[67] Див.: [483] Пискотин М.И. Об учебном курсе „Основы банковского права РФ” //Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 107 –108.
[68] [223] Алексеев С.С. Общая теория права. Т.1. – М.: Юрид. Лит., 1981. – С.109; [4] Алексеев С.С. Государство и право. – М.: Юриздат, 1993. – С. 195; [169] Сурилов А.В. Теория государства и права. – К.; Одеса: Вища школа – С. 222. – Ці питання були більше детально розглянуті автором в монографії: Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.
[69] Див., наприклад: [155] Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Бородянка, 1993. – С. 76–80; [190] Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений /Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 1998. – С. 290; [486] Поленина С.В. Система права и система законодательства в современныъ условиях //Правоведение. – 1987. – № 5. – С. 29–36; [96] Комаров С.А. Общая теория государства и права. Учебник. – М.: Юрист, 1998. – С. 272 – 273; [101] Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб, 1894. – С. 298-302; [429] Киримова Е.А. Система современного российского права: Понятие и проблемы развития //Правоведение. – 1997. - № 4. – С. 166–168.
[70] [247] Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії. В 3 т. Том 1. Правила та порядок /Пер. з англ.. Н. Комарова. – К.: вид–во Сфера, 1999. – С. 181; [500] Селіванов В. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права України //Право України. – 1996. – № 12. – С. 30-33; [499] Селіванов В., Діденко Н. Діалектика приватного та публічного в правовому регулюванні //Право України. 2001. – № 11. – С. 15–21; [149] Петражицкий Л.И. Теория права и государства. – Спб.: изд-во Лань, 2000. – С. 508; [410] Дембо Л.И. О принципах построения системы права //Сов. государство и право. – 1956. – № 8. – С. 91.
[71] [147] Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – С. 11 – 12.
[72] [570] Лисенкова О.С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. к. юр. н. – К., 2001. – С.5.
[73] Див, наприклад: [171] Теория государства и права /Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА – ИНФРА, 2000. – С. 327–328.
[74] Див, зокрема: [166] Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебник. – Х.: Консум, 2000. – С. 276.
[75] [90] Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – С. 69.
[76] [96] Комаров С.А. Общая теория государства и права. – С. 284.
[77] Див, зокрема: [432] Козловський А.А. Гносеологічна трансформація права //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук.прац. Вип. 48: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – С. 10.
[78] [159] Рейснер М. Право. Наше право. Чужое право. Общее право. – Ленинград–Москва: Госиздат, 1925. – С. 271.
[79] Див., наприклад: [110] Кузнецов К.А. Теория права. Выпуск первый. – Одесса, книгоиздат, 1918. – С. 97. В свою чергу, В.С. Соловйов вбачав в праві не панування певного одного принципу, індивідуального або суспільного, а їх рівновагу. – [213] Яценко А.С. Философия права Соловьева. – С.-Петербург: Сенатская типография, 1912. – С. 43.
[80] На такій позиції стоїть С.В. Поленина. Див.: [169] Сурилов А.В. Теория государства и права.– С. 225.
[81] [480] Пацуркцівський П.С. Місце фінансового права в системі права //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук.прац. Вип. 48. Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – С. 36.
[82] [190] Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – С. 296 – 298.
[83] [96] Комаров С.А. Общая теория государства и права. – С. 143.
[84] [251] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США /пер. з англ. – К. : вид-во Україна, 1999. – С. 45.
[85] [148] Пацурківський П.С. Сучасні проблеми правопізнання. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 71.
[86] [86] Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2000. – С. 28.
[87] [236] Научно-практический комментарий к Банковскому кодексу Республики Беларусь. В 2-х кн. Книга 1. /В.В. Жуков, Д.А. Калимов, В.И. Киблов и др. – Мн.: Дикта, 2002. – С. 12.
[88] [84] Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М., НОРМА, 2001. – С. 18–19.
[89] [139] Общая теория финансов. – М., 1995. – С. 32; Финансы. – 1993. – № 3. – С. 20–21.
[90] [613] Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238. – з наступними змінами.
[616] Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” від 17 лютого 2000 р. N 2120-III //Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 14–15–16, ст.121. – з наступними змінами та доповненнями. Ст. 13 Закону закріплює, що НБУ у 2000 році вносить перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками Національного банку України до Державного бюджету України в обсязі 500 000 тис грн. Порядок перерахування зазначених платежів визначається спільним рішенням Міністерства фінансів України і Національного банку України.
[621 Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 7 грудня 2001 р. N 1458-III //Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 2–3, ст.10. – з наступними змінами. Ст.8 Закону закріплює також суму перерахування в розмірі не менш як 500 000 тис грн.
[627] Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2002 р. N 380-ІУ //Офіційний вісник України, 2003 р., N 2, ст.46. – Ст.5 Закону закріплює суму перерахування в розмірі 700 000 тис грн.
[91] [584] Бюджетний кодекс України. Прийнятий 21 червня 2001 р. N 2542-III //Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 37–38, ст. 189.
[92] [217] Банкіське право України: Навч. посібник. Кол.авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. /За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2000. – С. 28-29.
[93] [310] Kennecott Copper Corp. V. Environmental Protection Agency. – 1972, D.C.Cir.
[94] [342] Галлиган Дж.Д. Неофициальная разработка правовых норм //В кн.: Административная юстиция в новых европейских демократиях. – К.,2000. – С. 195.
[95] [177] Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М., 1982; [199] Черданцев А.Ф. Толкование права //Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т.; [364] Недбайло П.Е. О толковании советских законов //Доклады и сообщения Львовского университета, 1957. – Вып. 7. – Ч. 2.; [78] Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961; [120] Радомир Лукич. Методология права. – М., Прогресс, 1981. – С. 204-210; [112] Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М., Юрид. Лит, 1974. – С. 13-15.
[96] [49] Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К.: ІДП ім.. В.М. Корецього НАНУ, 2001. – С.14.
[97] Не можна провести чітку лінію між офіційними та неофіційними правовими нормами, однак допоможуть ідентифікувати неофіційні правові норми такі критерії:
– право розробляти неофіційні правові норми притаманне адміністративному органу, а не спеціально надане йому вищестоящим законом;
– процедури для розробки неофіційних правових норм залишені на розгляд адміністративного органу, а не визначені вищестоящим законом. Внаслідок неофіційна розробка норм, вірогідно, відбувається за допомогою неофіційних процедур;
– зокрема, неофіційні правові норми часто розроблятимуться за відсутності юридичних вимог дати повідомлення або консультуватися з зацікавленими сторонами, хоч неофіційні консультації, ймовірно, мають місце;
– неофіційні правові норми, зазвичай, є об’єктом перевірки вищестоящим органом, таким, як парламент або міністерство, перш ніж вони наберуть чинності;
– неофіційні правові норми часто не публікуються і не стають широко відомими. Див: [342] Галлиган Дж.Д. Неофициальная разработка правовых норм. – С. 598–599.
[98] [723] Офіційний вісник України. – 1997. – № 50. – С. 313.
[99] Мінюст України проводить правову експертизу проектів нормативно-правових актів, в тому числі постанов НБУ, на підставі Методичних рекомендацій щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, схвалених постановою колегії Мінюсту України від 21.11.2000 р. № 41 [725]. Завданнями правової експертизи проекту нормативно-правового акту є:
– об’єктивне й повне дослідження поданого на розгляд експертів проекту відповідно до предмета експертизи виходячи із загальносуспільних та загальнодержавних інтересів, засад побудови правової системи;
– розроблення у разі необхідності пропозицій щодо внесення до проекту або інших пов’язаних з ним нормативно-правових актів необхідних змін і доповнень;
– підготовка обґрунтованого експертного висновку зі всебічною оцінкою проекту нормативного правового акта.
[100] Зазначені Рекомендації застосовуються при підготовці нормативних актів, які:
– зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
– мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не належать до сфери управління органу, який видав нормативний акт, та незалежно від форм власності. [330] /Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. – К.: Ін Юре, 2001. – С. 181–201.
[101] [639] Указ Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1327/97 від 04 грудня 1997 р. та № 1235/98 від 10 листопада 1998 р.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97