[181] [255] Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право. – М.: Финстатинформ, 1996. – С. 11.
[182] [81] Исторический очерк Банка Франции. Специальное издание Банка Франции: Пер. с фр. – М., 1996. – С. 48–52.
[183] Для визначення стосунків у сферах, які не регулюються законом, банкіри виробили Моральний кодекс банкіра. – Див: [551] Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України. Енциклопедичний довідник. Том 1. – К.: Укрбланковидав, 2001. – С. 121.
[184] Однією з визначальних характеристик держави є власна валюта. І тому цілком логічним є поява в Україні власних грошових знаків за часів утворення на її території стародавньої держави – Київської Русі. Формування її грошової системи датується ІХ- початком ХІІ століття. Початковою базою її обігу були західноєвропейські та арабські срібні монети, що в певній мірі відповідали грошово-ваговим нормам Русі. В кінці Х століття в обігу з’явилася гривня (слово “гривня” походить від обруча – прикраси із золота або срібла, що носилося на шиї (на загривну). Гривня важила 48 золотників (один золотник мав вагу 4,266 г срібла). Розрізнялися срібна гривня – вагова одиниця, що відповідала певній кількості (вазі) срібла, і гривня-кун – грошово-розрахункова одиниця, що виражала відоме число монет.
У Київській Русі ХІ ст. в обігу була київська гривня, що мала форму шестикутного бруска і важила біля 160 г. Крім того, в грошовому обігу в ХІІ ст. були новгородські гривні – довгасті срібні бруски з вагою біля 200 г. Оберталися також гривні чернігівські, литовські та інші.
[185] [240] Полонська-Василенко Н. Історія України. В 2-х т. Т. 2. 3-тє видання. Copyright by Ukrainische Freie Universitat und Ukrainischer Verlag, Munchen, 1976.– К.: Либідь, 1995. – С. 407.
[186] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ) /За ред. д.е.н., проф. І.В. Сала. – Суми: Слобожанщина, 2000. – С. 108.
[187] [94] Коломиец А. Финансовые реформы русских царей (от Ивана Грозного до Александра Освободителя). Очерки. – М.: НП „Журнал Вопросы экономики”, 2001. – С. 165.
[188] Діяльність зазначених банків опиралася, переважно, на наданні довгострокових кредитів під невеликі відсотки. Зокрема, Дворянський банк давав позички строком до 3 років в розмірі до 10 тис крб. В 1757 р. строк повернення позичок був збільшений ще на один рік, а в 1761 р. до 8 років. Діяльність Купецького банку виявилася менш вдалою, оскільки позички не поверталися позичальниками, і у 1782 р. банк був ліквідований. До того ж уряд із самого початку дивився на кошти банків як на джерело фінансування видатків, й ніякого відношення до господарства не мав. В 1758 р. рішенням Сенату 7 тис крб. із Дворянського та Купецького банків було спрямовано на утримання італійської комічної опери.
[189] [235] Мигулин П.П. Русский государственный кредит 1769-1899. Т.1. – Харьков, 1903. – С. 243.
[190] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ) – С. 113– 114.
[191] [102] Коропецький І.С. Українська економічна думка в ХІХ ст. – К., 1991 р. – С. 29; Оглоблін О. Проблема української економіки в науковій літературі і громадській думці ХІХ-ХХ ст. – Нью-Йорк, 1953. – С 14.
[192] [186] Учебник финансоваго права С.И. Иловайскаго. – Одесса, Типо-Хромо-Лит. А.Ф. Соколовскаго, 1904. – С. 41– 42.
[193] [242] Сперанский М.М. План финансов. 1810 год. /Цитируется по: У истоков финансового права. Т. 1. /Под ред. д.ю.н. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 81.
[194] [246] Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. 1818 год. /Цитируется по: У истоков финансового права. Т. 1. / Под ред. д.ю.н. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 268.
[195] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ століття. – Київ, 1997. – С. 6.
[196] [185] Уставъ Государственнаго Банка. - С.-Петерьбургъ, Типо-литография Р.С. Вольпина. – 1904.
[197] Підтвердження цього факту є положення статті 72 Статуту Державного банку, згідно якої Державному Банку надається право здійснювати наступні комерційні операції: 1) облік векселів та інших строкових зобов’язань; 2) видачу позичок та відкриття кредитів; 3) прийом вкладів: грошових і на зберігання; 4) покупку та продаж векселів та інших цінностей; 5) перевід сум та інші комісійні операції. Державний банк Російської імперії мав своєрідні риси: відсутність емісійної самостійності (випуск кредитних білетів на вимогу уряду); впровадження в собі функцій відділення державного казначейства (випуск за спеціальною вказівкою кредитних білетів з комерційною метою, переоблік векселів інших банків тощо). – [189] Хромов П.А. Экономическое развитие России в ХІХ-ХХ вв. – М., 1950. – С. 401.
[198] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ століття. – С. 8.
[199] [506] Статистический временник Российской империи. Серия ІІ. Вип. 11; Статистика русских банков // СПб, 1875. – С. 83.
[200] [39] Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К.: Либідь, 1996. – С. 458.
[201] [238] Орлов М.Ф. О государственном кредите. 1832 год. /Цитується за: У истоков финансового права. Т. 1. / Под ред. д.ю.н. А.Н. Козырина. – М.: Статут, 1998. – С. 301.
[202] [94] Коломиец А. Финансовые реформы русских царей (от Ивана Грозного до Александра Освободителя). Очерки. – М., НП “Журнал Вопросы экономики”, 2001. – С. 337.
[203] [17] Альтерзон С.Г. Нарис розвитку київської кредитової системи. - К., 1929. – С. 15.
[204] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст.) – С. 131.
[205] [231] История Киева. Т. 1. В 2-х т. - К. Институт истории Академии наук СССР. Изд-во АН УССР. ,1963. – С..351.
[206] [506] “Статистический временник Российской империи”, серия ІІ, вып. 11; [507] “Статистика русских банков”.// СПб, 1875. – С. 502.
[207] [379] Атлас М.С. Государственный банк дореволюционной России //Вестник Банка России. – 2000. - № 7. – С. 304.
[208] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ). – С.124.
[209] [243] Старовойтенко І. Економічний розвиток Києва; самоврядування; міське господарство. – Історія Києва, Т. 1. Київ, 1918 р. – С. 405.
[210] В цілому по банківській системі країни станом на 1881 р. було надано викупних позичок на 748,5 млн крб. З цієї суми утримані борги поміщиків колишнім кредитним установленням в сумі 302,7 млн крб; банківських білетів видано на 168,3 млн крб, 5%- викупних свідоцтв – на 191,5 млн крб, інших паперів, що засвідчували право отримання доходу по викупній операції – на суму вище 85 млн крб. /Министерство финансов 1802-1902 //СПб., 1902. – ч. 1. – С. 452. [362].
[211] [51] Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ століття. – С. 326.
[212] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ). – С. 133.
[213] [157] Раковский Л.Э. Сахарная промышленность Украины во второй половине ХІХ ст. Социально-экономический очерк. – Чернигов, 1992. – С. 28.
[214] [227] Витте С.Ю. Воспоминания. Т. 2. В 2-х т. – М., 1960. – С. 522.
[215] [462] Мигулин П.П. Наша банковая политика (1729-1903).Опыт исследования. – Харьков, 1904. – С. 234.
[216] [230] Історія України. Курс лекцій. У 2-х к. Кн. 2. ХХ ст. /Мельник Л.Г., Верстюк В.Ф., Демченко М.В. та ін. – К.: Либідь, 1992. – С. 8-9.
До речі, помітну роль у розвиткові промисловості країни відіграли казенні замовлення, урядові позички, державне регулювання цін. Були налагоджені тісні зв’язки між банківськими монополіями, Державним банком і царським урядом, що значною мірою сприяло розвиткові державно-монополістичних тенденцій в економіці країни та зрощуванню монополій з державним апаратом. Так, з середини 90-х років ХІХ ст. з початком державно-монополістичного регулювання цукрової промисловості, державної регламентації цукрового експорту, в процесі дальшого зрощування цукрової промисловості з петербурзькими і московськими банковими монополіями сформувався й зміцнів цукровий синдикат, який на початку ХХ ст. повністю монополізував цукровий ринок.
[217] [208] Эвентов Л.Я. Иностранные капиталы в русской промышленности. - М.-Л., 1931. – С. 85.
[218] [234] Лебедев В.А. Финансовое право. Учебник. Золотые страницы финансового права России. Т. 2. – М., Статут, 2000. – С. 147.
[219] [231] История Киева. Т. 1. В 2-х т. – К. :Институт истории Академии наук СССР. Изд-во АН УССР,1963. – С. 463.
[220] [17] Альтерзон С.Г. Нарис розвитку київської кредитової системи. – С. 33.
[221] [52] Витанович І. Українські землі під Австрією та Угорщиною. – ЕУ, 1928. – С. 527.
[222] Станом на 31 грудня 1913 р. вексельний портфель Київської контори Державного банку досяг 29077 тис крб (проти 14 086 тис на 31 грудня попереднього року). В приватних банках на 31 грудня 1913 р. було векселів на 53159 тис крб (проти 47987 тис на цю ж дату попереднього року). Основні операції Київської контори Державного банку та приватних позичкових установ на 1 грудня 1914 р. складали: дисконт та позички – 224 млн крб, вклади та поточні рахунки – 147 млн крб. Государственный банк. Данные по конторе и отделениям на 1906–1915 гг. // СПб. – 1916. – С. 241, 244. [356].
[223] [17] Альтерзон С.Г. Нарис розвитку київської кредитової системи. – С. 78.
[224] [220] Фінансово-кредитна система України – Росії (ХУІІІ-ХХ ст. ). – С. 205 – 206.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97
