втілення у відповідних фондах грошових коштів, створюваних у розпорядженні
органів державної структури. Впливаючи на процеси формоутворення бюджетних
відносин (шляхом зміни принципів, методів, способів формування доходів і
видатків, їх регулювання і т.п.), держава коректує встановлені бюджетні
взаємовідносини, регулює канали проходження бюджетних потоків, уточнює
пропорції розподілу централізованих ресурсів і забезпечує управління
внутрішньобюджетними відносинами, а через бюджетні відносини – економічними
процесами.
Таким чином, завдяки організаційним формам внутрішньобюджетних відносин
стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального
розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій,
управління економічними процесами на макро- і мікрорівні.
Стосовно визначення поняття “місцеві бюджети” в економічній літературі
немає єдиної точки зору.
В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались
як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів,
котрими вони володіють для їх задоволення.
В Положенні про фінанси 1926 р. дається таке трактування: “Місцеві
фінанси складають частину єдиної системи фінансів СРСР і знаходяться в
безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів”.
Аналогічне визначення поняття “місцеві фінанси” дає професор В.Н.
Твердохлібов [50, С.122].
Н.А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: “Це частина
основного річного фінансового плану країни – державного бюджету, крім того,
місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих
Рад, котрим вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно
передбачаються планом економічного і соціального розвитку” [50, с.123]
Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають
територіальний принцип, розгладаючи їх як бюджети окремих адміністративно-
територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як
економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві
бюджети як “сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу
місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства,
які безпесередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення” [50,
с.118]. А Н.В. Васил’єва визначає місцеві бюджети як “обумовлену
адміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину
економічних відносин у суспільстві, пов’язаних з формуванням, розподілом і
використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення
суспільних потреб”. [10, С.16].
Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття
місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі
місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.
Розгляд різних поглядів щодо визначення поняття “місцевих бюджетів”
дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які
сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та
забезпечують створення фінансової бази місцевих Рад.
При дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно рохглядати у
двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини
фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-
друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та
державним бюджетами, а також усередені сукупності місцевих бюджетів.
Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат
місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети – це балансові
розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають
доходну й витратну частини, в їх основі покладено принципи забалансування
тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети – це балансові розрахунки
доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній
території.
Водночас місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову
категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме:
відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що
функціонують на даній території; відносини між бюджетами і населенням даної
території, що складаються при мобілізації й витраченні коштів місцевих
бюджетів; відносини між місцевими бюджетами різних рівнів щодо
перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і
державним бюджетом.
Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та
вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів
закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що
передбачено Конституцією та Законом України “Про місцеве самоврядування в
Україні” від 27.05.97р., активізує господарську діяльність, дозволяє їм
розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний
потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів.
В кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у
більш повному задоволенні потреб населення.
Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих
результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне
споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання
розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими
ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів
реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як
регіонів, так і країни в цілому.
Важливим при розкритті економічної сутності бюджету є розгляд його
функцій: розподільчої, контрольної, функції по забезпеченню існування
держави.
Прояв розподільчої функції зумовлений тим, що у відносини з бюджетом
вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об’єктом
бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий дохід, що створюється в
суспільстві. Через розподільчу функцію бюджету відбувається зосередження
грошових коштів в руках держави і їх подальше використання з метою
задоволення суспільних потреб. Розподіл і перерозподіл грошових коштів
відбувається між окремими галузями і сферами діяльності, між окремими
групами населення. В результаті розподілу і перерозподілу здійснюється
формування основних фондів грошових ресурсів – державного і місцевих
бюджетів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості та ін.
Важливим питанням посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є
досягнення оптимального співвідношення між різними ланками бюджетної
системи. Із загальнодержавного бюджету фінансується понад 61,1 відс. усіх
витрат. Спостерігається тенденція до збільшення частки місцевих бюджетів у
фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно вилучити на розвиток
системи місцевого самоврядування та на використання бюджетних коштів в
цілому.
Контрольна функція бюджету заключається в тому, що при формуванні
доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю здіймання різних
видів податків, мобілізацією інших джерел доходів, дотриманням встановлених
пропорцій між ними, визначенням податкової бази. При витрачанні бюджетних
коштів контролюється ефективність їх використання за цільовим призначенням.
Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом і споживанням
сукупного суспільного продукту і національного доходу.
Функція бюджету по забезпеченню існування держави ставить своєю ціллю
створення матеріально-фінансової бази функціонування держави, утримання
апарату управління країною, законодавчої, виконавчої влади, правоохоронних
органів.
Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а
саме:
- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням
діяльності місцевих органів влади;
- розподіл і використання цих фондів між галузями народного
господарства;
- контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та
організацій, підвідомчих цим органам влади.
Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену
адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних
відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням
централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих
органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних
регіонів країни.
У відповідності з Законом України “Про бюджетну систему України” від
29.06.95р. бюджетна система нашої держави складається з державного бюджету,
бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів в Україні
відносять: бюджети областей, міст республіканського підпорядкування, міст
обласного підпорядкування, міст районого підпорядкування, районів (в
містах), сільські та селищні бюджети. Структура бюджетної системи України
відображена на рис. 1.1
Бюджет АР Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і
міст республіканського підпорядкування Криму.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи
України є зведеним (або консолідованим) бюджетом України. Він
використовується для аналізу і визначення економічного і соціального
розвитку України.
Консолідований державний
Рис. 1.1 Структура бюджетної системи України
Бюджети вищого рівня об’єднуються з нижчими певної території з метою
аналізу економічного розвитку і мають назву зведених бюджетів; так само
державний бюджет об’єднується з бюджетами областей, бюджетом АР Крим та
бюджетами міст республіканського підпорядковування (Києва та Севастополя).
Бюджет області – це обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного
підпорядковування.
Бюджет району об’єднує районний бюджет, бюджети міст районого
підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за
рішеннями районих, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної
фінансової бази.
Держава, як вже зазначалось, використовує бюджет для здійснення
територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу
валового внутрішнього продукту з метою вдосконалення структури суспільного
виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах
формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову
підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
