іноземній валюті або монетарних металах. Очевидно, це зумовлене тим, що на
час прийняття Декрету грошових знаків України у вигляді монет, виготовлених
із золота чи металів іридієво-платинової групи, не існувало і їх введення в
обіг не передбачалось.
При вирішенні питання про відповідальність за порушення правил про
валютні операції необхідно виходити з того, що Декретом "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" встановлений і регулюється
режим здійснення валютних операцій на території України, тобто здійснення
за межами України будь-яких дій щодо валютних цінностей, які визнаються
незаконними за ст. 162 КпАП чи ст. 80 КК, відповідальності за цими статтями
не тягне.
Крім того, для здійснення валютних операцій Декретом передбачено режим
ліцензування — одержання від Національного банку України ліцензій
(генеральних чи індивідуальних) на здійснення окремих валютних операцій.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-
фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не
потребують індивідуальної ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються
резидентам І нерезидентам на здійснення разових валютних операцій,
перелічених у п. 4 ст. 5 Декрету(32).
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі
України фізичними особами — резидентами Іноземної валюти на суму, що
визначається Національним банком України; вивезення, переказування І
пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами
Іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних
підставах; платежів у Іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі
України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо
оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів у Іноземній
валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку)
від Іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в
іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення
Інвестиційної діяльності;
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за
винятком раніше вивезеної, переказаної чи пересланої за кордон на законних
підставах;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо
терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
або як застави.
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами
України, за винятком вказаних у Декреті випадків;
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання
цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.
В п. 5 ст. 5 Декрету міститься важливе положення про те, що одержання
індивідуальної ліцензії однією Із сторін валютної операції означає також
дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має
відношення до такої операції, якщо інше не передбачено умовами
індивідуальної ліцензії(33). Здійснення будь-якої із перелічених у п. 4 ст.
5 Декрету валютних операцій без індивідуальної ліцензії тягне згідно з п. 2
ст. 16 Декрету застосування фінансових санкцій — відповідальність у вигляді
штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей,
перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку на
день здійснення таких операцій. Крім фінансової санкції, винна особа може
бути притягнена до адміністративної чи кримінальної відповідальності за
наявності в її діях ознак відповідного правопорушення(34).
Виходячи з положень Декрету напрошується висновок, що дозволяється
здійснювати будь-які інші валютні операції, на які не потрібно одержувати
індивідуальну ліцензію, але такий висновок буде неправильним. В Декреті
міститься ще ряд положень щодо здійснення валютних операцій:
1) резиденти і нерезиденти — фізичні особи мають право продавати
іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим
установам, які одержали ліцензію Національного банку, або за їх
посередництвом — іншим фізичним особам — резидентам (п. 3 ст. 6
Декрету)(35);
2) фізичні особи — резиденти мають право купувати іноземну валюту в
уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали
ліцензію Національного банку, або за їх посередництвом — у інших фізичних
осіб — резидентів і нерезидентів (п. 4 ст. 6 Декрету)(36);
3) уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали
ліцензію Національного банку, мають право від свого Імені І за свій рахунок
купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів і
нерезидентів, а також продавати її фізичним особам — резидентам (підпункт
"б" п. 2 ст. 6 Декрету)(37). Крім того, підпунктом "а" п. 2 ст. 6 Декрету
передбачено, що уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що
одержали ліцензію Національного банку, від свого імені купують і продають
іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і
за рахунок резидентів і нерезидентів, тобто Іноземну валюту у безготівковій
формі(38). Таким чином, випливають такі висновки:
1) резиденти мають право продавати і купувати іноземну валюту як у
безготівковій формі, так і готівкою;
2) нерезиденти мають право продавати іноземну готівкову І в
безготівковій формі валюту;
3) нерезиденти мають право купувати іноземну валюту в безготівковій
формі і не мають права купувати іноземну валюту готівкою, навіть в
уповноважених банках чи інших кредитно-фінансових установах.
Проте необхідно врахувати, що Декретом "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю", який має силу закону, визначаються режим
здійснення валютних операцій та загальні принципи валютного регулювання.
Нормативна ж база валютного регулювання включає в себе також акти Верховної
Ради (закони і постанови) та нормативні акти, що видаються Кабінетом
Міністрів та Національним банком у межах їх повноважень. Основний масив
нормативного забезпечення валютного регулювання складають нормативні акти,
що видаються Національним банком, якими конкретизуються положення
законодавчих актів та постанов Кабінету Міністрів.
Фізичні особи — резиденти мають право купувати і продавати, а фізичні
особи — нерезиденти — продавати готівкову іноземну валюту через пункти
обміну валюти без будь-яких обмежень. Купувати ж готівкову іноземну валюту
фізичні особи — нерезиденти через пункти обміну валюти мають право у
розмірі, що не перевищує суми проданої ними валюти. Дотримання останнього
правила практично неможливе, оскільки на касирів пунктів обміну іноземної
валюти Положенням про пункти обміну іноземної валюти не покладається
обов'язок перевіряти, продають вони іноземну валюту резиденту чи
нерезиденту. Тим більше, що і перевірити це вони практично не в змозі,
оскільки поняття "резидент" і "нерезидент" пов'язуються не з громадянством
фізичної особи, яке можна встановити за її паспортом, а з фактом постійного
проживання на території України.
Дотримання правил продажу та купівлі іноземної валюти фізичними особами
— нерезидентами і отримання відповідної довідки пункту обміну іноземної
валюти має значення лише для них— для підтвердження законності придбання
іноземної валюти при Її вивезенні, переказуванні чи пересиланні за межі
України.
Операції з валютними цінностями будуть незаконними, тобто
правопорушенням, лише у разі вчинення будь-якої з дій, виключний перелік
яких дається в ст. 162 КпАП та ст. 80 КК: незаконні скуповування, продаж,
обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу чи застави. Будь-
які інші дії — зберігання, дарування. отримання як подарунка чи у спадщину,
падання в позику, розмін та ін. — адміністративної чи кримінальної
відповідальності не тягнуть. Але якщо, наприклад, за зберігання валютних
цінностей особа отримує винагороду валютними цінностями або за надання
валютних цінностей в позику сплачуються ними ж проценти, то такі дії в
частині сплати винагороди чи сплати процентів треба розглядати як
використання валютних цінностей як засобу платежу.
Вирішення питання про відповідальність (адміністративну чи
кримінальну) за порушення правил при валютній операції (незаконні
скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу
платежу або як застави) залежить від:
— виду валютних цінностей;
— ознак суб'єкта — резидент чи нерезидент;
— виду самих операцій.
Залежно від виду валютних цінностей та виду самих операцій незаконними
є:
— будь-які із зазначених в диспозиції ст. 162 КпАП та ст. 80 КК дій
щодо монетарних металів, котрі Декретом віднесені до валютних цінностей,
тобто Їх скуповування, продаж, обмін, використання як засобу платежу чи
застави фізичними особами завжди є незаконними, оскільки Декретом взагалі
не передбачене ліцензування таких операцій з монетарними металами. Виняток
становить лише здійснення валютних операцій з монетарними металами у
вигляді грошових знаків, які використовуються як засоби платежу, тобто,
коли з монетарних металів виготовлені монети (грошові знаки) і вони набули
якості валюти (України чи іншої держави) і є платіжними засобами;
— будь-яке використання іноземної валюти як засобу платежу,
здійснюване без отримання на це індивідуальної ліцензії Національного
банку України.
Під скуповуванням валютних цінностей треба розуміти їх сплатне
придбання у власність. Якщо при цьому мають місце декілька епізодів
придбання валютних цінностей, то залежно від того, чи охоплювались вони
єдиним умислом і були спрямовані на досягнення єдиної мети, чи кожен раз
умисел на їх вчинення виникав самостійно, дії можуть кваліфікуватися або як
єдине продовжуване правопорушення або ж як повторне.
Продаж валютних цінностей — це їх оплатне відчуження іншій особі з
переходом до неї права власності на відчужувані валютні цінності.
Продаж і купівлю валютних цінностей, на наш погляд, слід обмежувати
лише випадками, коли в якості засобу платежу за куплені (продані) валютні
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
