в Розділі 4. Закону України “Про плату за землю” від 22 липня 1992 року (з
наступними змінами та доповненнями).
Пільги по даному податку дозволяють виділити дві стійкі групи
звільненнь для юридичних осіб:
1. Визначені види земельних ділянок:
- заповідники, ботанічні сади, зоологічні парки, пам’ятники природи,
парки-пам’ятники садово –пркової культури;
2. Закріплені законодавством установи :
- вітчизняні дослідницькі господарства науково-дослідницькіх установ
та учбових закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних
училищ;
- заклади органів місцевої влади і органів місцевого самоврядування,
органів прокуратури, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі установи
України, підприємства, об’єднання та організації товариств сліпих та глухих
України, громадські організації інвалідів України;
- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,
соціального забезпечення;[19]
- зареєстровані религіозні і благодійницькі організації, які
займаються підприємницькою діяльністю;
Останнім часом введено низку тимчасових пільг на період функціонування
спеціальних економічних зон та деяких галузей виробництва для стимулювання
їх розвитку в Україні.[20]
За земельні ділянки, на яких розташовані споруди, які знаходяться в
користуванні декількох юридичних осіб або громадян, земельний податок
нараховується кожному з них пропорційно тій частці площі споруди, яка
знаходится у них в користуванні.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються
за згодою сторін в договорі оренди між орендодавцем (власником землі) та
орендатором.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і
землекористувачами – виробниками товарної сільськогосподарської і рибної
продукції до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками –
щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Надходження коштів від земельного податку повністю зараховуються на
спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської Ради, на
територіях яких знаходяться земельні ділянки.
Кошти від плати за землю, які надходять на спеціальні бюджетні рахунки
місцевих бюджетів, повині використовуватися виключно з наступною метою:
- фінансування заходів по раціональному використанню та охороні
земель, підвищенню родючості грунтів;
- ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу
земель;
- відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних
з господарюванням на землях більш поганої якості;
- економічне стимулювання власників землі і землекористувачівв
покращенні якості земель, підвищенні родючості грунтаі продуктивності
земель лісового фонду;
- надання пільгових кредитів, часткового погашення займів та
компенсації втрати доходів власників землі і землекористувачів внаслідок
тимчасової консервації земель, поркшених не з їх вини;
- проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського
устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури
населених пунктів.
За нецільове використання коштів передбачена санкція – штраф у розмірі
100% використаних не за призначенням сум.
За невчасну сплату земельного податку стягується пеня у розмірі 0,3 %
суми недоїмки за кожний день прострочення.
Розмір пені за невчасне внесення орендної плати передбачається в
договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за невчасну
сплату земельного податку.
За порушення Закону України “Про плату за землю” платники несуть
відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та відповідно до
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
3. НЕПРЯМІ ТА МІСЦЕВІ ПОДАТКИ З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.
3.1. Податок на додану вартість.
Сьогодні податок на додану вартість регулюється Законом України “Про
податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами та
доповненнями). Закон суттєво відрізняється від Декрету КМУ, який діяв з
26.12.1992р. Так, Закон визначає, що податок на добавлену вартість
становить 20% від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт,
послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як
було встановлено Декретом .
Якщо виходити з того, що добавлена вартість - це це створений доход
або вартість чистої продукції, то в цьому випадку добавлена вартість
визначається шляхом складання її складових елементів - заробітної платні,
відсотку, ренти та прибутку.
Платниками податку на добавлену вартість є суб’єкти підприємницької
діяльності, інші юридичні особи, які не виступають суб’єктами
підприємницької діяльності, які здійснюють господарську, комерційну
діяльність незалежно від форми власності і господарювання:
- особи, обсяг оподатковуваних операцій по продажу товарів (робіт,
послуг) яких в термін будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних
місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України
або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання та
споживання на митній території України, за виключенням фізичних осіб, не
зареєстрованих як платники податку , у випадку коли такі фізичні особи
ввозять (пересилають) товари (предмети)в обсягах, які не підлягають
оподаткуванню згідно з законодавством;
- особи, які здійснюють на території України підприємницьку діяльність
з торгівлі за готівкові кошти незаледно від обсягів продажу, за винятком
фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в
порядку, встановленному законодавством;
- особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з
транзитом пасажирів та вантажів через митну територію України;
- особи, відповідальні за внесення податку в бюджет по об’єктах
оподаткування на залізничному транспорті, визначені в порядку ,
встановленому Кабінетом міністрів України;
- особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік
доходів і витрат, пов’язаних з наданням таких послуг і отриманих
(понесених) іншими особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому
числі операції по оплаті вартості послуг за договорами оперативної оренди
(лізінгу) та опреації з передачі права власності на об’єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця;
- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та
отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентам для їх використання або
споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення
(пересилання) майна за договорами оренди (лізінгу), застави і іпотеки;
- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і
наданню послуг (виконанню робіт) для їх споживання за межами митної
території України.
До 1 січня 2004 року у випадках, коли платник податку здійснює
операції по продажу особам, які не зареєстровані як платники податку
сільськогосподаоськохї продукції та продуктів її переробки, раніше
придбаних (заготовлених) такими платниками податку у фізичних осіб, які не
є платниками цього податку, об’єктом оподаткування є торгова націнка
(надбавка), встановлена таким платником податку.
До об’єктів обкладання податком на добавлену вартість застосовуються
дві базові ставки: нульова ставка і ставка 20%, за винятком операцій
звільнених від оподаткуванняю.
Податок за нульовою ставкою нараховується відносно операцій по:
- продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку
за межі митної території України;
- продаж робіт (послуг), призначених для використання ті споживання
за межами митної території України
- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі,
які розташовані на території України в зонах митного контролю, згідно
порядку встановленного Кабінетом Міністрів України;
- наданю транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за
межами митного кордону України;
- продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою
сільськогосподарскими виробниками всіх форм власності і господарювання;
- продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком
підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального
бізнесу підприємствами, що засновані Українськими товариством глухих та
майно яких є їх повною власністю, і якщо кількість інвалідів, які мають там
основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не
менш ніж 50% загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких
інвалідів – не менш ніж 40% загальних виплат на оплату праці, що
включається до складу валових витрат виробництва (обігу).
Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій по
вивозу (експорту)товарів (робіт, послуг) а у випадку, коли такі операції
звільнені від оподаткування на митній території України.
Звільняються від оподаткування операції по:
Продажу товарів (робіт, послуг), які мають соціальну направленість
(продаж продуктів дитячого харчування, продаж учнівських зошитів, продаж
товарів спеціального призначення для інвалідів і т.інш.);
Продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товрів,
грального бізнесу, підприємствами, що засновані всеукраїнськими
громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх повною власністю,
де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, протягом
попереднього звітного періоду становить не менше 50% т.інш. );
По здійсненню зовнішньоекономічної діяльності(по продажу товарів
(робіт, послуг) передбачених для власних потреб дипломатичних
представництв, консульських установ іноземних держав і представництв
міжнародних організацій в Україні і т. інш.).
Перераховані та інші пільги, вказані в ст.5 Закону[21], не
застосовуються до операцій з підакцизними товарами.
В інших випадках до бази оподаткування застосовується ставка 20% і
вирахувана за данною ставкою сума податку додається до ціни товарів (робіт,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
