в) подати в Міністерство статистики відомості про інвестовані цінності відповідно до встановленої форми.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93р., здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами – резидентами як подарунок або спадщина, вимагає одержання Індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст.5 зазначеного Декрету КМУ Національний банк України в межах своєї компетенції видає ліцензії на вивезення за межі України тільки валютних цінностей.
Отже, для інвестування українськими суб'єктами підприємницької діяльності майнових цінностей за кордон необхідно одержати індивідуальну ліцензію МЗЕЗторгу України, а для цієї самої операції щодо валютних коштів потрібна індивідуальна ліцензія Національного банку України.
З метою врегулювання капітальних операцій, пов'язаних з інвестуванням резидентами валютних коштів за кордон, Національний банк установив певний порядок, що визначений Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16.03.99р. № 122.
Індивідуальна ліцензія Національного банку на здійснення інвестиції за кордон – це належним чином оформлений письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення конкретним резидентом конкретної інвестиції. Для здійснення всіх видів інвестицій за кордон (незалежно від строків та сум) резидентам потрібно обов'язково попередньо одержати ліцензії. Здійснення резидентами інвестицій без одержання ліцензії тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
В Інструкції інвестиція за кордон визначена як господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Не є інвестиціями операції резидентів із перерахування коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з їхнім кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організації та установ, включаючи оплату участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо, страхових і медичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках.
До інвестиційної діяльності не належить також створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями.
Відповідно до тлумачення поняття "інвестиції", поданого в Інструкції, інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Капітальна інвестиція – це ……………………………………………………, які підлягають амортизації. При цьому слід мати на увазі, що під нематеріальними активами розуміються об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності резидента.
Фінансова інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Корпоративними правами вважається право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяються на …………………………………………………………………………….
Відмінність прямої інвестиції від портфельної полягає у тому, що пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, а портфельні інвестиції передбачають придбання цінних паперів, їх похідних і фінансових активів за кошти на фондовому ринку.
Реінвестиція – господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Суб'єктами інвестицій можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, як визнані суб'єктами підприємницької діяльності в установленому законодавством України порядку, так і не зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
Підставами для відмови у видачі ліцензії, внесення змін і доповнень до неї, для тимчасового призупинення розгляду клопотання резидента про видачу ліцензії можуть бути:
а) відсутність документа (документів), перелічених в Інструкції;
б) невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;
в) виявлення в поданих документах недостовірної інформації;
г) порушення проти заявника справи про банкрутство;
д) заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій, передбачені чинним законодавством України або країни інвестиції.
Підставами для анулювання ліцензії можуть бути:
а) порушення власником ліцензії її умов, вимог чинного законодавства України;
б) письмова відмова від здійснення інвестиції;
в) припинення інвестиції;
г) установлення факту подання резидентом документів для отримання ліцензії, що містять заздалегідь недостовірну інформацію.
Анулювання виданої ліцензії тягне за собою безумовне повернення резидентом в Україну у строки, визначені Національним банком України, всіх інвестованих за кордон згідно з ліцензією коштів і отриманих від інвестиції доходів (прибутків).
4. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій.
4.1. Іноземні інвестори та інвестиції: поняття та правове регулювання.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює іноземне інвестування в Україну, є Закон України "Про ……………………………………" від 19.03.96р.
Крім внутрішнього українського законодавства, існує група міжнародних договорів України з окремими країнами про заохочення та взаємний захист інвестицій, що є одним із джерел правового регулювання іноземного інвестування в Україні. Вони містять низку особливих положень, відмінних від положень національного законодавства. У них для іноземних інвесторів із країн, що є сторонами договору, може встановлюватися більш пільговий, відмінний від національного, правовий режим.
Основними положеннями договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій є такі: визначення термінів "інвестиція", "інвестор", "доходи", "територія" тощо; визначення сфери застосування цього договору; умови сприяння і захисту іноземних інвестицій; умови надання іноземним інвестиціям національного режиму найбільшого сприяння; порядок компенсації збитків іноземним інвесторам; умови експропріації; умови переходу доходів від іноземних інвестицій та інших платежів; порядок вирішення спорів договірною стороною та інвестором іншої договірної сторони і між самими договірними сторонами; застосування інших правил і зобов'язань тощо. Нині Україна є стороною більше 40 міжнародних договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій, що знаходяться на різних стадіях процесу їхнього укладання (проект, підписання, ратифікація). Згідно зі ст. 7 Закону України "Про міжнародні договори України" такі угоди після підписання підлягають обов'язковій ратифікації Верховною Радою України, тому багато з них ще не набрали сили .
У Законі України "Про режим іноземного інвестування" подані визначення деяких понять.
Іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
• іноземні держави, міждержавні урядові та неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Слід враховувати, що в інших нормативно-правових актах зустрічаються ще два поняття, подібні з поняттям іноземного інвестора.
Так, у Законі "Про ………………………………." визначене поняття "іноземні суб'єкти господарської діяльності" як суб'єкти господарської діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.
До іноземних інвесторів застосовуються положення чинного законодавства України, що стосуються їх безпосередньо, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності та нерезидентів.
Відповідно до законодавчого визначення, іноземні інвестиції — цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
У міжнародній торговій практиці під іноземними інвестиціями та пов'язаними з ними видами діяльності часто розуміються широкі відносини, що стосуються не тільки умов самих іноземних інвестицій, а й умов діяльності суб'єктів з іноземними інвестиціями. Аналіз актів національного і "міжнародного" законодавства дозволив виробити найзагальніше визначення міжнародної інвестиційної діяльності, під яким розуміються дії юридичної та (або) фізичної особи чи держави щодо відокремлення частини свого майна (інвестиційного майна) і залучення даного майна в господарський обіг на території іншої держави з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення іншого значимого для інвестора ефекту.
4.2. Форми здійснення іноземних інвестицій.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
1) іноземної валюти, що ви………………………………………………...
Іноземні інвестиції в Україну здійснюються у вигляді іноземної валюти, що відповідно до Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98р. №34, визнається вільно конвертованою і широко використовується для здійснення платежів з міжнародних (перша група);
2) валюти України – при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи).
Іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, яку придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або одержано іноземним інвестором як прибуток (дохід) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні. Тим самим розширені для іноземного інвестора можливості використання гривні в Україні. Іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, що має бути придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України;
3) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
5) грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
6) будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
