відтворення — виробництво, розподіл, обмін і споживання, — стратегічне
планування перетворилось в головну рушійну силу суспільного відтворення.
движущую
Стратегічне планування — це набір дій і рішень, які приймає керівництво
підприємства для того, щоб допомогти організації досягнути своїх цілей.
Одночасно воно є інструментом, який допомагає в прийнятті управлінських
рішень і дозволяє забезпечити нововведення і зміни в організації.
Аналіз ситуації, яка склалася на ринку України і можливих стратегій
розвитку показує, що підприємства повинні притримуватись стратегій
завоювання і обслуговування нових сегментів ринку, а їх тактична поведінка
повинна враховувати поведінку конкурентів. Це дозволить позбутися проблем,
пов\'язаних з проведенням заходів маркетингу, і позбутися надмірних затрат
фінансових ресурсів.
Стратегічне планування діяльності підприємства з малою часткою ринку
повинно:
* проводити творчу сегментацію ринку, при якій підприємство фокусує свою
увагу лише на деяких сегментах ринку, де воно може краще реалізувати
свої переваги або має більше шансів запобігти зіткненню з ведучими
конкурентами;
* використовувати науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи,
орієнтуючи їх на покращення технології з ціллю зниження витрат;
* концентрувати свою увагу на рості прибутку, а не на збільшенні частки
ринку, залишаючись при цьому спеціалізованими.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Афанасьева А.И. и др. Управление швейными предприятиями: Учеб. для
вузов.-М.:Легпромбытиздат, 1990.— 432с.
2. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. - М.: изд-во МГУ,
1995. - 252с.
3. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, 3-е издание, - М.:
Гардарика, 1998. - 528с.
4. Економіка підприємства.:/за ред.С.В.Покропивного.-К.: Вид-во
“Хвиля-прес”,1995.-280с.
5. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності
підприємств:навчальний посібник.-К.:Вища школа, 1992.-191с.
6. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления: Учебное
пособие. - М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1998. -
195с.
7. Захарченко В. Стратегия предприятия в переходной экономике // Бизнес
Информ. - 1998. - №13-14. - с.23.
8. Захарченко В. Формирование экономической стратегии предприятия //
Бизнес Информ. - 1998. - №16. - с.42.
9. Кэссон Герберт Ньютон. Искусство делать и сохранять деньги. Аксиомы
бизнеса. Уверенность в себе. - Мн.: ПАРАДОКС, 1995. - 432 с.
10. Мельникова К., Лидовский Ю., Носков В. Стратегическое планирование
деятельности предприятий // Бизнес Информ. - 1998. - №17-18. - с.109.
11. Мікроекономіка (В. Базилевич, В. Лук\'янов, Н. Писаренко, Н.
Квіцинська) Під ред. В. Базилевича.-К.: Четверта хвиля, 1997.-248с.
12. Пастухова В. Стратегічний підхід в управлінні підприємством //
Економіка України. - 1999. - №5. - с. 84.
13. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної
діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів. - К.: КНЕУ, 1997.
- 184с.
14. Пушкарь А., Тридед А. Разработка и реализация стратегии предприятия //
Бизнес Информ. - 1998. - №21-22.
15. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство
разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов. - М: Банки и
биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.
16. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник. / под ред. Е.С.
Стояновой, М.: Изд-во Перспектива, 1997. - 574 с.
17. Экономика: Учебник/Под ред. доц. А.С. Булатова.-М.: Издательство БЕК,
1996.-632с.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
1.1. Суть, значення та основні поняття стратегічного управління
Сучасний стан економіки України характеризується кризовими явищами. Це
обумовлено відсутністю у підприємств чіткої стратегії розвитку. Адже
невірно обрана стратегія або її відсутність призводять до зниження
ефективності діяльності підприємств. В зв\'язку з цим виникає необхідність
здійснення стратегічного управління, що дасть можливість підприємствам
покращити виробничо-господарську діяльність та вийти з кризового стану.
Різке зростання значення стратегічного управління пояснюється й
прискоренням змін у навколишньому середовищі, появою нових запитів і змін
позиції споживача, зростанням конкуренції за ресурси, інтернаціоналізацією
і глобалізацією бізнесу, появою нових несподіваних можливостей для
бізнесу, досягненням науки і техніки, розвитком інформаційних мереж, що
роблять можливим блискавичне поширення й одержання інформації, широкою
доступність сучасних технологій, зміною ролі людських ресурсів, а також
рядом інших причин.
Проте стратегії, єдиної для всіх компаній, не існує, так само як і не
існує єдиного універсального стратегічного управління. Кожна фірма
унікальна у своєму роді, тому і процес розробки стратегії для кожної фірми
неповторний, тому що залежить від позиції фірми на ринку, динаміки її
розвитку, її потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик виробленого
нею товару або послуг, стану економіки, культурного середовища і ще
багатьох чинників. У той же час є деякі основні моменти, що дозволяють
говорити про деякі узагальнені принципи розробки стратегії управління і
здійснення стратегічного управління.
В загальному розумінні стратегія - це план управління фірмою, направлений
на посилення її позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення
намічених цілей. Керівники (менеджери) розробляють стратегії, щоб
визначити, в якому напрямку буде розвиватися компанія, і приймати
обґрунтовані рішення при виборі способу її реалізації. Вибір менеджерами
конкретної стратегії означає, що із усіх можливих шляхів розвитку і
способів діяльності, що відкриваються перед компанією, вирішено вибрати
один напрям, в якому вона і буде розвиватися. Стратегічний план управління
підприємством охоплює всі основні функції і підрозділи: постачання,
виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки.
Кожному відведено певну роль в цій стратегії. Єдність дій і підходів буде
відображати поточну стратегію.
З метою визначення суті категорії “стратегічне управління” необхідно
дослідити різні точки зору по даному питання. Існують різні бачення щодо
визначення стратегічного управління, кожен із авторів трактує його по
різному, так Шендел і Хаттен розглядали стратегічне управління “як процес
визначення і встановлення зв\'язку організації з її оточенням, який
складається з реалізації вибраних цілей і з спроб досягнути бажаного стану
взаємовідносин з оточенням за допомогою розподілу ресурсів, що дозволяє
ефективно і результативно діяти організації і її підрозділам” [3c.88], по
Хіггенсу, “стратегічне управління — це процес управління з ціллю
здійснення місії організації за допомогою управління взаємодії організації
з її оточенням” [3c.88], Пірс і Робертсон визначали стратегічне управління
“як набір рішень і дій по формуванню і виконанню стратегій, розроблених
для того, щоб досягнути цілей організації” [3c.89].
Стратегічне управління пов\'язане з постановкою цілей організації і з
підтримкою визначених взаємовідносин із навколишнім середовищем, що
дозволяють їй домагатися поставлених задач і відповідають її внутрішнім
можливостям. Потенціал, що забезпечує досягнення цілей організації в
майбутньому, є одним із кінцевих продуктів стратегічного управління.
Іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є внутрішня структура й
організаційні зміни, що забезпечують чутливість організації до змін у
зовнішньому середовищі. Потенціал організації і стратегічних можливостей
визначаються її якістю персоналу.
Застосування стратегічного управління дає підприємствам ряд переваг:
По-перше, у випадку стратегічного управління в кожний даний момент
фіксується, що організація повинна робити в даний час, щоб досягнути
бажаних цілей в майбутньому, виходячи з того, що оточення і умови життя
організації будуть змінюватись.
По-друге, при стратегічному управлінні виробляється здатність реагувати на
зміни в оточенні, які дозволяють досягнути бажаних цілей в майбутньому.
На жаль, поряд із явними перевагами стратегічне управління має ряд вад і
обмежень на використання, котрі вказують на те, що і цей тип управління,
так само як і всі інші, не має універсальність застосування в будь-яких
ситуаціях і для вирішення будь-яких задач:
По-перше, стратегічне управління вже в силу своєї сутності не дає та й не
може дати точної і детальної картини майбутнього.
По-друге, стратегічне управління не може бути зведене до набору рутинних
процедур і схем.
По-третє, потребуються величезні зусилля і великі витрати часу і ресурсів
для того, щоб в організації почав здійснюватися процес стратегічного
управління.
По-четверте, різко посилюються негативні наслідки помилок стратегічного
передбачення.
По-п\'яте, при здійсненні стратегічного управління найчастіше основний
наголос робиться на стратегічному плануванні. Насправді ж найважливішою
складового стратегічного управління є реалізація стратегічного плану.
У такий спосіб діяльність по стратегічному управлінню спрямована
на отримання стратегічної позиції, що забезпечить тривалу життєздатність
організації в умовах, що змінюються. Його завдання полягає в тому, щоб
виявити необхідність і провести стратегічні зміни в організації; підібрати
і виховати кадри, спроможні провести стратегічні зміни.
1.2. Процес стратегічного управління
Стратегічне управління можна розглядати як динамічну сукупність
взаємозалежних управлінських процесів, що логічно випливають один з
іншого. Проте існує стійкий зворотній зв\'язок і відповідно обернений вплив
кожного процесу на інші і на всю їхню сукупність. Це є важливою
особливістю структури стратегічного управління. Розглянемо коротко зміст
кожного з процесів.
+------------------------------------------------------------------------------+
| 0x08 graphic || | | Аналіз | | Аналіз | |
| 0x08 graphic ||Визначення цілей| |зовнішнього| |внутрішнього| |
| 0x08 graphic || |-|середовища |----| середовища |----+ |
|Визначення місії || ||| | || | | | |
|-----------------||----------------+||---------------||---------------| | |
| 0x08 graphic | || | ||| | | || | | | |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20
