Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з
модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та
підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу,
поліпшенням кості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням
асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних
резервів у сфері виробництва.
Оскільки санація підприємства пов’язана, к правило, зі скороченням
зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального
характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-
гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може
призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести
помірковану політику звільнення у взаємозв’язку із реалізацією соціального
плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як
створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція
альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання
звільненим працівникам позик тощо.
На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття
«реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта господарювання — це
проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних
заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм
власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість,
конкурентоспроможність та ефективність виробництва.
Можна стверджувати, що „санація” є ширшим поняттям, ніж
„реструктуризація”. Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях
кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та
кризи прибутковості. А санація включає в себе к реструктуризацію (заходи
щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи
фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та
платоспроможності).
В економічній літературі часто згадується концепція швидкого виявлення
фінансової кризи та радикальних санаційних дій («Primat des Handelns»).
Прихильники цього напрямку (здебільшого економісти-практики) не враховують,
що в разі його вибору не залишається часу для досконалого дослідження
причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. На противагу цим
поглядам теоретики додержують думки, що цейтнот у підготовці санаційних
заходів — основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для
розробки імпровізованих та гнучких дій.
На методи та форми проведення санації вплинули розвиток економічної
теорії; еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки;
макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та
зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації
(реприватизації) підприємств. Вивчаючи теоретичну і практичну базу санації
підприємств, ознайомлюємося з основними проблемами, що становлять предмет
досліджень зарубіжних економістів у цій галузі. Предметом дискусій
провідних учених Німеччини, США, Великобританії є питання, пов’язані з
методами прогнозування банкрутства підприємств, класифікацією фінансових
джерел санації та послідовністю їх мобілізації; змістом контролінгу
санації, порядком проведення санаційного аудиту; формами та розмірами
державної фінансової підтримки підприємств; санаційними пріоритетами;
швидкістю фінансового оздоровлення; приватизаційними аспектами санації
підприємств тощо.
1.3. Менеджмент фінансової санації
Процес організації фінансової санації підприємств можна подати трьома
основними функціональними блоками:
1. Розробка санаційної концепції та плану санації.
2. Проведення санаційного аудиту.
3. Менеджмент санації.
Як правило, план санації розробляють за дорученням власників чи
керівництва підприємства консалтингові чи аудиторські фірми в тісному
взаємозв’язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на
підприємстві). У разі, якщо санація здійснюється у ході провадження справи
про банкрутство, то розробляти план повинен призначений арбітражним судом
керуючий санацією. Санаційний аудит здійснюється аудиторськими компаніями
на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть
взяти участь у фінансуванні санації.
Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення
підприємства є організація ефективного менеджменту санації.
Поняття «менеджмент» можна розглядати з трьох сторін: к систему
економічного управління, к орган управління (апарат управління), к форму
підприємницької діяльності.
Менеджмент (англ. management — управління) узагальнено можна визначити
к систему економічного управління виробництвом, що включає сукупність
принципів, методів, форм і прийомів управління [16].
З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в
його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої
діяльності [40].
Сутність менеджменту санації можна розглядати у двох аспектах:
інституційному та функціональному.
З інституційного боку до менеджменту санації можна віднести всіх
фізичних осіб, які уповноважені власниками суб'єкта господарювання чи силою
закону провести фінансову санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне
управління підприємством на період його оздоровлення. Зауважимо, що досить
часто на межу банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно
неправильне управління. Керівництво підприємства, яке привело його до
фінансової кризи, к правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою
санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або
передачі повноважень щодо санації третім особам.
Загалом до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід
віднести контролюючі органи (наприклад департамент банківського нагляду
НБУ, страховий нагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією,
які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників
банківських установ чи інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також
колишнє керівництво підприємства. Вирішення питання з призначенням
менеджменту санації належить до числа першочергових заходів у рамках
фінансового оздоровлення.
З функціонального бону менеджмент санації — це система антикризового
управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з
метою запобігання банкрутству та фінансового оздоровлення підприємства.
Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати к окремі фази
управлінського циклу, причому у процесі санації підприємства такі цикли
перманентно повторюються при досягненні окремих стратегічних чи тактичних
цілей.
До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:
а) постановка цілей;
6) формування та аналіз проблеми (головна проблема — фінансова криза);
в) пошук альтернатив, прогнозування та оцінювання їх реалізації (добір і
оцінювання необхідного каталогу санаційних заходів);
г) прийняття рішення;
д) реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);
е) контроль;
є) аналіз відхилень.
Санаційний менеджмент включає:
1. Управління активами:
а) оборотними;
б) необоротними.
2. Управління капіталом:
а) формування фінансової структури капіталу;
б) управління формуванням власних фінансових ресурсів;
в) управління залученням позикових фінансових ресурсів.
3. Управління інвестиціями.
4. Управління грошовими потоками.
5. Управління фінансовими ризиками та упередження банкрутства [17].
У процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент направлений
на вирішення таких основних завдань:
1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів
відповідно до завдань розвитку підприємства у майбутньому періоді.
2. Забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу
фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів, діяльності підприємства.
3. Вдосконалення управління грошовими потоками.
4. Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем
фінансового ризику.
5. Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному
рівні прибутку;
6. Забезпечення беззбиткової діяльності підприємства [42].
Важливою складовою організації дієвого менеджменту санації є створення
ефективної системи контролінгу, головним завданням кого є визначення
стратегічних та тактичних цілей санації та орієнтація процесу управління на
досягнення цих цілей. Вирішальним при цьому є створення системи
інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.
Зауважимо, що не існує єдиних рецептів організації менеджменту
санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує
індивідуального підходу до управління процесом її подолання.
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЙНОГО АУДИТУ
НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Сутність та основні завдання
У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит»
досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не
вбачали істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, здійснюваним на
підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону
України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом», ким передбачена можливість досудової санації, а також санації
підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про
банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває
надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного
суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить
від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства.
Зазначеним Законом передбачено, зокрема, що для з’ясування фінансового
стану боржника суддя на підготовчому засіданні суду чи під час розгляду
справи про банкрутство може призначити експертизу фінансового стану та
наявного в підприємства плану санації. Окрім цього, якщо боржник звернеться
до суду із завою про порушення справи про своє банкрутство, на підготовчому
засіданні з’ясовуються ознаки його неплатоспроможності. Арбітражний суд в
ухвалі щодо порушення справи про банкрутство може зобов’язати боржника
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
