3.2. Основні види договору автомобільного перевезення
3.2.1. Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом
Після здійснення вантажовідправником усіх дій по підготовці вантажу до перевезення безпосередньо укладається договір перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Статут автомобільного транспорту Української РСР (далі – Статут) містить визначення договору перевезення вантажів, а саме: «За договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов’язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату».
Формою договору перевезення вантажу автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна. До основних документів на перевезення вантажів належить також дорожній лист. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні – сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначаються правилами перевезень відповідних вантажів. Форма і порядок заповнення цих документів визначаються чинним законодавством [35, c. 193].
Згідно зі ст. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових (дорожніх) листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних.
Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом укладається між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення на комерційній основі (далі – перевізники), та вантажовідправниками та вантажоодержувачами (далі – замовники). Договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником і з посередницьким підприємством, яке в такому випадку користується правами і несе відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних відносин щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) – майбутній замовник [27, c. 364]. Після того як перевізник і замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, скріплений підписами і печаткою проект договору з необхідними до нього додатками в двох примірниках перевізник зобов’язаний направити замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження. Замовник не пізніше ніж через 10 днів після одержання від перевізника проекту договору підписує його і додатки до нього, скріплює печатками і один примірник повертає перевізнику.
Після підписання договору перевезення вантажу на перевізника покладається обов’язок забезпечити своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки та такого, що відповідає санітарним нормам.
При перевезенні вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується перевізником або замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень.
Згідно з п. 8.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перед завантаженням автомобілів, причепів, автоцистерн та іншого рухомого складу замовник повинен перевірити придатність рухомого складу у комерційному відношенні. За загальним правилом навантаження та кріплення вантажів здійснюється замовником, проте перевізник за погодженням із замовником може взяти на себе виконання таких дій за окрему плату. При здійсненні таких операцій замовник або перевізник повинні дотримуватися «Правил навантаження і кріплення вантажів», які закріплені в розділі 8 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом».
Відповідно до законодавства на перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача покладаються певні обов’язки, які випливають із укладеного між ними договору перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Перш за все на перевізника покладається обов’язок доставити вантаж у пункт призначення і видати уповноваженій на одержання вантажу особі. До кола обов’язків перевізника належить також обов’язок щодо забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Перевізник відповідає за схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення від вантажовідправника і до моменту видачі його вантажоодержувачу. Забезпечення схоронності передбачає створення перевізником необхідних умов під час транспортування вантажу [53, c. 48].
Перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту призначення протягом визначеного терміну. Відповідно до ст. 69 Статуту автотранспортні підприємства і організації зобов’язані здійснювати доставку вантажів у встановлені строки.
Виконання зобов’язань щодо перевезення вантажу вважається закінченим з моменту видачі його вантажоодержувачу у пункті призначення.
За загальним правилом ст. 72 Статуту у разі прибуття вантажу на адресу вантажоодержувача він зобов’язаний його прийняти. Це стосується і випадку, коли поставка такого вантажу не передбачена планом (договором, замовленням), вантажоодержувач повинен прийняти такий вантаж на відповідальне зберігання. Вантажоодержувач має право відмовитися від прийняття вантажу лише в тому випадку, коли якість вантажу внаслідок псування або пошкодження, за які автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність, змінилися настільки, що виключається можливість повного чи часткового використання його за призначенням. У такому випадку вантажоодержувач зобов’язаний зробити запис у товарно-транспортній накладній про відмову від прийняття вантажу і завірити цей запис своїм підписом і печаткою.
Одним із основних обов’язків вантажовідправника відповідно до законодавства є обов’язок сплатити вартість перевезення, а також інші платежі за надання автотранспортними підприємствами і організаціями додаткових послуг. Відповідно до п. 14.1 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов’язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем – замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. За загальним правилом оплата послуг з перевезення та надання інших послуг здійснюється вантажовідправником у пункті відправлення у вигляді передоплати, остаточна сплата здійснюється вантажоодержувачем у пункті призначення.
Остаточний розрахунок за перевезення вантажів здійснюється замовником на підставі рахунку перевізника, який виписується не пізніше 3-х днів після виконання перевезень з додаванням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених транспортних документів – дорожніх листів та товарно-транспортних накладних [44, c. 140].
При прийнятті вантажу вантажоодержувач зобов’язаний мати відповідні документи (паспорт, довіреність) для оформлення документів на видачу вантажів, які надають йому право приймати вантаж. Він також зобов’язаний повністю вивантажити з автомобіля вантаж, що прибув на його адресу.
Відповідно до ст. 127 Статуту автотранспортні підприємства і організації, вантажовідправники і вантажоодержувачі несуть матеріальну відповідальність за порушення зобов’язань, що випливають із договорів перевезення вантажів, у порядку і розмірах, передбачених Статутом. Будь-які угоди автотранспортних підприємств і організацій з вантажовідправниками і вантажоодержувачами, які мають на меті змінити розміри відповідальності або звільнити від відповідальності, вважаються недійсними, і будь-які вказівки про це в транспортних документах не мають юридичної сили.
Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачені особливості перевезення небезпечних вантажів, у тому числі автомобільним транспортом.
Автотранспортні підприємства і організації, вантажовідправники, вантажоодержувачі в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, що випливають зі Статуту, несуть матеріальну відповідальність лише в межах, передбачених відповідними статтями цього Статуту (ст. 153). Тобто характерною ознакою відповідальності в транспортних правовідносинах, у тому числі в галузі автомобільного транспорту, є її обмежений характер. На відміну від загальних правил цивільного законодавства щодо відповідальності за порушення договірних зобов’язань, межі відповідальності в даних правовідносинах встановлені виключно Статутом автомобільного транспорту [24, c. 116].
Автотранспортне підприємство або організація відшкодовує лише прямі збитки, тобто ті, які були заподіяні вантажу під час перевезення його автомобільним транспортом. Так, збитки відповідно до ст. 68 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст. 136 Статуту відшкодовуються у таких розмірах:
· за втрату або недостачу вантажу – в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу або його нестачі;
· за пошкодження або псування вантажу – в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість;
· за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.
За правилами, встановленими ст. 136 Статуту, поряд із відшкодуванням збитків автотранспортне підприємство або організація повертає провізну плату, якщо вона не була включена до ціни вантажу.
Особливістю відповідальності в договорі перевезення вантажу автомобільним транспортом є наявність випадків, при настанні яких автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, внаслідок:
· вини вантажовідправника (вантажоодержувача);
· особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;
· дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;
· здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;
· здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.
Крім того, автотранспортні підприємства або організації звільняються від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо: вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж – зі справними захисною манкіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; нестача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, пов’язаних із перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі, також коли вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача) та якщо нестача вантажу не перевищує норм природних втрат.
Як уже зазначалося, одним із основних обов’язків перевізника за договором автомобільного перевезення вантажів є обов’язок доставити вантаж у пункт призначення в строки, що визначені договором. За порушення строків доставки вантажу Статутом передбачена відповідальність. Так, стаття 138 Статуту встановлено, що за прострочку в доставці вантажу автотранспортні підприємства або організації сплачують вантажоодержувачам штраф у розмірі 12 відсотків провізної плати за кожен день прострочення. Загальна сума штрафу за прострочення в доставці вантажу не може перевищувати 60 відсотків провізної плати. Проте автотранспортні підприємства або організації можуть бути звільнені від відповідальності за прострочення доставки вантажу, якщо доведуть, що це сталося не з їх вини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
