239 Ману‚ ІІІ‚ 30.
240 Радхакришнан С. Индийская философия. — СПБ.‚ 1994. — Т.1. — С. 49.
241 Ману‚V, 152.
242 Там само, V‚ 152; Про значення релігійної церемонії див.: Ману, VІІІ. 226-227.
243 В римському праві слово «manus» у буквальному розумінні «рука», що озна-чало також просто фізичну силу, речове панування.
244 Наприклад, братом нареченої з дозволу її батька (Ману, V‚ 151).
245 Ману, Ш‚ 43—44.
246 Отец, сознающий свои обязанности, не должен брать за дочь даже и мала-го вена, ибо человек, берущий из жадности вено, становится продавцем своего потомства (Ману III 51.).
247 Ману, VIII‚ 366.
248 Там само‚ VIII‚ 369
249 Там само‚ IX‚ 93; пор. також Ману, VIII 204
250 Там само‚ IX‚ 97.
251 Там само‚ IX‚ 98.
252 Там само‚ VІІІ, 60, 369; ІХ‚ 93, 97, 98, 100.
253 Там само‚ ІХ‚ 160, 174.
254 Однак, як у римському праві, так і за законами Ману вже заборонявся про-даж дружини її чоловіком (Ману, IX‚ 46).
255 Ману, ІХ‚ 46.
256 Це випливає з того, що шлюб асурів (Ману. Ш‚ 25) був зовсім заборонений пізнішим редактором; а з другого боку, з одного місця законів Ману випливає, що тільки перші п’ять способів‚ не рахуючи способу асурів, вели до виникнення влади чоловіка (VIII 196‚ пор. 197). Пор. також : Ману, Ш‚ 35.
257 Ману, Ш‚ 36—42.
258 Там само‚ Ш‚ 39 — 41.
259 Там само‚ Ш‚ 42.
260 Там само‚ Ш‚ 37—38.
261 Виключення шлюбу асурів перебуває у тісному зв’язку з негативним відношен-ням укладача законів Ману до купівлі-продажу нареченої (див.: прим. 8 і 9). Відносно ж шлюбу гандхарвів ми не маємо суперечливих постанов : пор. Ману, Ш‚ 41 і VIII‚ 196.
262 Слід, однак, знову відзначити суперечність. З одного боку, для кшатрія укладення шлюбу викраденням зі згоди чи без згоди нареченої і просто оволо-дінням нею з її згоди вважаються законними; з іншого боку, ці способи шлюбу оголошені погибельними як в цьому житті, так і в загробному (Ману, ІІІ‚ 20, 41) і їх радять обминати (Ману, ІІІ‚ 42). Ймовірно, перед нами знову дві редакції зводу законів Ману.
263 Постанови ці належать до більш пізньо[ редакції, оскільки ними встановлюється навіть позбавлення батьком його влади.
264 Ману, ІХ‚ 71.
265 Там само‚ ІХ‚ 99.
266 Там само‚ ІХ‚ 72.
267 Там само‚ VІІІ‚ 205, 224.
268 Там само‚ УІІІ‚ 225.
269 Скрипилёв Е.А. Дигесты Юстиниана — основной источник познания римского права. (Див.: Дигесты Юстиниана: Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И. С. Перетерского / АН СССР. Институт государства и права./ Отв. ред. Е.А. Скрипилев. — М.: Наука, 1984. — С. 7-18. — 456 с.).
270 Там само‚ с.115.
271 Там само‚ с. 111.
272 Die Sage von Tanaquil. - Heidelberg‚ 1870. — S. 73—80‚ 282.
273 Die Etrusker. — L.‚ 1828. Bd. I. — S. 403‚ 276.
274 Ми розглянемо більшість доказів, які зібрані в працях Бахофена, Жиро-Тейлана, Бернгофта, Даргуна, Летурно, Поста.
275 Antiguarische Briefe von U. Bockh, J. W. Loebell, Th. Panofka, F. Von Raumer und H. Ritter. — Leipzig: Brockhaus, 1851. — 251 s. XXIII.
276 Hаlicarnasensis D. Opera graece et latine. Cum adnotationibus diversorum curavit I.I. Reiske. Vol. 3. — Lipsiae‚ 1775. — S. 23.
277 Die Sage von Tanaquil. - Heidelberg‚ 1870. — S. 53.
278 Плутарх. Сравнительные жизнеописания: Пер. с греч. В. Алексеев. — Т. 1-8. — СПБ.: Суворин, 1891. — Т. 7. — С. 7.
279 Zeitschrift fur geschichtliche Rechtswissenschaft. VI Band.: Die Cognaten und Affinen nach romischem Rechte in Vergleichung mit andern verwandten Rechten. 1828.
280 Zeitschrift fur geschichtliche Rechtswigsenschaft. Band VIII, H. 2-te. Zur Geschichte des europaischen Familienrechts. — 1829. — S. 209.
281 Веrnhoft Fr. Staat und Recht. - Stuttgart, 1881 — S. 138. Посилається на D. 20. 1. 29. 1. Th. Mommsen. Romische Geschiechte. Aufl. 7-te Band 1-3, 5. — Berlin, 1881-1885.
282 Такий само характер, ймовірно, має lех, що встановив, за словами Папіньяна, jus vitae necis gue in filium‚ що підтверджує існування допатріархального ладу у римлян.
283 Plutarchus. Quaestiones romanae. — Lipsiae, 1873. — C. 6; Gellius A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. — Lipsiae, 1903. Х. 23. 1.
284 Plutarchus. Vitae parallelae.— T. 1-9. — Lipsiae: Tauchnittii, 1829. — T. V. Fragmenta et spuria. — Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Tit.V. 6: olim usque ad quartum gradum matrimonia contrahi non poterant. За словами: Marquardt I. Das Privatleben der Romer. — Leipzig, 1879. — S. 30, шлюб між consobrini з’явився під час 2-ї пунічної війни, а раніше була заборона до 6-го ступеня.
285 Аналогічний до цього звичай, що вказував на минулий гетеризм, спостерігав-ся на Кіпрі: дівчат відсилали перед шлюбом на декілька днів на берег моря, щоб вони там придбали собі грошей для приданого. Пор.: Також було у Лідян, за свідченням Геродота: ... всі дочки займаються проституцією, збираючи собі таким чином придане. Див.: Геродот. История в девяти книгах. Перевод проф. Ф. Мищенко с предисловием и указателем. — СПБ., 1885—1888. — Т. 1. — С. 93.
286 Там само. С. 78.
287 Там само. С. 413.
288 Цицерон М.Т. Об обязанностях: К сыну Марку Цицерону. В 3 кн. Перевёл А. Клеванов. — М.: Салаев, 1877. — 156 с.
289 Те ж говорить Плутарх: Plutarchus. Vitae parallelae.T. 1-9. — Lipsiae, Tauch-nittii, 1829. — T. I. Thesus, Romulus, Lycurgus, Numa, Solon, Poplicola. — Р. 3.
290 Веrnhoft Fr. Staat und Recht. — Stuttgart, 1881 — S. 138. робить зауваження, що вираз; ingenui —не означає тільки вільнонароджених, а разом з тим правильно чи закононароджених (есhtgeborenen); так що незакононароджені можуть бути вільнонародженими, але не бути ingenui. Це зауваження вірне, але воно не змінює суті справи.
291 Ковалевский М.М. Первобытное право. Род. — СПБ., 1903. — С. 143.
292 Gаi. Institutionum juris civilis. 5 ed. — Lipsiae: Teubner, 1886. — S. 86.
293 Див.: Gellius Noctium Atticarum libri XX (Edid. M. Hertz. — Berlin, 1883. IV 3, 2. — Festus De verborum significatione (Dagerius A. — Amst., 1699.) sub. Guaeso. – Ulpianus Fragmenta tit. III § 3; D. 23. 24. I. (Modestianus libro 1 Regularum.) Nuptiae sunt conjunctio maris et feminae, consortium omnis vitae, divini et humani juris communicatio.
294 Lippert J. Die Geschichte der Familie. — Stutgart, 1884. — S. 118.
295 Valerii Maximi. Facta Dictaque Memorabilia. (Ed. Panckoucke. — Paris, 1837) Lib. II. Cap. IX n. 1; natura vobis quemadmodum nascendi, ita gignendi legem scribit; entesque tos alendo, nepotum nutriendorum debito (si quis est pudor) alligaverunt.
296 Platon. Banguet. (Ed. Didot. — T. I. — p. 673) Chap. XVI.
297 Cicero in Yerrem. Act. II lib. III. 161. susceperas.... liberos non solum tibi, seil etiam patriae.
298 Gellius Noctium Atticarum libri XX. Edid. M. Hertz. — Berlin, 1883. I 6. 6. Civitatem salvam esse sine matrimonijrum freguentia non pose.
299 Manava-Dharma-Sastra. Lois de Manou (Traduites du sanscrit par loiseleur— Destongchamps. — Paris., 1883).
300 Manou. livre IX § 137: par un fils an homme gagne les mondes celestes; par le fils d’un fils il obtient l’immortalite; par ie fils de ce petitfils il s’eleve au sejonr du soleil. § 188. par la raison que ie fils delivre son pere du sejour infernal appele Pout; il a ete appele Sauveur de l’enfer (Pouttra) par Brahma lui meme.
301 Manou IX. 28 de la femme seule procedent les enfans, l’accomplissement des devoirs pieux.... et ie ciel pour ie Manes des anefetres et pour ie mari luimeme.—Gide P. Etude sur la condition privee de la famme dans les droit ancien et moderne. — Paris, 1885. — p. 54.
302 Bohlen. Das alte Indien mit besonderer Rucksicht auf Aegypten. — Konigsb., 1830. — Р. 141.
303 Manou IX. 59, lorsdn’on n’a pas d’enfans, la progeniture que l’on desire peutetre obtenue par l’union de l’epouze, convenablement autorisee, avec un frere ou un autre parent (sapinda). § 60 Arrose de benrre liquide et gardant ie silence, que ie parent charge de cet office, en s’approchant, pendant la nuit, d’une venve ou d'une femme sans enfans, engendre un seul fils, mais jamais un second. Поp. Gibelin Etudes sur ie droit civil des Hindous. Recherches des legislation comparee sur les lois de 1’lnde, les lois d’Athenes et de Rome et les Coutumes des Germains. I—II T. — Pondich, 1849. — Р . 31.
304 Пор.: Осипов П. Брачное право Древнего Востока. Вып. 1-й. — Казань, 1872. — С. 13, 102.
305 Dionisii Halicarnassensis. Antiquitatum romanorum libri quotquot supersunt. (Cum annotat. Stephani... — Reiske: 1744—47. Латинський переклад) liber IX cap. 22 prisca eorum lex cogebat eos, dui per aetatem possent, uxores ducere... quam diligenter usqne ad aetatem suam a majoribus servatam...
306 Gellius Noctium Atticarum libri XX (Edid. M. Hertz. — Berl.: 1883. VI 1, 2... oratio Mettelli Numidici..... quam in censura dixit ad populum de ducendis uxoribus, cum eum ad matrimonia capessenda hortaretur.
307 Valerii Maximi. Facta Dictaque Memorabilia. Ed. Panckoucke. — Paris, 1837.
308 Ciccero M.T. De legibus Recognovit C.F. W. Muller. — Libstae: Tenbneri, 1889. — 380-450 s.
309 Becker W. Charikies. Bilder aitgriechischer Sitte. — Leipz, 1840. 2-tei — Th. — s. 436, 440; Lasaulx E. von. Geschichte und Plilosophie der Ehe bei den Griechen. — Wurzburg: Thein, 1844. — S. 104.
310 Plutarchi. Chaeronensis quae supersunt omnia. Graece et latine. Ed. Reiske. - Lip.: 1744. Lycurg cap. XV: nam viro natu grandiori, cni florens aetate erat conjux si quidem probum et honestum adolescentem carum haberet probaretque, jus erat earn huic jungere et quum impleta esset egregio semine, sibi vindicare partum.
311 Plutarchi. Vitae. Graece et latine Ed. Th. Doehner. — Lip.: 1744. Solon c. 20. Absurda etiam et ridicula lex videtur, qua mnlieri (i. e. filiae heredi) permittitur, si maritus ejas, qui ei secundum legem obtigit, coire non posset, rem cumejus propinquis habere.
312 Gellius N. A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. — Lipsiae, 1903. IV 3. 3 paelicem autem appelatam probrosamque habitam quae juncta consuetaque esset cum eo, in cujus manu mancipioque alia matrimonii can-saforet, hac antinuissima lege ostenditur, quam Numae regis fuisse accepimus: «Paelex aedem lunonnis ne tangito; si tangit, lunoni crinibus demissis agnum feminam caedito».
313 Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Tit. III § 3; D. 23. 24. I.
314 Азаревич Д.И. Брачные элементы и их значение. - Ярославль, 1879. - С. 21.
315 Там само‚ с. 9‚ 12.
316 Книга Буття. ІІ. 24.
317 Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. — Юрьев, 1910. — С. 19.
318 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — М.‚ 1973. — С. 18-19.
319 Там само.
320 Там само.
321 Зікрум - жриця.
322 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — М.‚ 1973. — С. 20.
323 Там само.
324 Мардук-бог, покровитель Вавілону.
325 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — М.‚ 1973. — С. 20.
326 Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — Київ‚ 1998. — Т.1. — С. 26.
327 Там само.
328 Там само.
329 Там само‚ с. 24.
330 Там само.
331 Там само. с. 21
332 Там само.
333 Там само.
334 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — М., 1973. — С. 18.
335 Синайский В.И. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. — Юрьев, 1910. — С. 75.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72
