належить самостійним місцевим бюджетам. Саме місцеві бюджети є фондами, в
яких мобілізується основна частина фінансових ресурсів, необхідних для
забезпечення надання громадських послуг. Тому забезпечення самостійності
місцевих органів влади у формуванні цих фондів — надзвичайно важливе
завдання, що має бути розв'язане в процесі формування системи місцевих
фінансових інститутів та визначення її структури. Становлення інституту
самостійних місцевих бюджетів відбувається в процесі формування окремої
підсистеми в структурі системи місцевих фінансових інститутів. Це — система
місцевих бюджетів. Особливо важливе значення для її становлення мають такі
інститути, як поточні бюджети, бюджети розвитку, видатки, власні та
закріплені доходи.
З інститутом самостійних місцевих бюджетів тісно пов'язаний інститут
місцевих податків і зборів. Саме місцеві податки і збори мають забезпечити
фіскальні передумови самостійності місцевих бюджетів у частині формування
їхніх доходів.
Винятково важлива роль у структурі місцевих фінансових інститутів
належить комунальному кредитові. Комунальний кредит в умовах ринкової
економіки — головне і, по суті, єдине джерело фінансових ресурсів для
інвестиційних програм, що розробляються і здійснюються органами місцевого
самоврядування. Таким чином, завершення формування цього місцевого
фінансового інституту створить передумови для відновлення інвестиційної
активності місцевих органів влади, яку в останній період майже повністю
згорнуто.
Велику роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють
фінанси комунальних підприємств. За обсягами ресурсів фінанси комунальних
підприємств у багатьох зарубіжних країнах можна поставити в один ряд із
місцевими бюджетами. В Україні реальний процес становлення фінансів
комунальних підприємств розпочався лише після прийняття Конституції 1996
року, коли комунальні підприємства було роздержавлено.
Свою роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють
позабюджетні валютні й цільові фонди органів місцевого самоврядування та
комунальні платежі. Позабюджетні валютні й цільові фонди та комунальні
платежі надають локальним фінансовим системам більшої гнучкості, що сприяє
стабілізації місцевих фінансів.
Ключову роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграє
інститут комунальної форми власності. Комунальна форма власності на
фінансові ресурси та майно місцевих органів влади є необхідною передумовою
автономного існування місцевих фінансів.
Система місцевих фінансових інститутів тісно пов'язана із так званим
зовнішнім середовищем. Вона — складова ширшої системи фінансових інститутів
держави. Ось чому формування місцевих фінансових інститутів супроводжується
змінами сутності та механізмів функціонування інших інститутів. Становлення
системи самостійних місцевих бюджетів безпосередньо пов'язане зі змінами
функцій державного бюджету України. Розвиток місцевих податків і зборів
змінює структуру податкової системи країни.
Становлення комунального кредиту впливає на сферу застосування
державного кредиту. Поява комунальної форми власності значно звужує простір
для державної форми власності. Розвиток фінансів комунальних підприємств
пов'язаний із змінами в державних фінансах, зокрема у фінансах державних
підприємств. Змінюються природа та механізми функціонування й інших
фінансових інститутів держави, без чого процес становлення місцевих
фінансів може бути заблоковано.
Значний теоретичний інтерес становлять взаємозв'язки між окремими
складовими системи місцевих фінансових інститутів. Зарубіжний досвід
показує можливість різноманітних комбінацій окремих інститутів у їхній
системі. Внаслідок цього виникають різноманітні форми поєднання в систему
цих інститутів, і, в підсумку, виникають різноманітні структури місцевих
фінансів з відносно більшою чи меншою роллю того чи іншого інституту
залежно від національних особливостей країни. Особливість України в тому,
що більшість місцевих фінансових інститутів створюється згори, а не на
основі еволюційного розвитку їх відповідно до місцевих інтересів. Власне
місцеві інтереси залишаються поки що багато в чому неусвідомленими. Усе це
— наслідки деформацій фінансової системи, які відбулися в попередній період
історії. Тому система місцевих фінансових інститутів є фактично однотипною
в усіх територіальних колективах.
У практиці України поки що не забезпечується реалізація однієї з вимог
Європейської хартії про місцеве самоврядування стосовно створення умов для
гнучкості локальних фінансових систем. Без цього неможливо врахувати
особливості конкретних територіальних громад і, отже, забезпечити ефективне
функціонування місцевих фінансів з урахуванням цих особливостей. Ось чому
невідкладним завданням уже на нинішньому етапі становлення місцевих
фінансів України є створення правових передумов, які б відкрили простір для
ініціативи органів місцевого самоврядування, надання їм права формувати
таку структуру місцевих фінансових інститутів, яка за конкретних умов буде
найбільш ефективною. Система місцевих фінансових інститутів в Україні має
будуватися як система, що має не статичну, а динамічну структуру. Тільки за
цих умов може бути повною мірою використано потенціал місцевих фінансів,
які, на відміну від державних, мають забезпечити особливі й специфічні
місцеві інтереси, що не може бути враховано центральною владою і
реалізовано через державні фінанси.
Місцеві фінансові інститути перебувають у тісному взаємозв'язку з
іншими елементами місцевих фінансів.
Місцеві податки і збори
Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в в
Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори
фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони
почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.
У Законі "Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування"
передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві
податки і збори.
Практика запровадження їх протягом 1991—1993 рр. пов'язана з
неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування
і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному
законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям.
Питання місцевого оподаткування розв'язано в Декреті Кабінету
Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р., за
яким встановлено 17 місцевих податків і зборів. Серед них:
- готельний збір,
- ринковий збір,
- збір за парковку автомобілів,
- збір за видачу ордера на квартиру,
- збір з власників собак,
- курортний збір,
- збір за участь у бігах на іподромі,
- збір за виграш на бігах,
- збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі,
- податок з реклами,
- збір за право використання місцевої символіки,
- збір за право проведення кіно- і телезнімань,
- збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей,
- комунальний податок,
- збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує
за кордон,
- збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо
встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також
максимальні ставки місцевих податків і зборів.
17 червня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про доповнення
декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", яким
додатково запроваджується місцевий податок з продажу імпортних товарів.
Крім щойно названих актів, місцеве оподаткування в Україні
регламентується також Законом "Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР
"Про систему оподаткування", ухваленим 2 лютого 1994 р. Ним передбачено 16
місцевих податків і зборів (вилученню підлягали збір з власників собак та
податок з продажу імпортних товарів), що виявило певну суперечність між
прийнятими законодавчими актами.
Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що
використання їх в Україні поки що вкрай неефективне і вони своїх функцій не
виконують.
Так на сьогоднішній день їх частка в консолідованому бюджеті становить
лише 2% і місцевих бюджетах – до 5%.
Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів за їхній
рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої
фінансової автономії.
Становлення системи місцевого оподаткування в Україні може стати
наслідком змін у соціально-економічній системі держави, в першу чергу, в
структурі власності, за рахунок значного підвищення доходів населення,
реформування системи оплати праці.
Доцільно прийняти новий закон України про місцеві податки, платежі і
збори, в основу якого покласти нову ідеологію місцевого оподаткування з
урахуванням існуючого світового досвіду, проект якого знаходиться на
розгляді у Верховній Раді України. В даний час законодавство про місцеві
податки і збори регламентується Указом Предидента України “Про місцеві
податки і збори”. В Указі врахувано і ті зміни, які в останні роки вже
сталися у відносинах власності, в соціальній структурі, в доходах населення
України.
В цьому указі встановлено, що
до місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
до місцевих зборів належать:
1) збір за здійснення зарубіжного туризму;
2) готельний збір;
3) збір за припаркування автотранспорту;
4) ринковий збір;
5) збір за видачу ордера на квартиру;
6) курортний збір;
7) збір за право використання місцевої символіки;
8) збір за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
9) збір за проїзд по території Автономної Республіки Крим та
прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
10) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери
послуг;
11) збори за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів
виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла
та гаражів у населених пунктах.
Як засвідчують факти, вже майже половина основних фондів в Україні
перебуває в недержавному секторі економіки. Сформувалися верстви населення
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
