· квартири, в яких мешкають багатодітні сім'ї (троє і більше неповнолітніх дітей).Особа, яка виявила бажання приватизувати займану нею та членами її сім'ї квартиру, подає заяву до органу приватизації. Такі органи створюються місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями. До заяви додаються документи про склад сім'ї, про пільги, якщо такі є, та інші необхідні дані. Рішення про приватизацію повинно бути винесене у місячний термін з дати подачі заяви. Квартира передається у спільну сумісну або спільну часткову (з визначенням частки на кожного члена сім'ї) власність. Передача квартири у власність оформляється Свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації та в органах технічної інвентаризації і не потребує нотаріального посвідчення.
Короткий словничок юридичних термінів
Держава – це політико-територіальна організація соціально-неоднорідного суспільства, яка має спеціальний апарат управління і примусу, надає своїм рішенням загальнообов’язкової сили і є засобом управління справами цього суспільства.
Суверенітет – це верховенство державної влади над усіма іншими владами, що існують у суспільстві, а також незалежність державної влади як всередині держави, так і за її межами.
Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.
Форма державного правління відображає, як побудовані та утворюються органи державної влади.
Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада повністю або частково належить одноосібному главі держави і, як правило, передається у спадок.
Республіка - це форма державного правління, у якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається на певний строк.
Форма державного устрою – відображає адміністративно – територіальний устрій держави, співвідношення центральних і місцевих органів державної влади.
Унітарна держава – це держава, складові якої не мають суверенітету та інших ознак державності; існує єдина система централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на територію країни; існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція;
Федерація – це союзна держава, яка складається з утворень (суб’єктів федерації), які мають певні ознаки державності: систему органів, законодавство, право виходу з федерації тощо;
Конфедерація – союз суверенних держав, який створюється для досягнення конкретної спільної мети;
Імперія – це примусово утворена, як правило, через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.
Державний (політичний) режим – система способів та методів здійснення державної влади.
Право – це сукупність встановлених державою загальнообов’язкових норм (правил поведінки), котрі виражають волю народу держави і гарантовані державою, встановлюють загальні правила поведінки, закріплюють права та обов’язки учасників суспільних відносин.
Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлюється державою і охороняється методами державного примусу.
Гіпотеза – частина норми права, яка містить умови і обставини, за яких ця норма буде здійснюватись.
Диспозиція – частина норми, в якій міститься саме правило поведінки, права чи обов’язки суб’єктів.
Санкція – частина норми, яка містить заходи державного примусу, що застосовуються у випадку порушення диспозиції.
Джерела права – це офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, які виходять від держави і яким держава надає загальнообов’язкового юридичного значення.
Правовий звичай – історично складені звичаї та традиції, яким держава надала загальнообов’язкового значення і дотримання якого гарантувала державним примусом.
Правовий прецедент – судове чи адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому держава надала загальнообов’язкового юридичного значення і таке рішення є зразком для вирішення аналогічних справ (англо-саксонська правова система).
Нормативно-правовий договір – добровільно узгоджені декількома суб’єктами загальні правила поведінки, які забезпечуються державою (міжнародно-правові угоди, колективні договори).
Нормативно-правовий акт – офіційний документ компетентних органів держави, який складається з юридичних норм, виходить від строго певних правотворчих органів, має встановлену форму, реквізити, порядок вступу в силу і сферу дії.
Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади (Верховної Ради) або безпосередньо самого народу (референдум), що встановлює основні, первинні юридичні норми, має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.
Підзаконний акт – нормативно-правовий акт органів державної влади і управління, який приймається на основі закону, для його виконання, повинен відповідати вимогам закону і не може йому суперечити.
Система права – це структура права, створена зв’язком норм, інститутів, галузей, розділів, що забезпечує цілісність і регулятивні властивості права.
Галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин.
Інститут права – це частина галузі права, що складається з норм, які регулюють певний вид однорідних суспільних.
Предмет правового регулювання – це суспільні відносини, що регулюються правом.
Метод правового регулювання – це сукупність прийомів і способів регулювання людської діяльності.
Імперативний (владний) метод – передбачає правове положення суб’єктів, побудоване на субординації, підпорядкованості;точні приписи підвладному суб’єкту та штрафні каральні санкції (адміністративне право, кримінальне, фінансове, виправно-трудове).
Диспозитивний метод – передбачає рівноправність сторін – суб’єктів правовідносин, юридичним фактом, як правило, виступає договір, в якому суб’єкти самі встановлюють взаємні права і обов’язки, за порушення яких наступають майнові поновлювальні санкції (цивільне, сімейне, трудове право).
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ
1. Загальна характеристика держави. Державний суверенітет.
2. Поняття і риси правової держави.
3. Форми держави.
4. Загальна характеристика права. Поняття норм права.
5. Джерела права. Нормативно-правовий акт і його види.
6. Система права. Предмет і метод правового регулювання.
7. Конституція України - основний закон держави.
8. Державне право України. Апарат держави як система державних органів.
9. Верховна Рада України - орган законодавчої влади в Україні.
10. Правовий статус народного депутата України.
11. Правове положення Президента України та Кабінету Міністрів України.
12. Органи місцевого самоврядування в Україні.
13. Поняття адміністративного права. Адміністративно-правові норми. Адміністративні правовідносини.
14. Державне управління. Суб’єкти адміністративного права.
15. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
16. Суть і види адміністративних стягнень.
17. Порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.
18. Органи, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
19. Цивільне право як галузь права. Предмет і метод правового регулювання.
20. Зміст цивільно-правових відносин. Правосуб’єктність сторін.
21. Поняття і види угод (правочинів).
22. Форми угод (правочинів).
23. Поняття та строки позовної давності.
24. Право власності.
25. Захист права власності. Поняття віндикаційного та негаторного позовів.
26. Поняття зобов'язального права. Суб'єкти зобов'язань. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
27. Цивільно-правовий договір.
28. Система та види цивільно-правових договорів.
29. Недоговірні зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.
30. Поняття та підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини.
31. Поняття та порядок спадкування за законом.
32. Поняття та порядок спадкування за заповітом.
33. Поняття трудового права. Трудові правовідносини. Суб’єкти трудових правовідносин.
34. Поняття, види та порядок укладання трудового договору.
35. Контракт як особлива форма трудового договору.
36. Випробування при прийнятті на роботу.
37. Підстави припинення трудового договору.
38. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
39. Підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
40. Поняття, види та тривалість робочого часу.
41. Порядок встановлення та обмеження щодо нічних та надурочних робіт.
42. Правове регулювання часу відпочинку: перерви, вихідні, святкові, неробочі дні.
43. Поняття, види та тривалість відпусток.
44. Правове регулювання оплати праці.
45. Матеріальна відповідальність працівників.
46. Трудова дисципліна, порядок застосування заохочень і стягнень.
47. Особливості правового регулювання праці жінок.
48. Особливості правового регулювання праці молоді.
49. Розгляд трудових спорів комісією по трудових спорах.
50. Розгляд трудових спорів судами.
51. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників. Переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працюючих.
52. Поняття кримінального права. Предмет і метод правового регулювання. Дія кримінального закону в часі і просторі.
53. Поняття, ознаки і елементи злочину.
54. Форми вини в кримінальному праві. Види умислу і необережності.
55. Обставини, що виключають злочинну діяльність. Необхідна оборона, крайня необхідність.
56. Поняття і види стадій вчинення навмисного злочину.
57. Поняття і форми співучасті. Види співучасників.
58. Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за вчинення злочину.
59. Поняття і мета покарань. Система і види покарань за кримінальним законодавством.
60. Сімейне право. Загальні положення про шлюб і сім’ю.
61. Порядок укладання шлюбу.
62. Порядок розірвання шлюбу.
63. Права і обов’язки подружжя дітей та інших членів сім'ї.
64. Позбавлення батьківських прав.
65. Шлюбний договір.
66. Аліментні обов'язки батьків і дітей.
67. Усиновлення (удочеріння).
68. Опіка і піклування.
69. Загальна характеристика земельного права. Земельний кодекс України.
70. Види земель та їх правовий режим.
71. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами.
72. Форми власності на землю. Право користування землею.
73. Оренда землі.
74. Охорона земель.
75. Вирішення земельних спорів.
76. Житлове право України: загальна характеристика. Житловий кодекс України.
77. Право громадян на житло і форми його реалізації.
78. Приватизація державного житлового фонду.
Список використаних джерел
1. Основи держави і права України /За ред. М.Костицького, М.Настюка. – Львів, 2004.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46
