5. Статистика страхової діяльності
Страхування — це система економічних відносин, що полягають у
створенні за рахунок підприємств, організацій та населення спеціального
фонду коштів і використанні його для відшкодування втрат, що сталися в
результаті стихійного лиха й інших несприятливих випадкових явищ, а також
для надання допомоги громадянам у разі настання в їхньому житті різних
кризових ситуацій (досягнення певного віку, втрата працездатності тощо). У
процесі страхування беруть участь страхова організація — страховик та
страхувальники — юридичні і фізичні особи, — які вносять до страхової
організації встановлені платежі. Крім того, учасником страхових відносин
може бути особа, призначена для одержання страхової суми.
Страхування відіграє дуже важливу роль у процесі переходу країни до
конкурентного вільного ринку. Не виключаючи повністю ринкової
невизначеності, страхування може певною мірою гарантувати фінансову безпеку
як приватних комерційних і промислових підприємств, так і фізичних осіб.
Страхування також сприяє виникненню і розвитку ринку довгострокового
позикового капіталу, необхідного для фінансування процесу створення нових
високопродуктивних підприємств і економічного розвитку в цілому.
Страхування дозволяє зменшити ймовірність банкрутств у разі настання
несприятливих подій, пом'якшуючи, зокрема, наслідки економічної
нестабільності.
Особисте страхування дозволяє громадянам у разі настання страхових
випадків дістати певну матеріальну підтримку з відповідних фондів.
Про економічний розвиток країни часто судять на підставі того, як у
ній організовано страхову справу. Ця справа за дохідністю в багатьох
країнах посідає друге місце після туризму, випереджаючи промисловість та
банківську справу. Розвинена система страхування є певним гарантом
залучення іноземних інвестицій.
Головне завдання статистики страхування — вивчення тенденцій розвитку
страхових продуктів і попиту на них, складу страхувальників, оцінювання
диференційованих ризиків і пов'язаних з ними збитків, дослідження
ефективності інвестицій і діяльності страхових компаній у цілому.
Страхову діяльність класифікують за такими ознаками.
1. За функціями:
• нагромадження — учасники страхового процесу створюють резерв коштів
для покриття можливих збитків;
• перерозподільна — страхування є засобом перерозподілу збитків на
всіх учасників страхового ринку;
• відшкодування (ризикова) — надається допомога тим, хто постраждав
від страхового випадку;
• попереджувальна — фінансуються заходи, спрямовані на зниження втрат
від страхових подій.
2. За формами страхування:
• добровільне на підставі договорів між страхувальниками та
страховиками;
• обов'язкове — згідно із законодавчими актами.
3. За видами:
• особисте — страхування життя, від нещасних випадків, медичне
страхування;
• майнове — страхування транспорту, вантажів, інших видів майна,
фінансових ризиків;
• страхування відповідальності, предметом якого є можливі зобов'язання
страхованого щодо відшкодування втрат третім особам;
• перестрахування, у результаті якого страховик, приймаючи на
страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншим
страховикам для створення збалансованого страхового портфеля та
забезпечення стабільності страхових операцій.
4. За формами власності страхових компаній:
• створені на капіталі фізичних осіб;
• створені на капіталі юридичних осіб;
• створені на капіталі фізичних та юридичних осіб;
• створені на основі приватного і державного капіталу;
• створені на основі капіталу держави.
Для характеристики страхової діяльності застосовується така система
показників:
N — загальна чисельність застрахованих об'єктів;
n — чисельність об'єктів, які постраждали в результаті страхових
випадків, випадків, які відбулися, і ризик за якими був застрахований;
S — страхова вартість усіх застрахованих об'єктів або страхова
відповідальність, тобто сума грошових коштів, у межах якої страхувальник
згідно з умовами страхування має зробити виплату в разі настання страхового
випадку;
S — страхова вартість об'єктів, що постраждали;
Р — страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), тобто плата
за страхування, яка передбачена угодою страхування і розмір якої залежить
від страхової суми і страхового тарифу;
W — сума виплат страхового відшкодування;
m — кількість страхових випадків.
Застосовуючи перелічені абсолютні величини, визначають такі відносні
показники інтенсивності:
• середню страхову вартість застрахованих об'єктів [pic];
• середню страхову вартість об'єктів, що постраждали [pic];
• середній розмір виплаченого страхового відшкодування [pic];
• частку об'єктів, які постраждали [pic];
• показник виплат страхового відшкодування в розрахунку на страхові
платежі [pic];
• страхові платежі в розрахунку на страхову вартість застрахованих об
єктів [pic];
• показник збитковості страхової суми [pic].
Одним з найважливіших показників статистики страхової І справи є
страхові тарифи, або ставки страхових платежів. Вони мають бути розраховані
так, щоб забезпечити виплату страховиком належного відшкодування
страхувальнику і забезпечити прибутковість страхової діяльності.
Страховий тариф, або брутто-ставка Сб, складається з двох частин:
нетто-ставки Сн яка забезпечує виплату страхового відшкодування;
навантаження Н, яке забезпечує відшкодування витрат страховика і
прибутковість його діяльності.
Нетто-ставка Сн — це, по суті, планова збитковість страхової суми.
Вона характеризує розмір відповідальності страховика. Чим менший цей
показник, тим ефективніша його діяльність. Показник збитковості залежить
від частки об'єктів, які постраждали, тобто вірогідності страхового випадку
[pic] , середнього розміру страхового відшкодування [pic] і середньої
вартості застрахованих об'єктів [pic].
Звідси показник збитковості:
[pic]
Для визначення планового розміру нетто-ставки використовується
динамічний ряд показників збитковості, на основі якого техніку розрахунку
нетто-ставки ілюструє такий приклад.
РОЗРАХУНОК ВАРІАЦІЇ НЕТТО-СТАВКИ
|Квартал |Страхова |Страхове |Коефіцієнт | | |
| |сума, тис. |відшкодування, |збитковості на|[pic] |[pic]2 |
| |грн. |тис. грн. |100 грн. | | |
| | | |страхової | | |
| | | |суми, q | | |
|І |63,0 |1,0 |1,59 |-0,33 |0,1089 |
|II |125,0 |1,9 |1,52 |-0,40 |0,1600 |
|III |148,0 |2,5 |1,69 |-0,23 |0,0529 |
|IV |162,0 |3,0 |1,85 |-0,07 |0,049 |
|V |141,0 |2,6 |1,85 |-0,08 |0,064 |
|VI |181,0 |3,8 |2,10 |0,18 |0,0324 |
|VII |155,0 |3,4 |2,19 |0,27 |0,0729 |
|VIII |124,0 |2,9 |2,33 |0,41 |0,1681 |
|Разом |1099,0 |21,1 |1,92 | |0,7082 |
Середня фактична збитковість страхової суми [pic]=1,92; середнє
квадратичне відхилення [pic].
Планова нетто-ставка N=q + t[pic], де t — коефіцієнт кратності
відхилення (коефіцієнт довіри), який відповідає ймовірності P;
Якщо P = 0,683, t=1;
якщо Р = 0,954, t = 2;
якщо Р = 0,997, t=3.
У даному разі q = 1,92, [pic] = 0,2975.
З імовірністю Р = 0,954 можна очікувати, що рівень збитковості буде в
межах [pic], тобто становитиме 1,92 + 2 • 0,2975 = 2,515 грн.
Нетто-ставка дорівнює коефіцієнту збитковості, помноженому на ризикову
надбавку, яка в умовах стабільного страхування становить 5%, а за
нестабільних умов — 10% і більше.
Нетто-ставка така: Сн = 2,515 • 1,10 = 2,77 грн.
Брутто-ставка обчислюється за формулою:
|Сб |= |Нетто-ставка • 100% |
| | |100-Н% |
де Н% — частка навантаження в обсязі брутто-ставки, яка визначається
за даними про витрати страхової організації та її прибуток.
Якщо в розглядуваному випадку частку навантаження взято в розмірі 25%,
то брутто-ставка буде така:
277 / 100-25 = 3,69 гри.
Отже, брутто-ставка становить 3,69 грн. на 100 грн. страхової суми, з
яких 0,92 грн. або 25% припадає на потреби страховика.
Для повнішого обґрунтування нетто-ставки аналізують залежність її від
головних факторів згідно з рівняннями множинної регресії.
На практиці застосовують тарифи, що диференціюються залежно від
параметрів ризику. Крім того, страховик може варіювати й за рахунок
зниження базової ставки, обмежуючи свій прибуток для залучення більшої
кількості клієнтів, і завдяки цьому збільшувати обсяг доходів.
За окремими видами страхування розрахунок нетто-ставки має свою
специфіку. Розглянемо приклад розрахунку страхової ставки в медичному
страхуванні.
Наприклад, статистичним спостереженням установлено, що певний вид
захворювання виникає в середньому в 183 осіб за рік у розрахунку на 100
тис. населення, тобто ймовірність захворіти дорівнює 0,00183. Якщо страхова
компанія охопила страхуванням 100 тис. осіб, то щороку їй доведеться
виплачувати допомогу 183 рази, а якщо 10 тис. осіб, то 18 раз.
Страхові платежі обчислюють так. Припустимо, що кожна особа була
застрахована на 1 тис. грн. Тоді страховий фонд має ї дорівнювати 183 •
1000 = 183000 грн. Тарифна ставка з 1 тис. грн. становитиме:
(183 особи • 1000 грн.): 100 000 осіб = 1,83 грн.
Це і є тарифна ставка з 1 тис. грн. страхової суми.
Друга частина тарифної ставки — ризикова надбавка. Припустимо, що
протягом п'яти років захворюваність коливалася так: 185, 180, 183, 181,
186. Ризикова надбавка обчислюється за допомогою середньоквадратичного
відхилення
[pic],
де qi — кількість страхових випадків кожного року; [pic] — середня
кількість страхових випадків; n — тарифний період, або кількість років, за
які є дані про страхові випадки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
