ланок бюджетної системи України існують суттєві недоліки, які необхідно
найближчим часом усунути, провівши кардинальні зміни в системі фінансового
(зокрема, бюджетного) регулювання, що стане одним з важливих кроків у
напрямку досягнення фінансової стабілізації у країні.
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА І ДОХОДИ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ
З прийняттям Конституції України на терені нашої держави визначено
принцип верховенства права. Найважливішими функціями держави є захист
суверенітету і територіальної цілісності України, а також гарантування
фінансово-економічної безпеки. Економіку визнано як центральну ланку
суспільного життя, що дає змогу по-новому підійти до організації та
побудови основних засад і принципів функціонування як базових економічних
відносин, розробити і запровадити прогресивні форми і методи регулювання
процесу створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту
(ВВП) для збалансованого, активного розвитку економічних інтересів усіх і
кожного.
В 1997 р. передбачається стабілізувати обсяги валового внутрішнього
продукту і знизити його перерозподіл через бюджет, утримати бюджетний
дефіцит у межах 5% ВВП при рівні інфляції до 18% на рік.
Поряд із активною структурною, інвестиційною, грошово-кредитною та
валютною політикою головними важелями державного впливу щодо досягнення
зазначених орієнтирів залишаються бюджетна та податкова політика.
Останніми роками загострилась проблема формування і виконання бюджету.
Починаючи з 1992 р. в Україні порушуються усі строки прийняття і введення в
дію Закону України "Про Державний бюджет України на поточний рік" та
щорічно погіршується ситуація з його виконанням. Причин тут декілька. По-
перше, недосконалість чинного фінансового (бюджетного, податкового,
валютного) законодавства та відсутність дійових упереджувальних важелів,
спрямованих на недопущення порушень податкових зобов'язань перед державою,
що призводить до проблем збалансування доходів і видатків бюджетів усіх
рівнів. По-друге, збереження принципів минулих років щодо закріплення
доходів, розмежування загальнодержавних податків і зборів між ланками
бюджетної системи та контроль за цільовим використанням фінансових ресурсів
у суспільстві. По-третє, відсутність належного рівня фінансової та
виконавської дисципліни, а також правового забезпечення скоординованих дій
фінансових і контролюючих органів у процесі реалізації фінансової політики
в Україні. По-четверте, відсутність єдиного підходу у визначенні обсягу,
порядку формування ВВП та інших макроекономічних показників соціально-
економічного розвитку на плановий бюджетний рік.
Для прикладу: державний бюджет 1997 р. був сформований і поданий до
Верховної Ради двічі (14.09. та 21.11.96 р.), коли ВВП становив 106,6 млрд.
грн., і тепер — утретє — в березні п. р., коли ВВП становить 104,4 млрд.
грн. Хотілося б вірити, що це останнє уточнення.
Доцільно найближчим часом розробити і прийняти положення про порядок
прогнозування і формування ВВП, в якому обов'язково уточнити його складові
та поняття новоствореної за рік вартості, що необхідно для планування
доходів бюджету. Одночасно слід прийняти рішення щодо розробки показників
макроекономічного розвитку на перспективу.
Протягом останніх п'яти років ситуація із виконанням прогнозних
макроекономічних показників соціально-економічного розвитку погіршується.
Так у 1996 р. передбачалося зниження обсягів ВВП на 1,8% і зростання
промислового виробництва на 0,5%. Попередні підсумки минулого року свідчать
про зниження ВВП на 10%, обсягів виробництва промислової продукції — на 5,
а сільськогосподарської — на 9%. Знизилися виробництво товарів народного
споживання на 20,2%, обсяги реалізації платних послуг населенню — на 13,5%,
а транспортних послуг — на 17,8%.
За результатами господарської діяльності одержали збитки 38% загальної
кількості підприємств. У Луганській області збиткове працювало понад
половина підприємств, у Волинській — 46%, Кіровоградській — 43%, Івано-
Франківській — 44%, Дніпропетровській — 42% підприємств. Спад обсягів
виробництва промислової продукції підприємств корпорацій "Украгропромбуд" і
"Укрбуд" становить відповідно 42,3 і 43,7%, концерну "Укрцемент" — 34,2%,
Держводгоспу — 39%, Мінмашпрому — 29,9%, Мінсільгосппроду — 21,1%.
Все це негативно позначається на стані виконання бюджету — основного
фінансового плану держави. В 1995 р. із 29 джерел надходжень коштів до
бюджету план виконано по 8, а в 1996 р. — відповідно із 29 по 9. При плані
34,4 млрд. грн. доходів на 1996 р. до зведеного бюджету фактично надійшло
30,1 млрд. грн., або 87,6%. Недонадійшло коштів у сумі 4,3 млрд. грн.
Аналіз джерел надходжень свідчить, що порівняно з прогнозними показниками
доходів на 1996 р. через невиконання зазначених завдань по 20 платежах до
бюджету недонадійшло понад 5 млрд. грн., у тому числі:
| |(в |(% до |
| |млрд. |плану |
| |грн.) |надходже|
| | |ння) |
|— податок на додану вартість |0,31 |4,7 |
|— податок на прибуток |0,59 |9,8 |
|— акцизний збір |0,07 |9,6 |
|— плата за землю |0,18 |17,9 |
|— відрахування на геологорозвідувальні роботи|0,17 |46,6 |
|— рентна плата за нафту і природний газ, що |0,77 |29,1 |
|видобуваються в Україні, різниця в цінах на | | |
|газ і плата за транзит | | |
|— внески підприємств та господарських |0,30 |17,1 |
|організацій до Фонду для здійснення заходів | | |
|щодо ліквідації наслідків Чорнобильської | | |
|катастрофи та соціального захисту населення | | |
|— надходження до Пенсійного фонду |0,31 |4,3 |
|— надходження до фонду паливно-енергетичного |0,98 |90,6 |
|комплексу | | |
|— надходження коштів від Державного комітету |1,18 |81,8 |
|з матеріальних резервів | | |
Виконання доходів державного бюджету становить відповідно 82,1%. При
плані 29,6 млрд. грн. фактично надійшло 19,6 млрд. грн. і недонадійшло 4,3
млрд. грн.
До місцевих бюджетів надійшло 10,8 млрд. грн. доходів, що становить 98,8%
до річних призначень.
Таким чином, у 1996 р. до бюджетів усіх рівнів мобілізовано податків,
зборів та обов'язкових платежів 37,4% до ВВП. У структурі доходів бюджету
80% займають податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий
податок, плата за землю, надходження до Пенсійного фонду та внески
підприємств і господарських організацій до Фонду для здійснення заходів
щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення, що становить 30% до ВВП.
Практично функціонують три головних платежі, на частку яких припадає 50%
усіх надходжень до бюджету — податок на додану вартість, податок на
прибуток і надходження до Пенсійного фонду. У 1996 р. ці платежі до бюджету
становили 19 млрд. грн., що рівнозначно сумі надходжень до державного
бюджету України і становить майже 25% до ВВП. У майбутньому зростатиме роль
і питома вага прибуткового податку, земельного податку, податку на майно та
надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Це головні податки, на
підставі яких слід будувати податкову політику, але форма їх реалізації
потребує вдосконалення, виходячи із нових завдань в умовах формування
ринкового середовища,
Практика реформування економічних відносин вимагає вдосконалення
бюджетного регулювання передусім через передачу частини державних функцій
місцевим органам влади щодо фінансування видатків, а отже, закріплення за
місцевими бюджетами необхідних доходів.
Доцільно було б із 1998 р. передати до місцевих бюджетів платежі за
спеціальне використання природних ресурсів (земельних, водних, лісових, а
також надр), платежі і збори, за якими ведеться облік (розділ 12 "Збори та
інші неподаткові доходи" бюджетної класифікації).
Це, по-перше, розв'яже проблему заборгованості місцевих бюджетів за цими
платежами перед державним бюджетом і, по-друге, підвищить рівень державного
контролю за цільовим використанням природних ресурсів і своєчасним
надходженням даних платежів до місцевих бюджетів з боку органів місцевого
самоврядування.
Із прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" постане нова
проблема — збалансування місцевих бюджетів; оскільки податок на додану
вартість планується на 100% зараховувати до державного бюджету України.
На нашу думку, система бюджетного регулювання потребує докорінної
перебудови в напрямку встановлення стабільних і взаємовигідних фінансових
відносин між державним та місцевими бюджетами через закріплення податків,
зборів і відрахувань на тривалий (3 і більше років) час за усіма ланками
бюджетної системи та відповідно фінансування видатків, що спонукало б
місцеві органи влади до пошуків резервів збільшення доходів бюджету через
нарощування темпів виробництва та розширення сфери послуг.
Зупинити спад, стабілізувати виробництво та сприяти його розширенню
неможливо без зниження податкового тиску, скорочення кількості й
запровадження якісніших та реальніших податків, які за своєю природою
виконували б не лише фіскальну функцію, а насамперед стимулювали б і
заохочували підприємницькі структури у створенні додаткової вартості та її
легалізації,
Для збалансування доходів місцевих бюджетів було б виправданим залишити
один-два загальнодержавних платежі. Сьогодні регулюючих податків є чотири:
податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок і податок на
прибуток. Поряд із цим, за нормативами, понад 20 видів податків і зборів
розподіляються між усіма ланками бюджетної системи, що призводить до
розпорошення фінансових ресурсів і зниження рівня контролю за їх
використанням.
Невиконання дохідної частини усіх бюджетів викликано рядом об'єктивних та
суб'єктивних причин:
— недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань
організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх
рівнів. Сьогодні дедалі чіткіше постає проблема, яку необхідно розв'язувати
насамперед, — легалізація доходів "тіньового" сектора економіки, обсяги
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28
