Зокрема, постановою Правління Національного банку України № 216 від
07.07.1997 p. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів»,
які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в
Україні.
Згідно з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як
угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у
майбутньому курсів валют і відсоткових ставок за депозитами в іноземній
валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та
курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з
визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць
од дати укладення угоди).
Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни
депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту
форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют,
визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за
форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними
лондонськими банками (LIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим
контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та
ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом.
Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-
резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним
законодавством України.
Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за
стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.
Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така
угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт,
однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і
його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу,
що збігаються з цим форвардним контрактом.
Зміни й доповнення до форвардного валютного контракту оформлюються у
письмовій формі та від моменту підписання є невід'ємною частиною цього
форвардного контракту.
Продаж або передача зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим
особам здійснюється продавцем лише за згоди покупця форвардного валютного
контракту будь-коли до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного
контракту.
Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи
продавцем контракту в разі погодження обох сторін контракту.
Номінальна вартість контракту обліковується за позабалансовими
рахунками, а переоцінка форвардного валютного контракту здійснюється на
кожну звітну дату з використанням форвардного курсу на період до дати
виконання контракту. Результат переоцінки форвардного валютного контракту,
придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом
переоцінки фінансового інструменту, котрий хеджується.
2.3.2 Валютні ф’ючерси
Фінансові ф'ючерсні ринки виникли як реакція на потребу в адекватних
інструментах хеджування, яке повинне розглядатися як їхнє основне
призначення. Проте хеджери не є єдиними учасниками ринків фінансових,
ф'ючерсів. Спекулянти та арбітражери також беруть участь в операціях на цих
ринках і, як буде показано надалі,відіграють дуже важливу роль для їхнього
ефективного функціонування.
Фінансовий ф'ючерсний контракт надає одночасно право і зобов'язання
купити або продати актив у встановлений термін у майбутньому на умовах,
узгоджених у даний час. Валютні ф"ючерси укладаються на обмін валют у
майбутньому по курсу, визначеному на момент укладання угоди в контракті.
Ці контракти можуть вільно купуватися і продаватися. Наприклад,
компанія, яка купила контракт, що дає їй право і зобов'язання купити валюту
на визначену суму у встановлений термін у майбутньому по обмінному курсі,
зафіксованому в даний момент, може згодом закрити свою позицію за
контрактом, продавши його. Необхідною умовою функціонування валютних
ф'ючерсних ринків є їхня ліквідність, яка полегшує здійснення угод.
Фінансові ф'ючерсні контракти відрізняє високий ступінь стандартизації.
Достатнє число контрактів кожного виду створює передумови для ліквідності
ринків. Контракти, якими торгують на Лондонській міжнародній біржі
фінансових ф'ючерсів (LIFFE), мають всього 4 терміни виконання щороку, а
саме, березень, червень, вересень і грудень. Сума контракту також
стандартна, наприклад, 25 000 ф. ст. для контрактів по фунтах стерлінгів.
Стандартизація обмежує розмаїтість наявних контрактів, але збільшує обсяг
торгівлі кожним контрактом.
Клієнту необхідно відкрити ф'ючерсний рахунок розрахунків у члена
LIFFE. Вибір члена біржі для виконання брокерських функцій дуже важливий.
Брокерські фірми значно відрізняються одна від одної за своїми фінансовими
умовами і обсягом наданих послуг. Клієнт розміщує наказ у зареєстрованого
представника фірми - члена біржі. Після перевірки цією фірмою прийнятності
наказу клієнт одержує усне підтвердження прийняття наказу Згодом наказ
підтверджується у письмовому виді, звичайно з оцінкою про час його
реєстрації Як тільки наказ був прийнятий і підтверджена його прийнятність,
він передається в кабіну фірми-брокера в залі біржі. Деталі наказу
записуються на стандартному бланку наказу, на якому проставляеться час.
Копія бланку наказу передається ділеру в біржовій ямі, де і здійснюється
його виконання. При виконанні наказу деталі угоди записуються на бланку,
який потім відсилається назад в кабіну. Потім заповнюється біржовий
розрахунковий бланк, який відбиває всі подробиці угоди. Одночасно деталі
угоди передаються члену біржі, який повідомляє про неї клієнту.
2.3.3 Роль валютних опціонів у хеджуванні ризику
Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін —
продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право,
а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь
визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову
одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день
обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися
від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть
коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операпію за курсом
обміну (ціною виконання), встановленим за оппіонною угодою, та забезпечити
власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого
терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни «опціон здійснено» або
«опціон виконано».
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно
перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option)
продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими
інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно
розвинених країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа. Європейська
опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Філадельфійська, Чиказька,
Монреальська та інші біржі. В табл. 6 наведено перелік цих бірж та валют,
за якими укладаються опціонні угоди.
Біржові опціони можуть знаходитися в обігу на вторинному ринку, вільно
купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну
використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами й
термінами виконання.
Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:
— найменування валюти опціону;
— назву операції (купівля або продаж);
— суму валюти;
— курс обміну;
— дату завершення дії опціонного періоду;
— умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).
Позабіржові опціони (over-the-counter option, ОТС option) можна
розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються
покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних
засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на
ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями.
Порівняльна характеристика біржових і
|Біржові опціони |Позабіржові опціони |
|Продаються через біржу |Продаються банками |
|Вибір валют фіксований |Вільний вибір валюти |
|Для кожної біржі | |
|Значні обсяги торгівлі |Незначні обсяги торгівлі |
|Сума одного онціону |Сума опціону не фіксується |
|Фіксована | |
|Стандартні терміни за |Терміни завершення визначають |
|Вершення опціону |продавець і власник опціону за |
| |домовленістю |
|Ціни виконання |Ціна виконання визначається за |
|Фіксовані |Домовленістю |
|Вартість нижча |Вартість вища |
|Стандартні |Організуються для конкретного |
| |Клієнта |
|Перепродаються |Не можуть бути перепродані |
|Переважно купують |Перевагу віддають великі корпорації|
|Банки | |
позабіржових опціонів, наведена в табл., дає змогу наочно побачити їхні
спільні риси та відмінності.
Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних
деривативів, необхідно зазначити, що їх використання вигідне (доцільне) в
таких випадках:
— коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;
— з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до
зміни цін;
— у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
— з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту,
оціненого в іноземній валюті;
— у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від
комерційних і валютних ризиків.
У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції
розрізняють опціон «кол» (call) і опціон «пут» (put). Опціон «кол» дає
право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу.
Опціон «пут» дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін
