45,7 відс. від доходів зведеного бюджету. Планувалося ж відповідно 68,9
відс. та 31,1 відс. Тобто перекоси у виконанні дохідної частини державного
і місцевих бюджетів очевидні (рис 13.13).
Планова
Фактична
Рис. 1.3.1 Структура зведеного бюджету України за доходами станом на
20.09.1998 року (відсотки)
Причому це явище не випадкове – спостерігається стала тенденція щодо
надання переваг платникам податків розрахункам із місцевими бюджетами.
Причин і пояснень цьому можна знайти безліч Так, станом на 20.09.1998
року доходну частину державного бюджету виконано на 47.6 відс., місцевих на
77,1 відс. Без сум офіційних трансфертів, що передаються до державного та
місцевих бюджетів, картина ще більш вражаюча. До місцевих бюджетів
мобілізовано 88.1 планових річних доходів, до державного – лише 47,3 відс.
Тобто існує об’єктивна зацікавленість місцевих керівників у поновленні
місцевої скарбниці навіть за рахунок зменшення до державної.
Проблема виконання бюджетів у регіонах викристалізувалась і потребує
вирішення. Будь-який “вольовий” захід (у тому числі законодавчого
характеру), спрямований на досягнення паритетності у підходах до
використання державного і місцевих бюджетів, приречений на невдачу. Лише
заходи, які заохотять місцеві органи влади до пропорційного виконання
державного і місцевих бюджетів, дадуть ефект.
Наведені вище дані підтверджують висновок про те, що роль місцевих
бюджетів у фінансуванні видатків територій вже в найближчому майбутньому
повинна зрости. Що ж стосується питань, пов’язаних із функціонуванням
місцевих бюджетів, то вони потребують глибокого аналізу й наукового
обгрунтування. Тут неможливі будь-які раз і назавжди встановлені
рекомендації. Місцеві бюджети – категорія дуже динамічна, тому їх
дослідження необхідно здійснювати з урахуванням багатьох факторів, що
впливають на економічне життя держави. Цьому насамперед сприяють розвиток
демократичних засад в управлінні державою, зміни у структурі економіки,
рівень соціальних гарантій населенню, зміна вікової, професійної структури
населення. Неабияк впливає на формування й використання коштів місцевих
бюджетів рівень економічного розвитку окремих регіонів.
Місцеві бюджети мають свою внутрішню структуру та характерні
відмінності. Так, незважаючи на те, що на сьогодні налічується місцевих
бюджетів усього понад 14 тис., а найчисельнішу групу становить сільські й
селищні бюджети – більш, як 10 тис., понад 72 відсотки всіх витрат місцевих
бюджетів здійснюється через обласні бюджети (їх 24) та бюджети міст
загальнодержавного і обласного підпорядкування (їх 223).Нині витрати
республіканського бюджету АР Крим та обласних бюджетів становить 26,5
відсотка від загального обсягу витрат місцевих бюджетів, а бюджетів міст
загальнодержавного та обласного підпорядкування – 45,9, районних бюджетів –
19,4 відсотка. Значно меншу частку становлять витрати інших видів місцевих
бюджетів: сільських – 4,5 відсотка, міст районного підпорядкування – 1,9
відсотка, селищних – 1,8 відсотка (рис. 3.21.4).)
Рис. 13.24 Розподіл витрат місцевих бюджетів за видами бюджетів
Із наведених даних видно, що найбільш чисельну групу складають бюджети
районів, що об’єднують районні, селищні, сільські та міст районного
підпорядкування, які є базовими у бюджетній системі країни.
Через них мобілізується і використовується майже третина всіх ресурсів
місцевих бюджетів. Проте сьогодні саме в цій ланці місцевих бюджетів існує
найбільше питань, які потребують свого вирішення. Насамперед, це питання
закріплення за ними постійних джерел доходів, а також питання вдосконалення
взаємовідносин як з державним бюджетом, так і з обласними.
Усе це свідчить, що при подальшому реформуванні бюджетної системи
проблеми місцевих бюджетів необхідно розв’язати не взагалі, а з урахуванням
особливостей і чіткого розмежування функцій між окремими ланками місцевих
бюджетів. Диференціація функцій має залежати від рівня розвитку кожного з
цих бюджетів у бюджетній системі держави.
Реалізація цього положення вимагає визначення розміру гарантованого
рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-
територіальних одиниць. Забезпечення такого рівня має здійснюватись з
урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових
ресурсів, створюваних на відповідній території і перерозподільчих
регіональних процесів.
Важливе значення для забезпечення фінансування процесу розширеного
відтворення на відповідній території є розробка бюджету розвитку у складі
місцевих бюджетів. Немає законодавчого визначення джерел доходів і
напрямків видатків бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів.
До доходів бюджету розвитку, що входять до складу місцевих бюджетів,
слід віднести:
— кошти від відчуження майна, що знаходиться у власності Автономної
Республіки Крим, або в комунальній власності відповідної територіальної
громади, або в спільній власності територіальних громад;
— надходження частини прибутку, дивідендів, процентів тощо від часток,
паїв у статутних фондах господарюючих суб'єктів, які є у власності
Автономної Республіки Крим, у комунальній власності територіальних громад
або у їх спільній власності;
— надходження від оренди майна, яке знаходиться у власності Автономної
Республіки Крим, у комунальній власності територіальних громад чи у їх
спільній власності;
— цільові субвенції з державного бюджету України та інших бюджетів на
інвестиційні цілі;
— кошти від повернення бюджетних позичок, які надавалися з бюджету
розвитку, а також відсотки за використання бюджетних позичок;
— запозичення органів місцевого самоврядування на інвестиційні цілі;
— частина коштів від власних надходжень бюджетних установ і
організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, що
визначається при затвердженні відповідного місцевого бюджету на наступний
фінансовий рік;
— надходження коштів до позабюджетних фондів місцевого самоврядування;
— кошти, які передаються з поточних бюджетів за рішенням ради
відповідного рівня.
Видатки бюджету розвитку слід спрямовувати на: капітальні вкладення на
розвиток виробництва і соціальної сфери; пошукові та науково-дослідні
роботи; фінансування, кредитування інвестиційних проектів, відібраних на
конкурсній основі.
Управління коштами бюджету розвитку на початкових етапах мають
здійснювати місцеві фінансові органи. В подальшому доцільно було б створити
систему комунальних банків на чолі з Центральним банком комунального
кредиту, які б узяли на себе оперативне управління коштами бюджету розвитку
на місцевому рівні, оцінку і відбір інвестиційних проектів для їх
фінансування, кредитування та надання гарантій органами місцевого
самоврядування, а також контроль за правильністю й ефективністю
використання коштів бюджету розвитку. Створення і розвиток комунальних
банків сприятиме діяльності органів місцевого самоврядування, розв'язанню
соціально-економічних проблем адміністративно-територіальних утворень та
зміцненню їх інфраструктури.
Порядок формування бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів можна
відобразити на прикладі великого міста таким чином. Вихідним документом для
формування бюджету розвитку міста повинна бути довгострокова інвестиційна
програма міста, що визначає як напрямки капітальних витрат міста, так і
його можливості у здійсненні цих витрат. Така програма включає: розгорнутий
генеральний план розвитку міста, призначенням якого є закріплення тенденцій
розвитку міського простору; план розвитку окремих видів комунікацій
(водозабірні й очисні споруди, мережа водоводів і т. ін.), що повинен
визначати вимоги, які висуваються до параметрів комунікацій і
інфраструктури об'єкта; плани конкретних об'єктів інфраструктури, що
містять більш детальне описання проектів розвитку і реконструкції об'єктів
інфраструктури. Необхідні також розрахунки витрат за підключення до мережі
інфраструктури. Заключним документом у процесі підготовки інвестиційної
програми міста має бути фінансовий план капітальних витрат, який містить
проекти і обсяги витрат по них і визначає джерела, за рахунок яких вони
будуть фінансуватися. На основі довгострокової інвестиційної програми міста
розробляється щорічна інвестиційна програма, яка після схвалення міською
радою стає основою для бюджету розвитку міста на відповідний фінансовий
рік.
Необхідно впроваджувати практику щорічної інвентаризації основних
матеріальних активів міста (будівлі, споруди, мости, дороги та ін.) і
розробки плану фінансування цих об'єктів для підтримки в робочому стані. Ці
розрахунки можуть використовуватися департаментами (управліннями) міської
адміністрації для врахування пропозицій щодо фінансування капітальних
витрат. З метою зменшення капітальних витрат на спорудження чи
реконструкцію об'єкта повинна існувати програма інженерної оцінки, в якій
братимуть участь всі управління міської адміністрації, причетні до
здійснення проекту, включаючи фінансове управління, а також незалежні
консультанти, завданням яких є перевірка доцільності поданої управліннями
міської адміністрації вартості проекту і відповідності джерел фінансування
оптимальному графіку реалізації проекту. Фінансове управління міської
держадміністрації оцінює кожний проект із точки зору фінансових можливостей
його здійснення, впливу витрат на утримання майбутніх об'єктів на поточний
бюджет міста.
Одним із обмежень обсягів інвестиційної програми міста може бути
потенційно можливе боргове навантаження на місто. Існуюче боргове
навантаження на жителів міста порівнюється із середнім по країні і в
регіоні, де знаходиться місто, аналізується його динаміка. Боргове
навантаження вище середнього може бути прийнятне лише в місті, що динамічно
розвивається, яке завдяки прогнозованому економічному зростанню може
впоратися із зростаючим борговим навантаженням. Детально слід аналізувати
схеми обслуговування існуючих боргів з тим, щоб нове боргове навантаження
не призвело до необхідності збільшення податкових надходжень, а також
прогнози майбутніх доходів міста, що залежать від показників зростання
економіки міста, динаміки бази оподаткування, міжбюджетних відносин та
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
