місцевого самоврядування і відповідно до них джерела ресурсів, які
становитимуть фінансове забезпечення цих функцій.
Ступінь децентралізації у визначенні податків та прийнятті рішень
залежить від політичних, економічних та інституційних особливостей країни,
а також від тієї ролі, яка в ній відводиться органам місцевої влади. Проте
розподіл функцій істотною мірою залежить від оцінних суджень та емпірічних
наслідків, що важко піддається перевірці.
Тенденція до децентралізації відповідальності за виконання доходної та
видаткової частин місцевих бюджетів у країнах з перехідною економікою часто
призводить до ситуації, коли визначення видатків місцевих органів влади
випереджає вирішення питання про забезпечення ресурсами для їхнього
фінансування. Що ширшою є сфера повноважень місцевої влади, то вищою
повинна бути частка державних надходжень, яка розподіляється на користь
місцевих органів влади. Універсальної моделі фінансування, яка була б
однаково прийнятною для всіх країн, не існує. Проте у Європейській хартії з
питань місцевого самоврядування встановлено такі принципи фінансування
місцевої влади:
“В рамках національної економічної політики місцеві органи влади
повинні мати право на забезпечення власними фінансовими ресурсами, ними
вони могли б у межах своїх повноважень вільно розпоряджатися.
Фінансові ресурси місцевої влади повинні відповідати обсягам її
повноважень, встановленим конституцією або законодавством.
Щонайменше частина фінансових ресурсів місцевої влади має надходити від
місцевих податків і виплат, ставки яких, у визначених межах, вона повинна
мати право встановлювати.
Фінансові системи, на яких базуються ресурси, доступні місцевій владі,
повинні бути відповідним чином диверсифікованими і життєздатними, щоб
дозволяти їм максимально відстежувати реальну еволюцію видатків на
виконання своїх завдань.
Підтримка фінансово слабше забезпеченої місцевої влади має
здійснюватися через створення програм фінансового вирівнювання або інших
аналогічних заходів, спрямованих на підтримку впливу нерівномірності
розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягаря, який вона
змушена нести. Зазначені програми та заходи не повинні обмежувати свободу
дій місцевої влади в межах її повноважень.
Місцева влада має бути відповідно поінформована щодо того, яким чином
здійснюється розподіл ресурсів, що потрапляють у її розпорядження.
По можливості субсидії, що надаються місцевим органам влади, не повинні
бути спрямовані на фінансування окремих проектів. Надання субсидії не
повинно обмежувати свободу дій місцевої влади в межах її повноважень.
Для отримання позик для інвестування капіталу місцева влада мусить мати
доступ до національних ринків капіталу у межах визначених
законодавством”[12, с.496].
Законодавче закріплення функцій місцевого самоврядування повинно знайти
відображення насамперед у конституції держави. Але, на жаль у Конституції
України чітко не сформульовано фундаментальних положень щодо місцевого
самоврядування, як це зроблено в конституціях більшості європейських країн.
Прийняття ж в Україні Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” та
Закону “Про бюджетну систему в Україні” є важливим кроком у наближенні до
загальноприйнятих стандартів щодо самоврядування й управління. Проте ще
цілий ряд важливих питань реального забезпечення незалежності місцевих
органів чекає свого вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази
місцевого самоврядування – місцевих бюджетів.
Для аналізу роді місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку
регіонів та їх місця у бюджетній системі України потрібні їх кількісна та
якісна характеристика. Про співвідношення місцевих бюджетів із
макроекономічними показниками, передусім із валовим внутрішнім продуктом
(ВВП), свідчать дані таблиці 31.1
Таблиця 13.1
Співвідношення обсягу місцевих бюджетів із ВВП
|Показники \ Роки |1990 |1991 |1992 |1993 |1994 |1995 |1996 |1998 |
|ВВП, млрд. крб. |167,1|299,4|5032,|148 |1203 |5451 |805,1|779,4|
| | | |7 |273,0|769,0|600,0| | |
| | | | | | | |млрд.|млрд.|
| | | | | | | | |грн. |
| | | | | | | |грн | |
|Витрати |21,1 |30,7 |726,2|22562|191 |954 |117,7|946,8|
|республікансь-ког| | | |,1 |061,8|654,9| | |
|о бюджету АР Крим| | | | | | |млрд.|млрд.|
|та місцевих | | | | | | |грн. |грн. |
|бюджетів, млрд. | | | | | | | | |
|крб. | | | | | | | | |
|Питома вага | | | | | | | | |
|витрат |12,6 |10,3 |14,4 |15,2 |15,9 |17,5 |14,6 |12,2 |
|рес-публіканськог| | | | | | | | |
|о бюджету АР Крим| | | | | | | | |
|та місцевих | | | | | | | | |
|бюджетів у ВВП, | | | | | | | | |
|відсотків | | | | | | | | |
Наведені в таблиці 13.1 дані свідчать, що через місцеві бюджети у 1995
році перерозподілялася майже п’ята частина ВВП. Причому до 1995 року
спостерігалася тенденція до зростання обсягів перерозподілу ВВП через
місцеві бюджети. Так, якщо у 1990 році питома вага місцевих бюджетів у ВВП
становила 12,6%, то у 1993 році 15,2%, у 1994 році – 15,9%, у 1995 році –
17,5%. Однак в 1996 році питома вага витрат місцевих бюджетів у ВВП
зменшилась до 14,6%., а в 1997 році вона склала 12,2%. Це пов’язано із
змінами в державному регулюванні розподілу доходів між різними ланками
бюджетної системи та свідчить про посилення державного впливу на процес
мобілізації коштів та розподіл між різними рівнями влади. Тому питання щодо
пошуку оптимального варіанту співвідношення між державними та місцевими
бюджетами залишається актуальним.
Але слід відмітити, що саме зростання ролі місцевих бюджетів у
перерозподілі ВВП є свідченням посилення впливу органів місцевого
самоврядування на розвиток економічних і соціальних процесів у регіонах і в
державі в цілому. Необхідно враховувати, що мобілізація та використання
коштів місцевих бюджетів пов’язані з інтересами різних соціальних груп
населення, підприємницьких структур різних форм власності, що зумовлює
становлення місцевих бюджетів як важливого фінансового інструменту
регулювання господарського і соціального життя.
Важливим при оцінці ролі місцевих бюджетів у соціально-економічному
розвитку регіонів є аналіз співвідношення обсягів місцевих бюджетів із
загальними витратами зведеного бюджету (таблиця 31.2)
Таблиця 31.2
Співвідношення обсягу місцевих бюджетів із витратами зведеного бюджету
|Показники \ Роки |1990 |1991 |1992 |1993 |1994 |1995 |1996,|1998 |
| | | | | | | | |млрд.|
| | | | | | | |млрд.|грн |
| | | | | | | |грн | |
|Видатки, млн. |43,8 |97,9 |1919,|572 |630 |243 |34,1 |31,6 |
|крб.: | | |7 |48,8 |647,0|027,0| | |
|- зведеного | | | | | | | | |
|бюджету | | | | | | | | |
|- державного |22,7 |67,2 |1193,|346 |439 |1475 |22,4 |21,9 |
|бюджету | | |5 |86,7 |585,2|621,1| | |
|- | | | | | | | | |
|республіканського|21,1 |30,7 |726,2|225 |191 |954 |11,7 |9,6 |
|бю-джету АР Крим | | | |62,1 |061,8|654,9| | |
|та міс-цевих | | | | | | | | |
|бюжетів | | | | | | | | |
|Питома вага | | | | | | | | |
|видатків у |51,7 |68,8 |62,2 |60,6 |69,9 |61,1 |65,4 |69,9 |
|зведеному бюджеті| | | | | | | | |
|України, відс.: | | | | | | | | |
|- державного | | | | | | | | |
|бюджету | | | | | | | | |
|- | | | | | | | | |
|республіканського|48,3 |31,4 |37,8 |39,4 |30,3 |39,3 |34,4 |30,1 |
|бю-джету АР Крим | | | | | | | | |
|та місцевих | | | | | | | | |
|бюджетів | | | | | | | | |
Наведені дані свідчать, що до 1994 року спостерігались надмірна
централізація у витрачанні бюджетних коштів і звуження фінансових
можливостей органів місцевого самоврядування, що мало негативні наслідки –
значно затримувало розвиток регіонів, оскільки за рахунок місцевих бюджетів
здійснюється фінансування народно-господарської та соціально-культурної
сфер діяльності регіонів.
В 1995 році у місцевих бюджетах зосереджувалося 39,3 відсотка обсягу
витрат зведеного бюджету. Це свідчить про те, що в цьому році відбулася
певна децентралізація у відносинах між ланками бюджетної системи. Однак,
починаючи з 1996 року питома вага видатків місцевих бюджетів у зведеному
бюджеті країни неухильно знижується, що свідчить про подальше посилення
впливу центральних органів влади на розподіл коштів. Так, в 1996 році
частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України із 38,9 відс.
підвищилась до 34,4 відс., а в 1997 році вона склала 30,1 відсотка.
На користь фінансової децентралізації, як однієї з фундаментальних умов
незалежності та життєздатності органів місцевої влади свідчать дані про
виконання фінансових планів, а саме Державного бюджету України, бюджету АР
Крим і місцевих бюджетів.
Так, станом на 20 вересня 1998р. доходи зведеного бюджету України
становили 17852,8 млн. грн. Із них до державного бюджету надійшло 10034,3
млн. грн., з яких 334,2 млн. грн. отримані як офіційні трансферти. Доходи
бюджету АР Крим і місцевих бюджетів на вказану дату становили 9058,5 млн.
грн. Структура доходів зведеного бюджету склалася так: доходи державного
бюджету становили 54,3 відс., доходи бюджету АР Крим та місцевих бюджетів –
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
