обов’язків усіх форм власності перед бюджетом визначається тим, що
оподаткування доходів, в нашому випадку, юридичних осіб має ставити всіх в
однакове початкове становище.
Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення
і стягнення податків. Головним критерієм податкової політики є економічна
ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають
забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо
коштів підприємствам з метою збереження максимальної заінтересованності в
результатах діяльності. Податкова політика провадиться виходячи з певних
принципів, що відображають її завдання. Основними принципами побудови
системи оподпакування є:
1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення
виробнтцтва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок
високотехнічної продукції;
2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестеційної
активності;
3) обов’язковість;
4) рівнозначність і пропорційність;
5) соціальна справедливість;
1) економічна обгрунтованість;
2) стабільність;
3) рівність;
4) компетенція;
5) рівномірність сплати;
6) єдиний підхід;
7) доступність .
Сучасний стан системи оподаткування України можна охарактеризувати як
закладання фундаменту.
Зроблено за короткий час дуже багато. Здійснено перехід до системи
формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова
система, шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою
ринковою економікою. Розроблено і впроваджено (хоча й не досконале)
законодавство з питаннь оподаткування його інструктивне забезпечення,
створена податкова служба із сучасною організаційною структурою.
1.4. Класифікація податків та їх елементи.
Податкова система країн з розвинутою ринковою економікою включає різні
види податків.
В основу їх класифікації покладені різні ознаки:
1) в залежності від об’єкта оподаткування: прямі та непрямі;
2) в залежності від органу, який стягує податок: державні та місцеві;
3) в залежності від їх використання: загальні та спеціальні.[10]
Основну групу складають прямі та непрямі податки.
Прямі податки – це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або
доходу працівника, спадщини, землі, будівль, тощо. Ці податки стягуються в
процесі придбання та накопичення матеріальних благ.
Непрямі податки – це податки, які включаються в ціну товарів або
тарифів на послуги. Для них характерна простота вилучення, вони
забезпечують регулярність надходженнь до бюджету.
За формою стягнення податки бувають грошовими і натуральними. На
сьогодні в Україні діють в основному грошові податки.
Кожний податок вміщює наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, джерело
податку, одиницю обкладання, ставку податку (або квоту), пільги, строк
сплати.
Суб’єкт податку (платник податку) – фізична або юридична особа, на яку
законом покладено обов’язок сплатити податок. Це особи, що займаються
підприємницькою діяльністю, службовці, робітники, підприємства та інші.
Основна ознака суб’єкту – наявність власного джерела доходу.
Об’єкт податку – все те, що підлягає обкладенню податком (доход або
майно) : заробітна плата, прибуток, доход, будівлі, транспортні засоби та
інше.
Джерело податку – це фонд, за рахунок якого здійснюється сплата
податку. Співпадає об’єкт з джерелом податку в прибутковому податку з
громадян (заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток) та
інше.
Одиниця обкладання – це одиниця виміру об’єкту податку та його
частина, на яку встановлено податкову ставку. Наприклад, в земельному
податку одиницею обкладання буде 1га по землям сільськогосподарського
призначення і 1мІ земельної ділянки в населеному пункті.[11]
Ставка податку – розмір податку на одиницю обкладання. Система ставок
враховуючи вид діяльності платника податку, включає: базову ставку,
занижену або підвищену ставку.
Базова (основна) ставка – це ставка без обліку особливостей суб’єкта
або вида діяльності. В Україні прийняті базові ставки по податку на
прибуток – 30% , по податку на додану вартість – 20%.
Занижена податкова ставка враховує визначні особливості платника та
скорчує податковий тягар на нього.
Підвищена податкова ставка враховує специфічну форму діяльності або
отримання прибутку та перевищує основну, базову (наприклад, застосування
повної ставки мита).
В залежності від побудови податків Розпутенко І.В. розрізняе:
1) тверді ставки – встановлюються в абсолютній сумі на одиницю
об’єкта;
2) дольові ставки – виражаються у визначених долях об’єкта
обкладання. У сучасних умовах, в основному, суб’єкти податку,
застосовують ставки виражені у відсотках.[12]
Характеристика ставок податку нероздільна з методами їх формування, що
може лежати в основі виділення різновидів ствавок податку:
1) пропорційні ставки;
2) прогресивні ставки;
3) регресивні ставки;
4) змішані ставки.
Пільги - це повне або часткове звільнення юридичних осіб і громадян
від сплати податків. Пільги можуть надаватись у вигляді зменьшення
оподаткованого доходу, зменьшення податкової ставки або повного звільнення
від податку.
Строк сплати податку- встановлена в законі дата, до якої податок
повинен бути сплаченим. Порушення строку сплати карається стягненням пені,
штрафом.
Важливим податком в Україні є – податок на прибуток. Податок на
прибуток з юридичних осіб справляється, виходячи з прибутку підприємства,
одержуємий як різниця валових доходів і валових витрат підприємства. В
даний час прямі податки складають основу податкових систем держав з
розвинутою ринковою економікою.
Непряме оподаткування переважеє в країнах, що розвиваються, для яких
це основна форма мобілізації податкових надходженнь до бюджету. В Україні
за рахунок непрямих податків формується близько 45 % доходів бюджету.
При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких
приймають участь три суб’єкти: суб’єкт податку, носій податку і податковий
орган.
Суб’єкт податку – це виробник або продавець товару , який згідно
закону виступає в якості юридичного платника податку, тобто вносить до
бюджету суму податку від реалізованого товару чи наданих послуг. Його можна
кваліфікувати як збирача податків.
Носій податку – це фізична особа, споживач товару, в ціні якого
міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач стає фактично
платником податку. Таким чином відбувається пререкладання податків від
суб’єкта до носія податку.
Перекладення податків – це слідство введення непрямого оподаткування,
вкючення податків в ціни товарів, що реалізуються (послуг, що надаються),
внаслідок чого податковий тягар несуть не суб’єкти податку, а споживачі
товарів.[13]
2. ПРЯМІ ПОДАТКИ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.
Прямі податки – це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або
доходу . Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення
матеріальних благ.
В дипломній роботі розглянуто такі основні прямі податки з юридичних
осіб: податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з
власників транспортних засобів.
2.1. Податок на прибуток.
Вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб було і
залишається одним з найбільш важливих питань податкової реформи.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у
1997 році в новій редакції (з наступними змінами та доповненнями), дає
можливість коріним чином змінити існуючу систему оподаткування прибутку
підприємств.
Зміни в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб полягають в
порядку визначення об’єкту оподаткування, котрим згідно нової редакції
закона є прибуток, вираховуваний шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу за звітний період на суму валових витрат платника податку і
сум нарахованих амортизаційних відрахуваннь. При цьому валові витрати
визначені як сума будь-яких витрат платника податку в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються платником податку
для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином при вирахуванні оподатковуваного прибутку підприємствам і
організаціям дозволено враховувати відповідні витрати, зокрема пов’язані з
виробничими циклами майбутніх періодів, в найближчому звітному періоді,
тобто відразу ж після витрат.
В новому законодавчому акті встановлений також чіткий і універсальний
порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів; у
підприємств резидентів, а не тільки у новостворенних, з’являється
можливість переносити балансові збитки попередніх періодів на майбутні
податкові періоди на протязі п’яти податкових років, наступаючих за роком
виникнення таких збитків.[14]
Новим законом також предбачено використання спеціальних умов
оподаткування прибутку товарообмінних (бартерних) операцій, страхової
діяльності, оперцій з розрахунками в іноземній валюті, операцій від
реалізації основеих фондів, торгівлі цінними паперами, оподаткування
сумісної діяльності без створення юридичної особи, дивідендів, операцій з
борговими вимогами і обов’язками, оподаткування неприбуткових організацій.
Суттєві зміни сталися в порядку нарахування і сплати податку на
прибуток. Він повинен сплачуватися платником кожого місяця, виходячи із сум
фактично отриманого прибутку за звітний місяць. Змінений і порядок
розподілу податку- суми податку на прибуток зараховуються в теріторіальні
бюджети за місцем знаходження платника податку, закріплюючі фактично
податок на прибуток за місцевими бюджетами.
Пільги по податку на прибуток підприємств, які були встановлені
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р.,
суттєво зменшували надходження коштів в бюджет, перелік яких постійно ріс.
Тільки у 1995-96рр. Верховною Радою було прийнято, без врахування змін і
доповненнь до самого закону, шість правових актів, якими встановлювались
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
