3. аеропортом – при перевантаженні вантажів з літаків і складів на автомобілі, а також з автомобілів у літаки і склади.
Умови роботи перевалочних пунктів визначаються вузловою угодою, що укладається автотранспортним підприємством або організацією з залізницею, пароплавством (портом), аеропортом строком на три роки. Оскільки на автомобільному транспорті не прийняті Правила перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, при укладанні цих угод діють такі самі правила, які прийняті на інших видах транспорту.
Строки доставки вантажів у прямому змішаному сполученні визначаються за сукупністю строків доставки їх автомобільним та іншими видами транспорту і обчислюються на підставі діючих на цих видах транспорту правил обчислення строків доставки вантажу.
Відповідальність автотранспортних підприємств і організацій, залізниць і підприємств інших видів транспорту за збереження вантажів, прийнятих до перевезення у прямому змішаному сполученні, визначається статутами (кодексами, правилами), що діють на відповідному виді транспорту.
3.4. Транспортно-експедиційні послуги, що надаються підприємствами та організаціями автомобільного транспорту
Юридичні особи і громадяни вступають в різноманітні відносини пов’язані із перевезенням вантажів з організаціями залізничного, морського, річкового, повітряного та автомобільного транспорту. Усі ці відносини оформляються договорами перевезення, які сприяють руху вантажів, що здані до перевезення від пункту відправлення до пункту призначення. Проте при перевезеннях вантажів, окрім безпосередньо транспортування, потрібно виконувати цілий ряд додаткових операцій, пов’язаних з відправленням і отриманням вантажу: доставити вантаж до пункту відправлення, здати його органам транспорту і оформити цю передачу провізними документами, а при прибутті вантажу до пункту призначення він повинен бути прийнятий від органів транспорту та доставлений до місця знаходження одержувача. Як правило, коли такі перевезення являють собою невеликий обсяг господарської діяльності підприємства, ці операції вони виконують самі. Однак коли обсяг таких перевезень значний, здійснення операцій, пов’язаних із доставкою вантажів до пунктів відправлення, і здійснення інших дій доручається спеціальним організаціям, які за договорами з вантажовідправниками, вантажоодержувачами приймають на себе виконання всіх або частини цих операцій. Це – експедиційні організації, діяльність, яка ними здійснюється, є транспортно-експедиторською, а договори, що укладаються ними, є договорами експедирування [31, c. 365].
Відносини в галузі транспортно експедиторської діяльності регулюються ЦК України, ГК України, законами України «Про транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами, що приймаються відповідно до них. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон) транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технології роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб’єкти господарювання.
У договорі експедирування беруть участь експедитор і клієнт. Основною функцією експедитора є зобов’язання за плату виконати операції, пов’язані зі здачею вантажу органам транспорту з метою його відправлення і прийняття вантажу від органів транспорту при прибутті до пункту призначення. Основними функціями клієнта є надання вантажу, прийняття його від експедитора після його прибуття і сплата експедитору відповідної винагороди за надані послуги [22, c. 387].
Правове регулювання договору транспортного експедирування визначається главою 65 ЦК України та Законом, в яких вперше на рівні закону встановлена система правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з договором транспортного експедирування. Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Отже, договір транспортного експедирування є консенсуальним, взаємним та оплатним. Його консенсуальним характер передбачає, що він визнається укладеним з моменту досягнення згоди між експедитором є клієнтом, а здавання і відправлення, отримання і прийняття вантажу, а також розрахунки між сторонами здійснюються на виконання зобов’язання, що вже виникло. Взаємність цього договору обумовлена покладанням прав і обов’язків на кожну із сторін договору: експедитор за винагороду зобов’язується виконати або організувати виконання визначених договором умов, а клієнт має право на таке обслуговування за рахунок сплати послуг експедитора. Оплатність договору експедирування випливає із його визначення, де передбачено, що експедитор приймає на себе виконання відповідних операцій за винагороду [27,c. 280].
Відповідно до ст. 9 Закону договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі і повинен містити такі істотні умови:
1. відомості про сторони договору (найменування або прізвище, ім’я, по-батькові, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код або ідентифікаційний номер);
2. вид послуги експедитора;
3. вид та найменування вантажу;
4. права та обов’язки сторін;
5. відповідальність сторін;
6. розмір плати експедитору;
7. порядок розрахунків;
8. пункти відправлення та призначення вантажу;
9. порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
10. строк виконання договору;
11. інші умови, щодо яких за заявкою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, суб’єктами договору транспортної експедиції є клієнт і експедитор. Експедитором відповідно до законодавства може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка отримала статус суб’єкта підприємницької діяльності і має ліцензію на здійснення експедиційної діяльності, що видається спеціальним уповноваженим на це органом. Таким органом на сьогодні є Міністерство транспорту і зв’язку України. Експедитором може бути як організація, яка спеціалізується на наданні транспортно-експедиційних послуг, так і сам перевізник, який для таких цілей має спеціальний структурний підрозділ [22, c. 389].
Експедитор відповідно до законодавства та укладеного договору експедирування наділяється відповідними правами та обов’язками. Так, експедитор має право: обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу і порядок виконання транспортно-експедиторських послуг; відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування; на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати йому плати і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта.
Відповідно до ст. 11 Закону експедитор зобов’язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з ним у встановленому договором порядку.
Згідно зі ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб, як це здійснюється, наприклад, за договором комісії, доручення тощо. При цьому саме експедитор несе відповідальність перед клієнтом за невиконання або неналежне виконання договору.
Клієнтами договору транспортного експедирування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, які заінтересовані в отриманні експедиційних послуг. При цьому необхідно, щоб клієнт був обов’язково або відправником, або одержувачем вантажу у взаємовідносинах з транспортними організаціями[27, c. 286]. Клієнт має право: визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту; вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу; давати вказівки експедитору; змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача.
У свою чергу, клієнт зобов’язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов перевезення, іншу інформацію, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного, інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт також зобов’язаний у порядку, передбаченому договором, сплатити експедитору належну плату [35, c. 171].
Отже, предметом договору транспортної експедиції є послуги, пов’язані із перевезенням вантажів. Послуги, які надаються експедитором, можуть бути як основними, так і додатковими. За загальним правилом коло основних і додаткових послуг визначається договором, який укладається між експедитором і клієнтом. До основних послуг належать:
1. організація перевезення вантажу за відповідним маршрутом, що обирається експедитором або клієнтом;
2. укладення експедитором від імені клієнта або від свого імені договору (договорів) перевезення вантажу;
3. забезпечення відправки і отримання вантажу, а також інші обов’язки, пов’язані з перевезенням.
До додаткових послуг за договором транспортного експедирування можуть належати: отримання документів, які вимагаються для експорту або імпорту вантажу; виконання митних або інших вимог; перевірка кількості та стану вантажу; навантаження і вивантаження вантажу; сплата мита, зборів та інших витрат, які покладаються на клієнта; зберігання вантажу в пункті призначення та інші послуги. Надання цих послуг може здійснюватися таким перевізником у тих випадках, коли обов’язки експедитора виконуються самим перевізником відповідно до договору, укладеного між ним і вантажовідправником або вантажоодержувачем.
Як уже зазначалося, для договору перевезення передбачена письмова форма (ст. 930 ЦК України та ст. 9 Закону). Коли експедиційне доручення має разовий характер, воно оформляється шляхом направлення клієнтом листа-замовлення експедитору. Особливістю договору транспортного експедирування є можливість будь-якої із сторін відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Такий строк може бути встановлений сторонами в тексті укладеного між ними договору.
Відповідно до ст. 14 Закону за невиконання або неналежне виконання обов’язків, які передбачені договором транспортного експедирування і законодавством, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Так, відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування настає при невиконанні або неналежному виконанні ним обов’язків за договором на підставі і в розмірах, встановлених главою 51 ЦК України (ст. 934). Залежно від характеру правопорушення за договором експедирування відповідальність може виражатися або у формі сплати неустойки, або у вигляді відшкодування збитків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
