[608] [117] Морелли Марчелло. Инспекции „на местах”. Лекция ХХІІ.: Лекции о центральном банке Италии. – С. 183 –185.
[609] [722] Зокрема, листом за N 43–312/794–1739 від 20.03.2001 р. НБУ інформував банки країни про те, що Директор Генерального департаменту банківського нагляду уповноважений підписувати розпорядження на проведення позапланових перевірок банків та банківських установ.
[610] Див., наприклад: [705] Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів на керівників банків та інших фінансово–кредитних установ у разі невиконання ними законних вимог Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно–правових актів Національного банку України. Постанова Правління НБУ N 94 від 09.03.2000 р. /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2000 р.
[611] [701] Правила проведення перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління НБУ N 259 від 04.07.2001 р. /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2001 р. за N 622/5813.
[612] Реквізити Акта перевірки: 1) назва банку, що перевірявся; 2) прізвище та ініціали керівника банку; 3) місце проведення перевірки; 4) строк проведення перевірки; 5) дата та номер розпорядження та/або доручення на перевірку; 6) вид перевірки (планова чи позапланова); 7) метод проведення перевірки: комплексний чи за окремими питаннями ; 8) період, за який проводилася перевірка; 9) порядок здійснення перевірки: суцільна чи вибіркова; 10) прізвища, ініціали та посади керівника та членів робочої групи; 11) дата складання акта; 12) що було встановлено під час перевірки.
[613] Зараз подання консолідованої звітності та її форми передбачені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р. (із наступними змінами) і врегульовані Інструкцією про консолідацію фінансової звітності банків України, затверджену Постановою Правління НБУ № 422 від 05.10.2001 р. /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.11.2001 р. за № 968/6159 [700] – За пропозицією НБУ розширюються вимоги щодо звітності материнського банку (його також можуть назвати центральним кооперативним банком). Такий ранг може бути присвоєний в двох випадках: якщо частка у статутному капіталі іншої юридичної особи, що належить банку, складає не менше 10%; якщо банк, що не володіє акціями, може здійснювати вплив на діяльність підприємства. При цьому під впливом розуміють можливість призначати або звільняти більшість членів адміністративного, управлінського або наглядового органу юридичної особи, впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямків діяльності юридичної особи через укладені угоди або іншим шляхом. На жаль, відсутня вказівка на методи, якими повинні керуватися ревізори центробанку, коли почнуть визначати такі можливості, здійснюючи свої наглядові повноваження. Крім того, материнський банк повинен складати консолідовану звітність, включаючи дані всіх учасників своєї консолідованої звітності. Відповідальність за достовірність усіх даних буде нести керівництво материнського банку, яке, таким чином, буде вимушене перевіряти інформацію, що йому передають учасники консолідованої групи.
[614] У своєму листі „Про розгляд запитів від банків” від 15.10.2002 N 25–112/1290–6363 НБУ заявив, що метою чіткого дотримання банками вимог законодавства та однозначного трактування філіями банку вимог нормативно–правових актів НБУ, а також зменшення документообігу всі запити до НБУ слід надсилати через банк–юридичну особу. Запити від філій банку розглядатися не будуть [719].
[615] Починаючи із середини 1997 р., кількість ліквідованих та виключених із реєстру банків різко збільшилася. Якщо у 1995 р. був ліквідований 1 банк, у 1996 р. – 11, у 1997 р. – 10, у 1998 р. – 16, за 10 місяців 1999 р. – 11 банків. Станом на 10.11.1999 р. в Книзі реєстрації комерційних банків, кредитних установ і товарних бірж нарахувалося 203 комерційних банка, з яких 13 працювали в режимі фінансового оздоровлення. В 1999 р. на роботу в цей режим переведено 15 банків, а по 18 банках було прийнято рішення про скасування такого режиму (тобто, або банк “виправився” і був “виведений” в загальний режим роботи, або ж навпаки, – було прийнято рішення про його ліквідацію); діяльність 4 банків була припинена; 36 КБ перебували в стадії ліквідації.
[616] [520] „Україна” одноразового використання. – К.: ПІК (політика і культура). – 2001. – № 22 (105). – С. 20—21.
[617] [115] Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юриздат, 1962. – С.91.
[618] [40] Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид.лит., 1967. – С. 82–83.
[619] [23] Базылев Б.Т. Ответственность в советском праве: Учеб. пособие. – Красноярск: Красн. ун–т, 1977. – С. 35.
[620] [134] Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госиздат юрид.лит., 1960. – С. 67.
[621] [40] Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – С. 42.
[622] [194] Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юрид.вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1988. – С.30.
[623] [195] Финансовое право: Учебник /Отв.ред. Н.И. Химичева. – М.: Изд–во БЕК, 1997. – С. 32–33.
[624] [222] Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т. 1. – Свердловск: Свердлов.юрид.ин–т, 1972. – С. 187; [41] Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит, 1976. – С. 64.
[625] [205] Шейндлин В.В. Сущность советского права. – М.: МГУ, 1959. – С. 94.
[626] [23] Базылев Б.Т. Ответственность в советском праве: Учебное пособие. – Красноярск: Красн. ун–т, 1977. – С. 29.
[627] [134] Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – С. 64.
[628] [140] Общая теория права и государства. Учебник. /Под ред. В.В. Лазарева. 2–е изд, перераб. и доп. – М.: Юрист, 1996. – С. 42–43.
[629] Див., наприклад: [55] Гейвандов Я.А. Центральный банк Российской Федерации. – С. 189.
[630] Див., наприклад: [717] Порядок застосування НБУ і його регіональними управліннями санкцій при здійсненні ними контрольних функцій визначений в Положенні про застосування НБУ санкцій за порушення банківського законодавства, затвердженому Постановою Правління НБУ № 115 від 16.05.1995 р.; [704] Положення про застосування НБУ до банків та інших фінансово–кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства та внесення змін до нормативно–правових актів Національного банку, затверджене Постановою Правління НБУ № 215 від 26.05.2000 р.
[631] В Російській Федерації, зокрема, санкції, які застосовуються Банком Росії, можуть бути двох основних видів: первинні санкції, тобто санкції, що застосовуються до кредитної організації щодо конкретної обставини вперше, і наступні – більш жорсткі санкції, що застосовуються до кредитної організації у випадку, якщо нею не були усунені конкретні порушення, за які вже застосовувались первинні санкції. Винятком із загального правила є застосування наступних санкцій без застосування первинних у тому випадку, якщо здійснені порушення або операції кредитної організації завдали реальну загрозу інтересам вкладників. До первинних санкцій, які застосовуються Банком Росії, федеральне законодавство відносить: 1) вимога (припис) до кредитної організації усунути виявлене порушення; 2) стягнення штрафу в розмірі до 0,1 % розміру мінімального статутного капіталу; 3) обмеження проведення окремих операцій на строк до 6 місяців. Наступні санкції до кредитних організацій застосовуються у випадку невиконання у встановлений БР строк приписів про усунення виявлених порушень або застосовуються як первинні при загрозі інтересам клієнтів. Зокрема, до наступних санкцій відносяться: 1) стягнення із кредитної організації штрафу до 1% від розміру сплаченого статутного капіталу, але не більше 1 % від мінімального розміру статутного капіталу; 2) зміна для кредитної організації обов`язкових нормативів на строк до 6 місяців; 3) введення заборони на здійснення окремих банківських операцій, передбачених виданою ліцензією, на строк до 1 року, а також на відкриття філій на строк до 1 року; 4) призначення тимчасової адміністрації по управлінню кредитною організацією на строк до 18 місяців; 5) відкликання ліцензії на здійснення банківський операцій у встановленому законодавством порядку.
[632] [615] Відоповідно до ст. 73 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р., такими заходами впливу можуть бути:
1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4) видати розпорядження щодо:
а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;
д) заборони надавати бланкові кредити;
е) накладення штрафів на:
- керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;
є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
з) реорганізації банку;
и) призначення тимчасової адміністрації.
[633] Див. зокрема: [699] Положення про сертифікацію осіб на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Затверджено Постановою Правління НБУ N 273 від 16.07.2001 р. /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.08.2001 р. за N 691/5882.
[634] [695] Затверджене Постановою Правління НБУ N 369 від 28.08.2001 р. „Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства” (із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ N 563 від 29.12.2001 р.; N 81 від 28.02.2002 р. /Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.09. 2001 р. за N 845/6036.
[635] Крім „Ощадбанку”, уповноваженими банками по обслуговуванню Пенсійного фонду України є також „Аваль”, „Промінвестбанк”, „ПриватБанк”, „Укрсоцбанк”, „Правекс–банк” і „УкрСиббанк”.
[636] [453] Лысенко Е. В Нацбанке грядут кадровые перемены //Деловая столица. – № 38 (72) – 23.09.2002 г. – С.11.
[637] Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді за відсутності підстав, визначених законодавством. При розгляді в суді справи, порушеної внаслідок або у зв'язку із застосуванням Закону „Про банки і банківську діяльність” проти НБУ або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, завдану внаслідок рішень, дій або бездіяльності, виконаних згідно з обов'язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації банку, якщо такі дії або бездіяльність були умисними. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ, договорами про страхування фінансового ризику. Оскарження або інший судовий розгляд, пов'язаний із оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію банку та інші оскаржувані заходи та рішення.
[638] [706] Про затвердження Положення про валютний контроль. Постанова Правління НБУ N 49 від 08.02.2000 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2000 р. ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 106) від 14.03.2001.
[639] [689] Стаття 7 Положення про порядок проведення виїзних перевірок щодо дотримання банками та фінансовими установами вимог валютного законодавства України, затверджене постановою Правління НБУ від 20.09.2002 N 352.
[640] [720] Лист Юридичного департаменту НБУ N 18–111/4785–8021 від 21.12.2001 р.
[641] [780] Рішення Банку Міжнародних Розрахунків від 01.10.2001 р. „Про належне ставлення банків до клієнтів (стандарти Базельського Комітету банківського нагляду)”. Переклад департаменту міжнародних зв'язків НБУ.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97
