сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові
ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути.
Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у
суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми
економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту.
Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та
прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що
фінанси — це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави.
Найвищого розквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави
набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли
головне місце в економічних системах. Фінанси перетворилися на
універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя,
розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з
метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих та соціальних
процесів. Фінанси за своїм економічним змістом дуже непроста, багатогранна
складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому.
Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись
конкретними чіткими рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси.
Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає
створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для
задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг
населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій. У
кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого
рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина. Свого найвищого
розвитку й досконалості фінанси досягають в умовах ринкової економіки,
фундаментальною основою якої є різні форми власності. Призначення фінансів
— забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання
валового внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації
різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави,
підприємницьких структур і кожного громадянина.
Вплив фінансової системи на темпи й пропорції розвитку економіки
Окремі складові фінансової системи, тобто підсистеми, мають конкретне
функціональне призначення в обслуговуванні відтворювальних процесів в
економіці. Проте кінцева мета їхнього впливу єдина — створення умов
економічного зростання і забезпечення на його основі підвищення суспільного
добробуту.
Досить гострою є проблема з використання обігових коштів, від чого значною
мірою залежить розвиток виробничої сфери. Відволікання значної кількості
фінансових ресурсів до виробничих запасів, на незавершене виробництво та
готову продукцію, що зберігається на складах, значно знижує темпи
економічного розвитку. Значно обмежує вплив фінансів на розвиток економіки
бартеризація господарських зв'язків. Бартер як антиекономічне явище є
ознакою скорочення фінансових можливостей підприємства і водночас
неконтрольованим перерозподілом фінансових ресурсів між господарськими
структурами. Державні фінанси в ринкових умовах є одним із найдієвіших
інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної
сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові
можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів
оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні. За допомогою
бюджету створюються спеціальні економічні зони, які суттєво впливають на
прискорення територіального розвитку економіки. Проте найбільше бюджет
впливає на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню
соціальних витрат і науки. Важливою умовою успішного функціонування
бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин
між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування
відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та
окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного
розподілу державних видатків і доходів. Потребує також удосконалення
дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок
податків, їхня кількість і база оподаткування повинні набути стабільності.
Усі централізовані та децентралізовані фонди на сьогодні концентрують у
своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти
означених фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби. Ці фонди
сприяють локалізації-негативних соціальних виявів у суспільстві,
допомагають певним громадянам здійснити перекваліфікацію тощо. Неабияке
значення для ефективного функціонування фінансової системи має підсистема
"Фінансовий ринок". Фінансовий ринок має у своєму складі ринок грошей,
ринок кредитів, ринок цінних паперів і ринок фінансових послуг, що лише
формується в Україні. Упродовж 1999 року інтенсивного розвитку набув лише
один напрям фінансового ринку — ринок цінних паперів. Функціонування кожної
зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого
законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна
одну.
Використання фінансового механізму для активізації економічного зростання й
підвищення суспільного добробуту
Фінансовий механізм за ринкових умов потребує чіткої взаємодії всіх його
складових. У процесі фінансового планування й прогнозування визначаються
обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги
ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему
й інші фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні
підприємницьких структур і населення. Фінансове планування повинно
базуватися на достовірній інформації, передусім на правильно визначених
макроекономічних показниках. Водночас фактичного виконання прогнозних
показників потребують наявні фінансові норми, стимули, санкції, що мають
хороше юридичне й наукове підґрунтя. Важливого значення при функціонуванні
фінансового механізму набуває система фінансових норм і нормативів. Наявні
фінансові норми за методом їх формування умовно можна розподілити на чотири
групи. До першої належать норми, що централізовано затверджуються органами
законодавчої та виконавчої влад — ставки заробітної плати, розмір
стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань. До другої
групи належать норми, що уповні грунтуються на матеріальних потребах. Це
норми витрат на харчування в дошкільних та інших закладах освіти. Третю
групу складають норми, що визначаються міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади, це, зокрема, норми значної частини
витрат бюджетних установ тощо. Четверту групу складають фінансові
нормативи, що використовуються на загальнодержавному рівні й характеризують
пропорції економічного та соціального розвитку. Важливою складовою
фінансового механізму є також стимули, спрямовані на забезпечення
своєчасного й повного надходження коштів до бюджету, найекономнішого і
найефективнішого їх використання, що припускає застосування як
матеріального заохочення, так і економічних санкцій. Система стимулювання у
складі нині діючого фінансового механізму включає, в основному, різні
санкції за неповне й несвоєчасне надходження коштів до бюджету, неекономне
й неефективне використання бюджетних асигнувань. Досвід розвитку економіки
в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність
економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують
постійного вдосконалення фінансового механізму в кожній із його складових.
Зміст і призначення фінансового контролю
Фінансовий контроль за своєю економічною суттю це функція управління, яка
включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління
з метою оцінки обгрунтованості й ефективності прийняття рішень і
результатів їх виконання. фінансовий контроль є об'єктивно зумовленою
складовою процесу економічної діяльності; фінансовий контроль є однією з
функцій управління фінансами; безпосереднім об'єктом фінансового контролю
є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів при
створенні, розподілі та споживанні валового внутрішнього продукту;
специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні
використовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результат
господарського процесу. Фінансовий контроль грунтується на відповідних
принципах. До їх числа належать: законність; об'єктивність; поєднання
державних і приватних інтересів. актуальними є рішення, прийняті
міжнародною організацією вищих контрольних органів (INTOSAI), де
сформульовані принципи контролю загалом: незалежність фінансового контролю
як невід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управління
фінансовими ресурсами; законодавче закріплення незалежності органів
фінансового контролю; визначення необхідності здійснення попереднього
контролю й контролю за фактичними результатами; наявність внутрішнього та
зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контр олю;
гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою
дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.
Передумови виникнення та розвитку податків. Історія цивілізації свідчить,
що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки — на
землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану
вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі,
коней. Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової
економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між
державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель
податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти
оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.
Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів,
а й саме ставлення до податків. За допомогою податків здійснюється
перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому
аспектах, а також між різними соціальними групами.
головні принципи податкової системи можна сформулювати так: сума сплаченого
податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
