· наявність національної правової системи. Кожна держава функціонує в межах визначеної правової системи, яка закріплює встановлені та санкціоновані державою нормативні регулятори суспільного життя;
· населення. Держава поширює свою юрисдикцію на усіх людей, які перебувають в межах країни.
В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року записано, що Україна є демократична держава, державний механізм якої функціонує за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Україна має своє громадянство, де всі рівні перед законом. Її територія є недоторканою і неподільною. Як суб’єкт міжнародного права Україна має економічну самостійність і виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, виступає офіційним представником усього суспільства і вирішує загальносуспільні справи.
Суверенні права держави:
· право встановлювати закони;
· право встановлювати податки;
· право суду і помилування;
· право мати власну грошову одиницю;
· право оголошувати війну та укладати мир.
Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.
Компоненти і принципи правової держави:
1. Верховенство закону і права.
2. Право розуміння (визнання прав і свобод людини як природні і невідчужувані).
3. Визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність.
4. Вимога правового закону (закон повинен виходити від права).
5. Правова форма взаємовідносин між особою і державою, їх взаємна відповідальність.
6. Вимога правової організації влади (право оскаржити в суді будь-яке незаконне рішення будь-якого державного органу).
7. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
8. Пов’язання всіх державних органів законом і правом.
9. Принцип для громадян – «дозволено все, що законом не заборонено», для держави та її органів – «дозволено те, що законом встановлено».
10. Вимога правових форм економічних відносин.
11. Загальність судового захисту, незалежність та авторитет судової влади.
1.2. Форми держави
Устрій держави характеризують її форми. В них втілюється організація верховної влади, структура та порядок взаємовідносин вищих державних органів, посадових осіб та громадян. У форми держави виділено:
· Форма державного правління.
· Форма державного устрою.
· Державний (політичний) режим.
Форма державного правління відображає, як побудовані та утворюються органи державної влади.
Виділяють такі форми державного правління, як монархія та республіка.
Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада повністю або частково належить одноосібному главі держави і, як правило, передається у спадок.
Форми монархії:
· Абсолютна – вся влада належить главі держави;
· Обмежена (конституційна) – повноваження глави держави обмежені.
Республіка - це форма державного правління, у якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається на певний строк.
Види республіки:
· Парламентська республіка характеризується тим, що верховенство в системі державної влади належить парламенту, який формує уряд. Парламент може висловити уряду недовіру, яка, як правило, тягне його відставку. Функції президента в основному зводяться до представницьких.
· Президентська республіка – президент обирається народом, є главою держави, очолює гілку виконавчої влади, формує уряд. Президент не має права розпустити законодавчий орган, а депутати парламенту не можуть вплинути на дострокове переобрання президента, окрім як через механізм імпічменту. Зміна президента тягне відставку уряду.
· Змішана республіка (парламентсько-президентська або президентсько-парламентська) – президент пропонує склад уряду, який має затверджуватись парламентом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу владу очолює прем’єр-міністр.
Форма державного устрою – відображає адміністративно – територіальний устрій держави, співвідношення центральних і місцевих органів державної влади.
У форми державного устрою виділено:
· Унітарна держава – це держава, складові якої не мають суверенітету та інших ознак державності; існує єдина система централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на територію країни; існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція.
· Федерація – це союзна держава, яка складається з утворень (суб’єктів федерації), які мають певні ознаки державності: систему органів, законодавство, право виходу з федерації тощо.
· Конфедерація – союз суверенних держав, який створюється для досягнення конкретної спільної мети.
· Імперія – це примусово утворена, як правило, через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.
В умовах феодального періоду розвитку суспільства існувала така форма державного устрою, як унія. Це об’єднання двох і більше монархічних держав. Наприклад, Річ Посполита тощо.
Державний (політичний) режим – система способів та методів здійснення державної влади.
Державні режими поділяють на:
· Демократичний – характеризується децентралізацією влади, можливістю громадян брати участь у формуванні органів державної влади.
· Антидемократичний (авторитарний, тоталітарний) - характеризується зосередженням влади в руках однієї особи або групи осіб або повним контролем держави над усіма сферами, звуження або й ліквідація окремих прав і свобод людини і громадянина тощо.
1.3. Загальна характеристика права. Поняття норм права. Джерела права. Нормативно-правовий акт і його види
Право виникло з виникненням держави. Існування суспільства неможливе без встановлення певних правил поведінки, соціальних норм, таких, як норми моралі, звички, норми громадських організацій тощо.
Право – це сукупність встановлених державою загальнообов’язкових норм (правил поведінки), котрі виражають волю народу держави і гарантовані державою, встановлюють загальні правила поведінки, закріплюють права та обов’язки учасників суспільних відносин.
Право сприяє упорядкованості суспільних відносин, організації в сфері
господарського, соціально-культурного і політичного життя суспільства.
Право має ряд обов’язкових ознак:
· Встановлюється або санкціонується державою.
· Має відповідати ідеалам справедливості і свободи.
· Складається з норм, тобто правил поведінки загального характеру.
· Право – це норми загальнообов’язкового характеру.
· Право – це система норм, що зв’язані між собою, утворюючи інститути та галузі права.
· Право – гарантоване державою.
Право складається з норм.
Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлюється державою і охороняється методами державного примусу.
Ознаки норми права:
· Норма права – це загальне правило поведінки.
· Норми права нерозривно пов’язані з державою.
· Норма права – основний регулятор суспільних відносин.
· Норми права чітко визначають права і обов’язки суб’єкта.
· Норми права у випадку їх невиконання підтримуються методами державного примусу.
Зв’язок норм права з державою полягає у тому, що:
· вони виражають волю держави;
· закріплюються державою в нормативно-правових актах;
· це державні владні веління;
· охороняються державним примусом.
Норма права має таку структуру:
· Гіпотеза – частина норми права, яка містить умови і обставини, за яких ця норма буде здійснюватись.
· Диспозиція – частина норми, в якій міститься саме правило поведінки, права чи обов’язки суб’єктів.
· Санкція – частина норми, яка містить заходи державного примусу, що застосовуються у випадку порушення диспозиції.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46
