- доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради;
- добровільні внески й пожертвування юридичних осіб та громадян;
- надходження від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним
особам і громадянам
- тощо.
За цим Законом валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках в
установах банків і витрачаються за рішенням відповідної місцевої ради.
Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.
Ухвалений у 1992 р. Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів
та місцеве і регіональне самоврядування" у ст. 14 підтвердив повноваження
органів місцевого самоврядування у справі формування валютних фондів.
Джерела формування їх залишилися незмінними.
Спеціальним законодавством України визначено порядок формування
валютних фондів органів місцевого самоврядування. Закон УРСР "Про
зовнішньоекономічну діяльність", прийнятий у квітні 1991 р., у ст. 12
проголосив, що на території України запроваджується обов'язковий розподіл
виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між
валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом
України і валютними фондами місцевих рад. Установлено обов'язковий розподіл
виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх її
суб'єктів, які мають постійне місце перебування або місце проживання на
території України. Запроваджено порядок розподілу валюти на основі
стабільних п'ятирічних нормативів, що встановлювалися Верховною Радою УРСР
за поданням тодішньої Ради Міністрів УРСР.
Визначено також, що в разі підпорядкування кільком місцевим радам
території постійного місцеперебування або проживання суб'єкта
зовнішньоекономічної діяльності він передає 2/3 суми, призначеної для
валютного фонду, місцевій раді базового рівня і 1/3 — раді вищого рівня.
Базовими, згідно із законодавством, вважалися міські, сільські й селищні
ради. За кошти, що передаються до Державного валютного фонду і валютних
фондів місцевих рад, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують з
відповідного бюджету компенсацію в прийнятій на території України валюті за
спеціальним курсом, встановленим Національним банком. В Україні було
заборонено створення без відповідного дозволу, крім Державного та валютних
фондів місцевих рад, інших валютних фондів, до яких суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності передають частину своєї виручки. Функції
обов'язкового розподілу валюти покладалися на відповідні банківські
установи, в яких розміщено валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності.
Актами, що визначили новий порядок формування валютних фондів місцевих
рад, стали постанови Верховної Ради України "Про формування валютних фондів
України у 1992 р." від 5 лютого 1992 р. та "Про внесення змін до Постанови
Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р. "Про формування валютних фондів
України у 1992 р." від 12 травня 1992 р. Встановлювалося, що суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності сплачують податок на валютну виручку як до
Державного валютного фонду, так і до валютних фондів місцевих рад. Ставка
цього податку для рад становила 5% від валютної виручки. Розподіл його між
різними рівнями рад здійснювався за ст. 12 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність". Тобто 2/3 цієї суми надходило до валютних
фондів базового рівня, а решта — до валютних фондів обласних і районних
рад.
Черговий раз новий порядок формування валютних фондів місцевих рад
передбачено Декретом Кабінету Міністрів № 15-93 "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. Було скасовано
порядок, за яким валютні фонди місцевих рад формувалися на основі валютного
податку. Також зупинено дію ст. 14 Закону України "Про місцеві Ради
народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" в частині
формування валютних фондів місцевих рад за рахунок відрахувань за
стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств
(об'єднань), організацій і установ, розміщених на відповідній території.
Замість цього ст. 14 зазначеного декрету запроваджує порядок, згідно з яким
уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі
комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної
Республіки Крим) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на
міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних
бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим
та місцевими радами. Збережено й інші джерела формування валютних фондів
місцевих рад, передбачені законодавством України.
Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність", які передбачали затвердження нормативів
обов'язкового розподілу валютної виручки між державою та місцевими радами.
Резервні фонди
Формування резервних фондів місцевих рад передбачено в 1990 р. Законом
"Про бюджетну систему Української РСР". Згідно з ним резервні фонди
формувались у складі місцевих бюджетів, зокрема їхніх видатків. Стаття 13
передбачала самостійне утворення місцевими радами резервних фондів за
рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками
бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на
договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового
збалансування бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій. Обсяги
резервних фондів тоді законодавче не встановлювались і визначалися
місцевими радами при затвердженні бюджету. Більш детально створення
резервних фондів регламентує нова редакція Закону "Про бюджетну систему
України", прийнятого в 1995 р. Стаття 20 цього Закону встановлює, що в
республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських
(міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і в районних
бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, а
також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва та Севастополя і
міст обласного підпорядкування) та районних рад. Ці фонди утворюються в
розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди
використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених
відповідними місцевими бюджетами. Згідно із Законом, ці фонди утворюються
за рішеннями відповідних рад. Фінансування з них здійснюється на основі
постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.
Згідно із Законом уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи
відповідних місцевих рад зобов'язані подавати щоквартальні письмові звіти
про видатки з резервних фондів з обгрунтуванням їхньої необхідності,
економічності й ефективності. Верховна Рада Автономної
Республіки Крим та відповідні місцеві ради розглядають і приймають
рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть
приймати рішення про відновлення резервних фондів. Причому Верховна Рада
Автономної Республіки Крим може це зробити під час найближчого розгляду
питання про внесення змін і доповнень до закону про республіканський бюджет
автономії. Місцеві ж ради уповноважені вирішувати подібне питання на
найближчій сесії.
Проблема взаємодії представницьких і виконавчих органів влади на
місцях при формуванні й використанні резервних фондів може призводити і до
певних суперечностей між ними. З метою уникнення їх доцільно розробити
типове положення про резервні фонди місцевих органів виконавчої влади.
1.2. Місцеві бюджети України
Сутність та необхідність місцевих бюджетів
Економічний зміст і структура місцевих бюджетів
Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення
сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових
відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить
бюджету. Він є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим
інструментом реалізації державної політики.
Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі
відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух
грошової маси.
Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через
бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального
розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються
міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина
фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з
метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення
соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави,
через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.
Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему
економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування,
розподілу і використання централізованого грошового фонду країни,
призначеного для задоволення суспільних потреб.
Ці відносини мають слідуючу структуру:
- між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів,
накопичень і фінансування з бюджету;
- між державою і населенням в процесі розподілу і перерозподілу
національного доходу;
- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.
Дослідження і аналіз структури зазначених відносин дає змогу зрозуміти
економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих
процесах.
Бюджетні відносини, що відображають зміст державного бюджету,
функціонують у визначених формах – суспільних і організаційних. І саме
завдяки організаційним формам стає можливим використання бюджету, як
інструменту управління економікою.
Так, організаційними формами функціонування бюджетних відносин є
конкретні види бюджетів (державний бюджет, бюджет Автономної Республіки
(АР) Крим і місцеві бюджети). Втілюючи внутрішньобюджетні відносини в
зазначених формах, держава організовує бюджетні взаємовідносини по
централізації бюджетних ресурсів в розпорядження органів влади, які
наділені правом представляти інтереси держави і від її імені здійснювати
певні функції.
За допомогою організаційних форм держава “вибудовує” внутрішньобюджетні
відносини стосовно форм державного і адміністративно-територіальнгого
устрою. Сформовані бюджетні взаємовідносини одержують матеріально-речове
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
