутні надходження прибутку у фунтах стерлінгів від
дочірньої в материнську компанію зменшилися б, і було б правильним
відобразити таке зменшення в балансовому звіті материнської компанії при
оцінці активів дочірньої філії. Таке зменшення вартості активів дочірньої
компанії у фунтах стерлінгів вже мало б суттєве значення для материнської
компанії, і в цьому випадку виникнуло би питання про необхідність певних
заходів для хеджування валютного ризику.
Ігнорування відхилень обмінного курсу в ту або іншу сторону від
постійного в цілому курсу в довгостроковій перспективі цілком виправдано
для активів, наприклад, дочірніх компаній, оскільки подібні активи носять
довгостроковий і навіть безстроковий характер. Для активів
короткострокового характеру виникає проблема з термінами їхнього погашення,
тому що ці терміни можуть співпасти з періодом, коли буде особливо
несприятливий рівень обмінного курсу. Подібному ризику схильні боргові
зобов'язання компаній, виражені в іноземній валюті. Боргові цінні папери
можуть мати термін погашення без права його продовження. Навіть якщо
обмінний курс фунта стерлінгів до долара просто коливається в межах
постійного рівня (при розгляді його на тривалому відрізку часу), для
британського позичальника американських доларів ситуація виявиться дуже
несприятливою, якщо термін погашення наступить у момент, коли курс долара
стосовно фунта стерлінгів буде особливо високим. Активи і пасиви, які не
можна розглядати як безстрокові, особливо якщо умови і терміни погашення не
є гнучкими, створюють можливість валютного ризику, який є суттєвим для
компанії. З цієї причини в даному випадку необхідно з усією серйозністю
поставитися до хеджування трансляційних валютних ризиків.
Економічний валютний ризик
Економічний ризик визначається як можливість несприятливого впливу змін
обмінного курсу на економічне положення компанії, наприклад, можливість
зменшення обсягу товарообігу або зміни цін компанії на фактори виробництва
і готової продукції в порівнянні з іншими цінами на внутрішньому ринку.
Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з
боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої
продукції, а також зміни схильності споживачів певній торговій марці. Вплив
можуть мати й інші джерела, наприклад, реакція уряду на зміну обмінного
курсу або стримування зростання заробітної плати в результаті інфляції,
викликаної знеціненням валюти. [3]
У найменшому ступені економічному ризику підлягають компанії, які
платять витрати тільки в національній валюті, не мають альтернативних
джерел факторів виробництва, на які могли б вплинути зміни валютного курсу.
Ці компанії реалізують продукцію тільки всередині країни і не зустрічають
конкуренції з боку товарів, ціни на які можуть стати більш виграшними в
результаті сприятливої зміни курсу. Проте навіть такі компанії не цілком
захищені, тому що зміни обмінного курсу можуть мати наслідки, яких не зможе
уникнути жодна фірма. Наприклад, курс фунта стерлінгів, який знижується
може призвести до підвищення процентних ставок, що, у свою чергу, знизить
загальний рівень споживчих витрат на внутрішньому ринку і збільшить
витрати, пов'язані з погашенням боргових зобов'язань.
Коливання обмінних курсів можуть вплинути на ступінь конкуренції з боку
інших виробників, впливаючи на структуру їхніх витрат або на їхні продажні
ціни, виражені в національній валюті. Компанія, яка продає винятково на
внутрішньому ринку, з витратами, оплачуваними тільки в національній валюті,
постраждає від підвищення курсу внутрішньої валюти, оскільки конкурентні
імпортні товари будуть більш дешевими, так само як і товари внутрішніх
виробників-конкурентів, витрати яких сплачуються частково в іноземній
валюті.
Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значимість для
компанії, яка розмістила свою філію в цій країні з метою забезпечення
дешевого джерела постачань або на свій внутрішній ринок, або на ринки інших
країн-споживачів. Наприклад, японський виробник автомашин, який побудував
завод у Сполученому Королівстві для випуску машин за конкурентними цінами,
не буде радіти підвищенню курсу фунта стерлінгів щодо інших європейських
валют.
Деякі сировинні товари за традицією оцінюються в певних валютах.
Яскравим прикладом цього є ціни на нафту в доларах США. Компанії, які
одержують прибуток в інших валютах, можуть бути вразливі для ризику
можливих збитків від підвищення курсу долара стосовно валют, у яких вони
одержують свої прибутки. Одним із прикладів таких фірм є авіакомпанії. Якщо
вони до того ж купують літаки в США і мають у результаті боргові
зобов'язання в доларах, то посилюється їхня схильність ризику втрат від
підвищення курсу долара щодо національних валют, у яких вони одержують
прибутки.
Моментом виникнення операційного валютного ризику варто вважати дату
опублікування прейскуранта.
Прихований ризик
Існують операційні, трансляційні й економічні ризики, які на перший
погляд не очевидні. Наприклад, постачальник на внутрішньому ринку може
