Роль Державного Казначейства у виконанні бюджету
Касове виконання бюджету - це організація і здійснення
відповідних розрахунково-касових операцій.
Суть касового виконання бюджету: прийняття розрахункових документів на
оплату податків; зарахування доходів на рахунки відповідних бюджетів;
зберігання грошових коштів бюджету; видача грошових коштів на певні заходи;
ведення відповідного обліку і звітності; Казначейство - це фінансовий
орган, на який покладаються функції з "касового виконання державного
бюджету України.
Указ Президента України зобов'язує органи Державного казначейства
здійснювати: організацію і контроль за виконання державного бюджету
України; управління наявними коштами державного бюджету України та
коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків,
встановлених на відповідний період; фінансування видатків державного
бюджету України; ведення обліку касового виконання державного бюджету;
складання звітності про стан виконання державного бюджету; управління
державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного
законодавства; контроль за надходженням, використанням коштів державних
позабюджетних фондів; розробку нормативно-методичних документів. Практичну
дієвість бюджетної системи України в плані організації касового виконання
державного бюджету функції органів казначейства вбачають: у посиленні
контролю за надходженням, цільовим і економічним використанням державних
коштів; у дотриманні чинного законодавства України з питань виконання
державного бюджету, а також надходження та використання Державних
позабюджетних фондів; у підвищенні оперативності в управлінні наявними
коштами та дотриманні фінансової дисципліни. Завдання казначейства: 1.
Організація ефективної системи управління готівкою, що заснована на
централізації ресурсів розпорядників бюджетних коштів на єдиному
казначейському рахунку; 2. Чітка та своєчасна інформація щодо фінансового
податково-бюджетного становища, яке ґрунтується на централізованій і
досконалій системі бухгалтерській звітів про виконання державного бюджету;
3. Ефективний фінансовий контроль за виконанням зобов'язань платниками та
розпорядниками коштів у процесі витрачення і формування бюджетних ресурсів.
Фінансова політика України в умовах переходу до ринку.
Напрямки фінансової політики України на сучасному стані: Економічне
стимулювання виробництва, забезпечення фінансової стабілізації, стримування
інфляційних процесів, обмеження кредитної і грошової емісії, стимулювання
бюджетних надходжень, удосконалення механізмів оподаткування, раціональне й
ефективне використання фінансових ресурсів, створення системи дієвого
фінансового контролю, вирішення міжбюджетних проблем, зміцнення бюджетної
системи, підсилення контролю за державним боргом, удосконалення фінансового
законодавства.
Кошторис, види і основні його розділи.
Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове
направлення та поквартальним розподіл бюджетних коштів, які
використовуються на утримання установ та здійснення централізованих заходів
з господарського і культурного розвитку. Кошториси витрат складають згідно
з формами, розробленими Міністерством фінансів України для окремих типів
установ. За призначенням кошториси поділяють на індивідуальні, загальні,
зведені та кошториси на централізовані заходи. Індивідуальний кошторис — це
кошторис витрат окремої установи. Загальні кошториси складають для
однотипних установ — клубів, бібліотек тощо. Зведені кошториси об'єднують
кілька індивідуальних. Кошториси витрат па централізовані заходи складають
головні розпорядники кредитів для фінансування витрат, які мають значення
для всіх підвідомчих установ (придбання транспортних засобів, обладнання).
Кошторис складається з трьох частин. У першім зазначають назву та адресу
установи, бюджет, з якого здійснюється фінансування, зведені витрати за
статтями кошторису. У другій наводять оперативно-сітьові показники
установи, у третій — розрахунки за окремими статтями. Для всіх бюджетних
установ установлено єдиний перелік статей витрат. Це дає можливість
об'єднати індивідуальні кошториси у зведені та загальні, поліпшує бюджетне
планування, посилює контроль за їхнім складанням і виконанням. Розроблений
проект кошторису установа подає па розгляд головному розпоряднику кредитів
в установлені строки. Кошторис має розглядатися в присутності керівника
відповідної установи, виходячи з розмірів фінансування цих установ,
передбачених відповідними бюджетами. При розгляді кошторису перевіряють
дотримання чинного законодавства зі складання кошторисів, режиму економії,
відповідність виробничих показників, які приймаються в кошторисах видатків,
показникам плану економічного та соціального розвитку на наступний рік.
Міжбюджетні відносини.
У складі створення і використання бюджетів вирішується одне з найважливіших
завдань - збалансованість бюджетів. У напрямку рішення цього завдання
щороку здійснюється розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами
і визначаються взаємовідносини між ними (види та обсяги перерозподілу
бюджетних ресурсів) розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами
починається з розподілу видатків. Розподіл видатків може ґрунтуватися на
двох принципах: Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єкт
бюджетного фінансування отримає кошти з того бюджету, який відповідає рівню
органу управління цим суб'єктом; Принци територіального розташування
означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної
одиниці, на території якої знаходиться суб'єкт фінансування. Розподіл
доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів
та місцевих податків і зборів. На даний час у розподілі видатків склались
такі пропорції: З державного бюджету фінансуються видатки на:
оборону (практично повністю); народне господарство (переважна частина);
утримання органів загальнодержавної влади та управління, прокуратури,
судової влади, митних і податкових органів; окремі видатки на соціальний
захист населення; незначна частина видатків на соціально-культурну сферу. З
місцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на : соціально-
культурну сферу; утримання місцевої інфраструктури; місцевих органів влади
та управління. Взаємовідносини між бюджетами. У процесі виконання бюджетів
основними є зовнішні бюджетні потоки – вхідні і вихідні. Разом з тим
існують взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи внутрішніми
бюджетними потоками, які відображають, перерозподіл доходів і видатків
між бюджетами.
Форми взаємовідносин:
Субсидіювання - передача коштів з бюджету питомого рівня до бюджету нижчого
рівня з метою надання фінансової допомоги. Субсидія може бути цільовою (на
конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з
фінансовим станом бюджету, який її отримує. Субвенція - різновид цільової
субсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм
бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Нотація - цільова
фінансова допомога на покриття. дефіциту відповідного бюджету. Залежно від
можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.
Вилучення коштів - явище, зворотне дотації, тобто передача коштів
бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.
Бюджетні позички - надання коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого
рівня на покриття тимчасового касового розриву(незбіг у часі фінансування
видатків і надходження доходів). Безпроцентний характер Мають бути погашені
до закінчення бюджетного року. Видаються органами влади чи управлінні
тільки безпосередньо підпорядкованим їм органам. Взаємні розрахунки -
передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між
ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. При такому розподілі
виникає надлишок коштів в одному бюджеті і нестача (в такому ж розмірі) її
іншому. Вітчизняна система міжбюджетних відносин далека від досконалості.
Але є напрямки ліквідації цих недоліків і суперечень: 1. Необхідно
розподілити повноваження між органами державної влади та місцевим
самоврядуванням. 2. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів. 3.
Запровадження податку на нерухоме майно. 4. Надання органам місцевого
самоврядування права запроваджувати власні місцеві податки і збори. 5.
Встановлення заінтересованості місцевих фінансових органів у повнім
мобілізації доходів як у місцеві бюджети, так і до державного бюджету
України. 6. Вдосконалення порядку надання бюджетних трансфертів. 7.
Обґрунтування засад раціонального підходу до надання бюджетних трансфертів.
Бюджетна політика
Бюджетна політика - сукупність державних заходів з мобілізації й бюджетних
ресурсів з метою досягнення зростання ВВП. Пріоритетні завдання бюджетної
політики на 2002 рік: Соціальна спрямованість бюджету (збільшено видатки на
освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення); Забезпечення
надходжень до бюджету виключно у грошовій формі; Скорочення економічно
неефективних пільг і субсидій суб'єктам підприємницької діяльності;
заборона проведення реструктуризації або списання недоїмки суб'єктів
господарювання за податками і зборами до бюджету, що виникла з І січня 2000
року, а також заборона надання відстрочки щодо термінів їх сплати.
Приведення зобов'язань держави у відповідність з її наявними можливостями.
Для цього впроваджуватиметься перехід до адресної соціальної підтримки
найнезахищеніших верств населення, поступове скорочення підтримки збиткових
підприємств, відмова від "перехресного" субсидування, призупинення дії
окремих нормативно-правових актів, які не забезпечені бюджетними коштами:
iз 1 січня 2001 року запроваджується облік зобов'язань розпорядників коштів
державного бюджету в органах Державного казначейства, утримання чисельності
працівників бюджетних установ та здійснення витрат на оплату праці в межах
фонду оплати праці, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах;
Поступовий перехід на казначейське обслуговування бюджетів усіх рівнів;
Започаткувати реформи міжбюджетннх відносин - чітке розмежування видів
видатків між бюджетами різних рівні. Забезпечення органів місцевого
самоврядування достатніми джерелами фінансування для виконання їх функцій.
Забезпечення надходжень до бюджету від приватизації державного майна.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
