використовувати імпортні ресурси, і компанія, яка користується послугами
такого постачальника, побічно схильна до операційного ризику, тому що
підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінення
національної валюти змусило б цього постачальника підвищити ціни. Ще одним
прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується рахунок-
фактура в національній валюті і який виявляє, що ціни змінюються його
закордонним постачальником відповідно до змін обмінного курсу з метою
забезпечення сталості цін у валюті країни постачальника.
Приховані операційні і (або) трансляційні ризики можуть виникнути й у
тому випадку, якщо закордонна дочірня компанія схильна до ризику.
Припустимо, що американська філія британської компанії експортує продукцію
в Австралію. Для американської дочірньої компанії існує ризик втрат від
зміни курсу австралійського долара, і вона може понести збитки в результаті
несприятливих змін курсу австралійського долара стосовно долара США.
Подібні збитки підірвуть прибутковість філії. Виникає непрямий операційний
ризик, оскільки надходження прибули від дочірньої компанії скоротяться.
Материнська компанія також зіткнеться з трансляційним ризиком, якщо
зменшення прибутку від філії буде відбито в оцінці вартості активів філії в
балансовому звіті материнської компанії.
2 СТРАТЕГІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ РИЗИКУ
2.1 Хеджування валютного ризику.
Коливання обмінних курсів створюють ризик. Наприклад, припустимо, що
британський експортер продає товари імпортеру в США, і ціна угоди
виражається в доларах США Британський експортер повинний буде одержати суму
доларів через якийсь час після того, як була узгоджена угода. Експортер,
таким чином, виявляється схильним курсовому ризику. Падіння вартості долара
щодо фунта стерлінгів зменшило б стерлінгову вартість надходжень. Це
знизило б прибутковість експорту або навіть зробило б його збитковим. Якщо
експортер хоче уникнути подібного ризику, він може застрахуватися від
утрат. Здійснюючи хеджування за допомогою фінансового ф'ючерсу, він
намагається гарантувати собі обмінний курс, по якому він буде набувати
фунтів стерлінгів. Йому необхідно знати заздалегідь, скільки грошей він
одержить у стерлінговому вираженні. Гарантований обмінний курс може бути
менш сприятливим, ніж поточний курс, але принаймні експортер буде вільний
від ризику, що курс може стати настільки несприятливим, що угода виявиться
збитковою.
Хеджер переносить свій ризик на іншого учасника валютних операцій. Якщо
він купує ф'ючерси, хтось інший повинний продати їх, тобто придбання
одночасно права і зобов'язання купити валюту у встановлений термін у
майбутньому за ціною, узгодженою в даний момент, повинно відповідати праву
і зобов'язанню іншої особи продати цю валюту у встановлений термін по
відповідній ціні. У приведеному вище прикладі ризик втрат від падіння
вартості долара переноситься на продавця стерлінгових ф'ючерсів. Якщо курс
долара дійсно впаде, то продавець виявить, що він взяв на себе зобов'язання
продати валюту за ціною нижче, чим ціна спот на момент фактичної передачі
валюти. Продавець стерлінгових ф'ючерсів повинний бути або хеджером, який
намагається уникнути протилежного ризику, тобто ризику втрат від підвищення
курсу долара стосовно фунта стерлінгів, або спекулянтом, готовим прийняти
на себе ризик в очикуванні прибутку.
Якби один із хеджерів не взяв на себе зобов'язань по ф'ючерсній угоді,
то перший з них поніс би збитки, а інший мав би прибуток (якщо, звичайно,
курс не залишився б без змін). Зафіксувавши поточний курс, обидві сторони
гарантують відсутність як збитків, так і прибутку. Одна сторона уникає
непередбачених збитків, а інша відмовляється від непередбаченого прибутку.
Важливо, однак, що обидві сторони зменшили ризик втрат від можливої зміни
курсу в несприятливому для них напрямку. (Якщо обмінний курс, по якому
укладається ф'ючерсна угода, відрізняється від поточного курсу, то купівля-
продаж ф'ючерсів має на меті гарантувати визначені курсові прибутки або
збитки. Проте той факт, що курсова невизначеність була зменшена,
залишається в силі, і захист від непередбачених змін обмінного курсу була
забезпечена.)[4]
Існує можливість того, що в результаті хеджування сума, необхідна для
покриття ризику при зміні курсу в одному напрямку, не буде в точності
відповідати сумі, необхідної для хеджування при зміні курсу в протилежному
напрямку. Наприклад, учасники угод, які прагнуть уникнути збитків від
підвищення курсу фунта стерлінгів щодо долара США, можуть не знайти
достатнього числа хеджерів, які бажають уникнути ризику втрат від падіння
курсу фунта. Саме в такій ситуації стають необхідні спекулянти, які
"роблять ринок". Спекулянти купують і продають ф'ючерси в очікуванні
одержання прибутку. Якщо ф'ючерсна ціна буде вище очікуваної ними, вони
почнуть продавати ф'ючерси, тому що будуть розраховувати на можливість
пізніше купити їх за більш низькою ціною. Ф'ючерсна ціна нижче очікуваної
змусить спекулянтів купувати ф'ючерси з тим, щоб мати можливість продати їх
пізніше по більш високій ціні.
Подібна діяльність спекулянтів забезпечує хеджерам здійснення їхніх угод.
Наприклад, припустимо, що хеджери хочуть продати більше стерлінгових
ф'ючерсів, чим купити. Це призведе до зниження ф'ючерсної ціни. Падіння
ф'ючерсної ціни спонукає спекулянтів купувати, контракти. Отже, спекулянти
скуплять надлишок стерлінгових ф'ючерсів, які пропонуються, і тим самим
дозволять експортерам і імпортерам здійснити потрібні їм операції по
хеджуванню. Така поведінка спекулянтів робить ф'ючерсний ринок ліквідним і
забезпечує реалізацію всіх намірів по купівлі-продажу ф'ючерсних
контрактів. Спекулянтів часто вважають непотрібними Приведений аналіз,
проте, показує, що вони, навпаки, виконують дуже корисну функцію. Роблячи
ринок ф'ючерсів ліквідним, вони дозволяють експортерам і імпортерам
хеджувати ризик.
2.2 Захисні обмовки
Золоті і валютні захисні обмовки застосовувалися після другої світової
війни. Золота обмовка заснована на фіксації золотого змісту валюти платежу
на дату укладання контракту і перерахунку суми платежу пропорційно зміні
золотого змісту на дату виконання[5]. Розрізнялися пряма і непряма золоті
обмовки. При прямій обмовці сума зобов'язання дорівнювалася до вагової
кількості золота; при непрямій - сума зобов'язання, виражена у валюті,
перераховувалася пропорційно зміні золотого змісту цієї валюти (- долара).
Застосування цієї обмовки грунтувалося на тому, що в умовах повоєнної
Брентонвудської валютної системи існували офіційні золоті паритети-
співвідношення валют за їх золотим змістом, що із 1934 по 1976 рік
встановлювалися на базі офіційної ціни золота, вираженої в доларах. Проте
через коливання ринкової ціни золота і частих девальвацій, які відбувалися
періодично, провідних світових валют, золота обмовка поступово втратила
свої захисні властивості і перестала застосовуватися зовсім з часу
прийняття Ямайської валютної системи, яка скасувала золоті паритети й
офіційну ціну золота.
Валютна обмовка - умова в міжнародному контракті, яка обмовлює перегляд
суми платежу пропорційно зміненому курсі валюти обмовки з метою страхування
валютного або кредитного ризику експортера або кредитора. Найбільш поширена
форма валютної обмовки-розбіжність валюти ціни і валюти платежу. При цьому
експортер або кредитор зацікавлений у тому, щоб в якості валюти ціни
вибиралася найбільш стійка валюта або валюта, підвищення курсу якої
прогнозується, тому що при виробництві платежу підрахунок суми платежу
відбувається пропорційно курсу валюти ціни.
Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці одержали
поширення багатовалютні обмовки.
Багатовалютна обмовка -умова в міжнародному контракті, яка обмовлює
перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу корзини валют, які
заздалегідь вибираються за згодою сторін. Багатовалютна обмовка має
переваги перед одновалютною:
по-перше, валютна корзина, як метод виміру середньозважаного курсу
валют, знижує ризик різкої зміни суми платежу;
по-друге, вона найбільшою мірою відповідає інтересам контрагентів угоди
з погляду валютного ризику, тому що включає валюти різної стабільності.
Водночас, недоліком багатовалютної обмовки можна вважати складність
формулювання обмовки в контракті в залежності від засобу розрахунку
курсових втрат, неточність якої призводить до різноманітного трактування
сторонами умов обмовки. Іншим недоліком багатовалютної обмовки є складність
вибору базисної корзини валют.
Після відміни золото-девізного стандарту і режиму фіксованих паритетів
і курсів і переході до Ямайської валютної системи і плаваючих валютних
курсів міжнародні валютні одиниці прирівняні до визначеної валютної
корзини. Існує декілька видів валютних корзин. Вони розрізняють складом
валют:
1. Симетрична корзина - у ній валюти наділені однаковими питомими
вагами.
2. Асиметрична корзина - у ній валюти наділені різними питомими вагами.
3. Стандартна корзина - валюти зафіксовані на визначений період
застосування валютної одиниці в якості валюти обмовки.
4. Регульована корзина - валюти змінюються в залежності від ринкових
факторів.
Перевагою застосування СДР або ЕКЮ як бази багатовалютної обмовки
полягає в тому, що регулярні і загальновизнані їхні котировки виключають
невизначеність при підрахунку сум платежу. Складовими елементами механізму
валютної обмовки є:
- початок її дії, який залежить від встановленої в контракті границі
коливань курсу
- дата базисної вартості валютної корзини. Датою базисної вартості
звичайно є дата підписання контракту або попередня їй дата. Іноді
застосовується змінна дата базисної вартості, яка створює додаткову
невизначеність.
- дата або період визначення умовної вартості валютної корзини на
момент платежу: звичайно, робочий день безпосередньо перед днем платежу або
декілька днів перед ним.
- обмеження дії валютної обмовки при зміні курсу валюти платежу проти
курсу валюти обмовки шляхом встановлення нижньої і верхньої границі дії
обмовки (звичайно у відсотках до суми платежу).
Іншими формами багатовалютної обмовки є:
1. Використання в якості валюти платежу декількох валют з узгодженого
набору, наприклад:
