подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для
цього коштів, арбітражний суд може призначити аудит за рахунок кредитора
лише за згодою останнього. У такому разі йдеться, з одного боку, про аудит
з метою встановити наявність підстав для порушення справи про банкрутство,
а з іншого — про санаційний аудит, що має визначити доцільність санації
підприємства.
Загалом аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-
господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення
достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному
законодавству та встановленим нормативам [1].
Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок
(аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань
бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-
господарської діяльності та інших аспектів економіко-правового забезпечення
підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб. Аудит проводиться
зовнішніми, незалежними від підприємства органами, найчастіше
спеціалізованими аудиторськими фірмами або аудиторами. До основних
принципів аудиту належать:
1. цілісність та повнота;
2. об'єктивність;
3. незалежність;
4. конфіденційність;
5. компетентність;
6. документальне оформлення.
Ці принципи є основою всіх міжнародних норм аудиту і повністю
стосуються й санаційного аудиту.
Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він
має свої особливості к щодо методів, так і щодо об'єктів і цілей
проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він приводиться на
підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета —
оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-
господарської діяльності та наявної санаційної концепції.
Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена тим, що
користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб'єкта
господарювання та реальність санаційної концепції.
Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у
фінансовій кризі, можуть бути:
. нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо
приймається рішення про збільшення статутного капіталу);
. андеррайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних
прав нової емісії);
. позикодавець, наприклад банківський консорціум (якщо вирішується
питання про надання санаційного кредиту);
. саме підприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладання
мирової угоди та проведення санації під час провадження справи про
банкрутство);
. потенційний санатор (якщо вирішується питання про санацію
підприємства реорганізацією);
. державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству
державної санаційної підтримки).
Зовнішнім замовникам аудиту потрібна обґрунтована інформація, яка має
підтвердити, що:
1) дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірними і повними;
2) план санації є реалістичним;
3) вибрано найраціональніший із можливих варіантів розвитку підприємства.
Вони доручають аудиторові провести економіко-правову експертизу
наявної санаційної концепції та зробити висновки про доцільність вкладанню
коштів в об'єкт санації Висновок спеціаліста потрібний і тому, що
користувачі не мають доступу до відповідних джерел інформації та
спеціальних знань для її оцінювання.
Санаційний аудит можна розглядати к один з інструментів зменшення до
певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших
осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства [40].
Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тісній співпраці з
внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи,
які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими
економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи
іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути
повністю незалежним к від підприємства, котре він перевіряє, так і від
замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів). Загалом
санаційний аудит складається з таких етапів:
1) ідентифікація даних;
2) експертиза;
3) висновки;
4) вироблення рекомендацій.
Ідентифікація даних — це збір інформації, на підставі якої можна
судити про справжнє становище підприємства. Під експертизою розуміється
всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об'єктивних висновків
про поточний і перспективний стан об'єкта аудиту. Дані експертизи, наявні
докази та їх комплексний аналіз створюють підґрунтя для висновків про
санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдосконалення
санаційної концепції.
Розробка санаційної концепції не є безпосереднім завданням санаційного
аудиту. Як уже зазначалося, готують санаційну концепцію або внутрішні
аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтингові фірми,
професійні керуючі санацією т. ін., хоча іноді аудитори беруть активну
участь у розробці плану санації.
Зауважимо, що санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-
наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, кий здійснюється під
час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації.
Незважаючи на те, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи
аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та
санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про
складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку
достовірності та реальності наведених у плані санації даних.
2. Аналіз виробничо-господарської та фінансової сфер підприємництва
Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської
діяльності підприємства щодо відповідності фактичного стану тим даним, які
відбиті в плані санації. У процесі аналізу виявляються також сильні та
слабкі сторони виробничої сфери підприємства з метою виробити рекомендації
щодо їх мобілізації чи усунення.
Аналізуючи виробничо-господарську діяльність, аудитор виконує таку
роботу:
1. Вивчає загальну виробничу структуру підприємства;
2. Оцінює рівень існуючої технології виробництва;
3. Аналізує витрати на виробництво;
4. Аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань;
5. Оцінює показники праці.
Методика проведення аналізу виробничо-господарської діяльності
наведена в постанові Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення
санації державних підприємств” від 08.02.94 [12].
Згідно з цією методикою під час вивчення загальної виробничої
структури підприємства вирішуються такі завдання:
. досліджуються основні техніко-економічні показники структурних
підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, фонд
оплати праці тощо);
. визначається кількість та місцезнаходження окремих структурних
підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх
розташування, а також стан будівель і споруд;
. проводиться експертиза доцільності утворення окремих підрозділів у
ході майбутньої реструктуризації;
. визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації
за попередній і звітний роки, а також прогнозні показники на наступні
роки для кожного структурного підрозділу та для підприємства в
цілому.
У 1990 році шахтою було добуто 876.5 тис. тонн вугілля при чисельності
трудящих 5226 чол. і кількості очисних забоїв 10. У 1996 році видобуток
знизився до 162.8 тис. тонн при чисельності трудящих 2210 чол. і
середньорічній кількості очисних вибоїв - 3.2.
У 1996 році відбулася зміна керівного складу шахти, у 1997 році
видобуток зріс і склав 218.8 тис. тонн при чисельності трудящих 1519 чол. і
кількості очисних вибоїв - 2. У 1998 році добуто 290 тис. тонн, у 1999 році
- 330.7 тис. тонн. Видобуток вугілля вдалося збільшити за рахунок знайдення
внутрішніх резервів виробництва і зміцнення дисципліни праці.
Дані для проведення аналізу виконання плану по виробництву продукції
ми будемо брати зі звітів про собівартість готової вугільної продукції за
1997 - 2002 роки (форма №10-п)(додатки Р-Х).
Таблиця 2.1
Випуск готової продукції
| |1997 |1998 |1999 |2000 |2001 |2002 |
|Виробництво по |57 |58,6 |59,5 |62,8 |62,4 |61,7 |
|Україні, млн.т | | | | | | |
|Виробництво по |0,21816 |0,28776 |0,33057 |0,29019 |0,41260 |0,5204 |
|підприємству | | | | | | |
|Питома вага |0,38% |0,49% |0,56% |0,46% |0,66% |0,84% |
1
З таблиці можна зробити декілька висновків:
1. Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва
вугілля постійно збільшується;
2. Виробництво вугілля на Україні починаючи з 2000 року постійно падає;
3. 2000 рік для підприємства був дуже кризовий.
Оцінка рівня існуючої технології виробництва проводиться в таких
аспектах:
а) наявність сучасних передових технологій;
б) використання «ноу-хау» та власних інноваційних розробок;
в) застосування автоматизованих систем управління.
Шахта в даний час провітрюється двома вентиляторними установками
головного провітрювання ОЦ-5 (скіповий ствол - продуктивність 10522 мз/хв.,
депресія -100 мм водного стовпа), ВЦД 47-У (східний ствол - продуктивність
11739 м3/хв. депресія 530 мм водного стовпа). На шахті виробляється
дегазація розроблювальних шарів. У роботі знаходиться 1 вакуум насосна
установка ЖВН-50, у резерві ще три установки ЖВН-50, одна установка ЖВН-50
у ремонті. Загальна довжина дегазаційних трубопроводів -13,98 км. Шахта
забезпечується стисненим повітрям поршневим компресором 5М-100/8. Довжина
пневмомережі шахти - 20 км. Відкачка води на поверхню виробляється чотирма
центральними водовідливами, розташованими на обрію 1200,1070,758,229 м,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
