вiдповiдь про згоду укласти договiр на iнших, нiж було запропоновано, умовах визнауться вiдмовою вiд пропозицiє i водночас новою пропозицiую.
101. Понятие, значение, особенности гражданской ответственности
Среди многочисленных вариантов наибольшую поддержку получило, пожалуй, определение гражданско-правовой ответственности, сформулированное О.С. Иоффе: гражданско-правовая ответственность есть санкция за правонарушение, вызывающая для нарушителя отрицательные последствия в виде лишения субъективных гражданских прав, либо возложения новых или дополнительных гражданско-правовых обязанностей. Характерным для гражданско-правовой ответственности является то, что: 1) она есть санкцией за правонарушение; 2) влечет отрицательные последствия для правонарушителя; 3) эти последствия выражаются в лишении субъективных гражданских прав либо в возложении новых или дополнительных гражданско-правовых обязанностей; 4) реализация санкции обеспечена возможностью применения мер государственного принуждения; 5) существует гражданско-правовая ответственность в рамках соответствующего гражданского правоотношения, основанием возникновения которого являются неправомерные действия. В процессе ее реализации гражданско-правовая ответственность выполняет такие функции: 1) компенсационную (возмещение вреда потерпевшему, кредитору); 2) воспитательно-предупредительную (превенция новых правонарушений со стороны нарушителя и других лиц); 3) карательную — выражающуюся в наказании нарушителя путем возложения на него тех или иных имущественных обременении.
- В зависимости от характера санкций меры гражданско-правовой ответственности могут быть подразделены на общие и специальные формы ответственности.
Общей формой гражданско-правовой ответственности является возложение на правонарушителя обязанности возместить убытки, причиненные его неправомерными действиями лишение субъективного права (изъятие или снос самовольно построенного дома, хозяйственных и бытовых строений — ст. 105 ГК и т. п.).
102. Общие условия и объем гражданско-правовой ответственности
Условиями гражданско-правовой ответственности являются: 1) наличие вреда; 2) противоправность действий или бездействия субъекта гражданского права;
3) причинная связь между противоправным деянием и наступившим вредом; 4) вина правонарушителя. По общему правилу требуется наличие всех четырех условий в совокупности, однако некоторые формы ответственности возможны при отсутствии вреда (например, утрата задатка, взыскание неустойки), а следовательно, и причинной связи между противоправным деянием и вредом.
Под вредом понимается всякое уничтожение, уменьшение или повреждение охраняемого законом блага. Вред подразделяется на имущественный ущерб и моральный вред. Денежное выражение имущественного ущерба обычно именуют убытками.
Противоправность деяния может состоять в нарушении норм закона или иного нормативного акта, а также в нарушении условий договора или обязательства, возникшего по иным основаниям.
Противоправное поведение должно находиться в непосредственной причинной связи с вредным результатом.
Итак, третьим элементом объективной стороны гражданского правонарушения является причинная связь между противоправным действием (бездействием) правонарушителя и наступившим вредом.
Под причинной связью обычно понимают такую объективно существующую взаимосвязь между явлениями, при которой одно из них с необходимостью порождает другое. При этом речь идет о непосредственной, прямой связи, не искаженной иными действиями. Возмещению подлежат только прямые, но не косвенные убытки. Обычно судебная практика исходит из презумпции, что убытки, возникшие у кредитора в связи с нарушением договора должником, находятся в прямой причинной связи с неисполнением или ненадлежащим исполнением обязательства. Вместе с тем, учитывается то обстоятельство, что убытки могут быть вызваны действием непреодолимой силы (обстоятельств, которые должник не мог предотвратить, ибо это выше его возможностей), случая (обстоятельств, которые должник не мог предвидеть и поэтому не предотвратил).
Аналогично расценивают эти случаи и в связи с причинением внедоговорного вреда.
Вина может быть определена как негативное с точки зрения закона психическое отношение лица к своим противоправным действиям (бездействию) и их последствиям. В гражданском праве различают такие формы вины, как умысел, простая и грубая неосторожность. Поскольку гражданское законодательство не дает определения отдельных форм вины, нередко для их характеристики используют положения Уголовного кодекса, в частности, его стст. 8, 9 и др. Но если определение умысла (как формы вины, вообще, более характерной для уголовного, а не гражданского права) вполне приемлемо, то аналогия простой и грубой неосторожности с самонадеянностью и небрежностью представляется не совсем точной. Более удачным кажется использование сравнительного (оценочного) критерия, известного еще римскому частному праву. С -учетом этого критерия грубая неосторожность может быть определена как непроявление элементарной предусмотрительности, заботливости — такой, которую можно требовать от любого и каждого лица. Простая неосторожность состоит в непроявлении повышенной заботливости — такой, какую можно требовать от «хорошего хозяина». Наряду с условиями гражданско-правовой ответственности закон предусматривает основания освобождения от нее, которые могут иметь правовое значение даже при наличии состава правонарушения. К таким основаниям, в частности, относятся, непреодолимая сила и случай. Непреодолимая сила — это чрезвычайное и непредотвратимое в данных условиях событие. Это категория объективная, не зависящая от участников данных отношений. Случай в отличие от нее является категорией субъективной и имеет место тогда, когда будет доказано отсутствие вины нарушителя. По общему правилу случай освобождает от ответственности, если только специальным законом не. преду смотрено иное. Например, в соответствии со ст. 450 ГК Украины владелец источника повышенной опасности отвечает за причиненный вред независимо от своей вины, а следовательно, и за случай. Кроме того, возможны и иные основания освобождения от ответственности, предусмотренные отдельными нормами. Такими основаниями могут быть, например, умысел потерпевшего, а также его грубая неосторожность
103. Понятия и основания внедоговорной гражданско-правовой ответственности
Позадоговірній відповідальності властиві риси договірної відповідальності. Вона, як і договірна, — це завжди юридичний обов'язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки. Разом з тим позадоговірна відповідальність має свої особливості, що зумовлюють суб'єкт відповідальності, обсяг відповідальності, підстави звільнення від відповідальності1.
Договірна відповідальність — це відповідальність за порушення існуючого між сторонами відносного зобов'язання, і тому вона як юридичний обов'язок має характер додаткового, що приєднується до невиконаного. Наприклад, на постачальника, що прострочив виконання юридичного обов'язку, змістом якого є постачання певної кількості продукції у передбачений договором строк, покладається обов'язок сплатити неустойку і відшкодувати завдані кредиторові збитки. Такий обов'язок боржника, порівняно з договірним, не замінює останнього, а лише приєднується до нього і має характер додаткового.
Позадоговірна відповідальність настає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер' входить в абсолютні правовідносини, змістом яких є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов'язок замість невиконаного — відшкодувати завдану шкоду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність — це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.
104. Возмещение вреда: общие положения
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно зі ст. (ст. 1185 ЦК України) є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомірних актів (наприклад, договору, односторонньої угоди, адміністративного акта), цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди делікто-здатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними. Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних відносин.
Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов'язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебували в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне цивільне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі і гідності, особистої свободи, право на охорону здоров'я тощо. Якщо абсолютне суб'єктивне право охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютного суб'єктивного права. Невиконання такого обов'язку завжди призводить до порушення чужого суб'єктивного права і за наявності передбачених законом інших підстав породжує деліктне зобов'язання
105. Неимущественные (моральный) вред в ГП Украины
Законом України від ф6 травня 1993 р. № 3188-12 передбачено новий спосіб захисту цивільних особистих прав — це компенсація моральної шкоди,. Новий ЦК України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й збагатив інститут компенсації моральної шкоди новими нормами, про що йдеться далі. Як бачимо, категорія моральної шкоди з'явилася в українському законодавстві порівняно нещодавно.
Судова практика виходить з того, що в кожному конкретному випадку розмір компенсації моральної шкоди визначається з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.
Як видно, суди враховують ступінь фізичних і моральних страждань, пов'язаних з індивідуальними особливостями особи, якій заподіяно шкоду.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду
1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37
