Статистика фінансів
П л а н
|1. |Завдання статистичного вивчення фінансів | |
|2. |Статистика державного бюджету | |
|3. |Статистика грошового обігу | |
|4. |Статистика інвестиційної діяльності | |
|5. |Статистика кредитної діяльності | |
|6. |Статистика страхової діяльності | |
1. Завдання статистичного вивчення фінансів
Фінанси — це система економічних відносин, яка охоплює процеси
утворення, розподілу та використання грошових фондів, а також виконує
функції економічного регулятора виробництва, розподілу та перерозподілу
суспільного продукту та національного доходу.
Фінансово-кредитна система в останні роки знаходиться у стадії
постійного розвитку та реформ відповідно до вимог розвитку економічних та
політичних процесів.
У Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.)
зазначається, що Україна самостійно створює банкову (включаючи
зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи,
формує державний бюджет, а якщо треба, впроваджує свою грошову одиницю.
Утворення нових економічних відносин у сфері фінансів передбачає
формування ринків кредиту та цінних паперів.
Ринок кредитів створюється на базі реформи банківської системи. Згідно
з Законом України Про банки та банківську діяльність, прийнятому 20 березня
1991 р., банківська система країни є дворівневою. До її складу входить
Національний банк України та комерційні банки, у тому числі
Зовнішньоекономічний банк, Ощадний банк та інші комерційні банки різних
видів та форм власності. Дворівнева система забезпечує ліквідацію
монополізму в сфері кредитування.
Національний банк України координує і регулює наявний та безнаявний
грошовий оборот, резервуючи кредитні ресурси банків другого рівня та
встановлюючи облікову процентну ставку за кредитні ресурси, які надають
комерційним банкам, що забезпечує державне регулювання кредитної
діяльності. Національний банк проводить єдину державну політику в галузі
грошового обігу, є емісійним центром країни, організовує міжбанківські
розрахунки, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн, має
монопольне право на випуск наявних грошей у обіг, а також друк національних
грошових знаків, створює і організовує діяльність державної скарбниці,
зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та
золотовалютні запаси, представляє інтереси України у відносинах з
центральними банками інших країн та міжнародними фінансово-кредитними
організаціями, проводить реєстрацію та встановлює форми обліку і звітності
комерційних банків другого рівня.
Банки другого рівня, в тому числі спеціалізовані державні та галузеві
кооперативні й інші створюються на акціонерних або пайових засадах, у
здійсненні своєї кредитної діяльності повністю самостійні і працюють на
госпрозрахунковій, комерційній основі. Наявність вільних можливостей у
дебіторів у виборі того чи іншого банку для одержання кредитів забезпечує
створення ринку кредиту, що спонукає обидві сторони до більш ефективної
взаємодії.
Ринковий обіг цінних паперів забезпечує фондова біржа. До категорії
цінних паперів належать різноманітні грошові документи, що визначають
фінансові відносини між юридичними та фізичними особами, які випустили ці
папери, та їх фактичними власниками. Такі папери найчастіше передбачають
одержання, а також можливість передачі прав, зумовлених в документі, іншим
особам через вільну купівлю-продаж. До категорії цінних паперів можуть бути
віднесені облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, акції,
векселі та ін. Облігації посвідчують внесення власником коштів із
зобов'язанням повернути їх номінальну вартість в зумовлений строк з
виплатою процента у вигляді виграшу. Ощадні сертифікати передбачають
повернення через зумовлений строк їх номінальної вартості та процента
кожному власнику. Казначейські зобов'язання держави гарантують власнику
погашення номіналу в зумовлений строк з виплатою доходу щорічно. Вексель
гарантує повернення власнику означеної у ньому суми, яка, як правило,
перевищує суму боргу, в конкретний строк. Акції посвідчують внесок коштів з
правом одержання відповідного дивіденду у вигляді частки прибутку
підприємства.
Власнику грошей ринок цінних паперів забезпечує вільний вибір форми
вкладу своїх коштів з бажаним ступенем ризику. З позицій народного
господарства вільний оборот цінних паперів приводить до більш раціонального
перерозподілу та використання фінансових коштів, прискорює грошовий обіг.
У процесі вивчення фінансово-кредитної системи статистика здійснює
аналіз: виконання, структури і динаміки бюджету) вивчення кредитних та
розрахункових операцій у на родному господарстві: діяльності ощадних банків
по акумуляції коштів населення; показників діяльності органів державного
страхування; основних показників грошового обігу; фінансових результатів
виробничо-господарської діяльності підприємств; вивчення розрахункових
відносин фінансової системи з галузями народного господарства.
2. Статистика державного бюджету
Державний бюджет — це план утворення і використання фінансових
ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної
влади. Він характеризує систему економічних відносин щодо формування
державних фінансових ресурсів і напрямки їх використання в інтересах
суспільства.
Бюджетна система складається з Державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та
бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної
Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в
містах, селищні та сільські бюджети.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної І системи
України, є Зведеним бюджетом України. Останній використовується для аналізу
та визначення засад державного регулювання економічного і соціального
розвитку.
Розрізняють два види бюджетів: бюджет-брутто — форма побудови бюджету,
за якої доходи і видатки показуються в розгорнутому вигляді без сальдування
зустрічних платежів, що мають місце в бюджетній системі країни, та бюджет-
нетто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки окремих бюджетів
показуються як сальдо, тобто з урахуванням зустрічних платежів і
(наприклад, кошти державного бюджету можуть бути спрямовані в місцеві
бюджети і навпаки). Бюджет-нетто менший за бюджет-брутто. Різниця між ними
являє собою внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних
доходів і видатків Зведеного бюджету України.
Збір і обробка даних про доходи та видатки державного бюджету — справа
статистики. Державний та місцеві бюджети складаються з дохідної та
видаткової частин. Статистика аналізує І структуру та динаміку цих частин.
Аналіз структури доходів і витрат дозволяє визначити основні джерела
формування доходів держави і напрямки розподілу одержаних коштів, що має
принципове економічне і соціально-політичне значення.
При виконані цих задач статистика спирається на звітність про
виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів, яка надається
бюджетними і банківськими установами, органами Державного комітету
статистики і господарськими організаціями.
У процесі аналізу склад доходів та видатків державного бюджету
вивчається більш докладніше. Надходження від підприємств розподіляються за
галузями та формами власності, надходження від населення — за видами
податків та іншими ознаками.
Дохід державного бюджету утворюють усі надходження від підприємств,
установ та населення до бюджетів усіх рівнів управління. Вони поділяються
на поточні та капітальні доходи.
Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім
безоплатних надходжень, надходження від продажу землі, нематеріальних
активів, державного майна, капітальні трансферти.
Податкові доходи включають різні види податків, тобто безповоротних
обов'язкових платежів органом управління, згрупованим за об'єктами
оподаткування: доходи, заробітна плата, майно, товари та послуги, зовнішня
торгівля.
Неподаткові доходи включають усі безоплатні й безповоротні надходження
до державного бюджету, такі як доходи держави від власності та
підприємницької діяльності, продажу товарів та послуг (за винятком доходів
від продажу основних фондів), надходження від адміністративних штрафів за
несплату податків, а також добровільні, безоплатні поточні надходження з
недержавних джерел.
Капітальні доходи включають доходи від продажу основного капіталу,
запасів державних резервів, землі, нематеріальних активів і капітальних
трансфертів від недержавних підприємств, некомерційних організацій,
приватних осіб.
Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними
та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів,
надходжень з інших джерел, установлених законодавством України.
Види доходів зведеного бюджету України: податок на доходи (прибуток)
підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір,
державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до
Фонду по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до
Пенсійного фонду, прибуткові податки з громадян, плата за землю.
У міжнародних стандартах зі статистики та обліку використовуються дві
класифікації податкових платежів: класифікація системи статистики державних
фінансів (СДФ) і класифікація системи національних рахунків (СНР). Перша
класифікація розроблена Міжнародним валютним фондом. Вона використовується
для задоволення потреб державних фінансів, аналізу і розробки фінансової
політики.
У СДФ податки класифікуються за однією ознакою — типом, а тип податку
визначається видом діяльності або податковою базою. Для податкової бази
використовують суму доходу, загальну суму виплаченої заробітної плати, суму
продажу, вартість майна, розмір імпорту. Класифікацією податкових доходів
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
