розглядати зміни в податковій системі, не визначивши пріоритетів у видатках
уряду (частка у ВВП, структура видатків, співвідношення між видатками
центрального уряду та місцевих органів влади). По-друге, якими б не були
варіанти ставок оподаткування, кількості податків тощо, повинен братися до
уваги стан платіжного балансу. В економіці України й далі зберігається
від'ємне сальдо платіжного балансу, і тому потреба в перевищенні доходів
бюджету над його видатками здається настійною. По-третє, впорядкування
урядових видатків та податкова реформа не стануть реальними без вияву
потужної політичної волі, передусім із боку виконавчої влади, і необхідного
організаційно-правового забезпечення.
ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ (НА ПРИКЛАДІ США)
Формування ринкових відносин в Україні, її інтеграція із світовою
економічною спільнотою потребують глибокого вивчення й переосмислення
досвіду інших країн. Особливий інтерес має вивчення фінансових відносин, що
становлять невід'ємну частину загальної економічної системи.
Важливою сферою фінансів є державний кредит у його класичній формі: коли
держава в особі адміністрації всіх рівнів виступає на фінансовому ринку як
боржник, позичальник, наслідком цих відносин є державний борг. Причина
виникнення боргу — дефіцит державного бюджету, явище дуже знайоме, на жаль,
і громадянам незалежної України. Неабиякою проблемою для багатьох
розвинутих країн є вибір способу покриття бюджетного дефіциту через випуск
державних боргових зобов'язань або грошової емісії.
Цю статтю присвячено вивченню теоретичних і практичних питань державного
боргу в США - у країні з двохсотрічним досвідом, де під впливом політичних,
економічних і соціальних причин стався перехід від змішаного способу
фінансування бюджетного дефіциту (позиками та емісією грошей) до
прийнятнішого — випуску позик і утворення державного боргу.
Запропоноване дослідження написано на підставі вивчення статистичних і
монографічних оригінальних джерел, які дали змогу охопити тривалий
історичний період від 1800 до 1995 років.
Рухомою пружиною розгортання державного кредиту, наслідком якого є борг
федерального уряду, в США були війни. У XX ст. до них приєдналися
економічні кризи. Рух макроекономічного показника борг /ВВП свідчить, що в
XIX ст. "хвилі" припадали на воєнні роки (рис. 1). У XX ст. "крута хвиля"
припадає на роки Другої світової війни, коли борг досягав 122,7%, тобто
перевищував обсяг ВВП. Цікавий рух показника на позначках 50-х — 70-х рр.
Він різко знизився (1975 р. — 34,5%) в умовах зростання військових витрат
періоду холодної війни. Це показник того, що американська економіка
витримувала тягар величезних військових витрат (від 6 до 10% ВВП).
Надто сильного удару по державних фінансах завдали економічні кризи
1973— 1975 рр., 1981—1983 рр. і початку 90-х рр. У 1975 і 1976 рр. щорічний
приріст боргу становив 14%, у 1983 р. — 20,6%, тобто дуже наближається до
приросту у воєнні роки. З 1982 р. починається нова стійка тенденція
зростання показника боргу /ВВП, до 1995 р. він досягає 70%, що наближається
до показника середини 50-х рр. — 71,3%, періоду військового протистояння
двох світових систем і найбільшої питомої ваги військових витрат у
післявоєнний період.
[pic]
1900 1922 1935 1945 1955 1965 1975 1985
1995
1912 1933 1940 1950 1960 1970 1980
1990
Рис. 1 . Державний борг федерального уряду США (у % до ВВП)
Графік складений за даними Statistical Abstract of the United States за
1940, 1947, 1955, 1965, 1970, 1991, 1993 рр.
Наведені нижче міжнародні порівняння засвідчують ту саму тенденцію в
інших країнах із ринковою економікою (див. таблицю).
Окрім федерального боргу, у США зростає так званий муніципальний борг,
тобто борг штатів і місцевої влади.
Викликає цікавість вивчення загальної державної заборгованості у США. її
структура протягом 1990—1994 рр. змінилася: проявилась тенденція зростання
частки боргу федерації (рис. 2), що пояснюється процесом централізації
державних витрат і доходів у федеральному бюджеті, а також меншою (у
порівнянні з федеральним) дефіцитністю бюджетів.
Слід звернути увагу на те, що емісія облігацій штатів і місцевої влади
регулюється й контролюється федерацією, для чого було створено управління з
вироблення правил щодо операцій із муніципальними цінними паперами.
Практичний інтерес має вивчення складу структури муніципальних облігацій.
У США місцева влада випускає два основних види облігацій: звичайні й
дохідні. До 70-х рр. перевагу мали перші, після — другі. Такий поворот
стався внаслідок зміцнілого масового опору платників податків проти
підвищення ставок місцевого майнового податку, який забезпечує виплату
процесів і погашення звичайних бонів. Дохідні облігації не потребують
підвищення податків, їх погашення з процентами відбувається з доходів, які
одержуються у процесі освоєння ресурсів на об'єктах, що будуються. З цього
можна зробити висновок про необхідність в Україні випускати на місцях
дохідні об-
Таблиця. Державний борг (валові суми) у % до ВВП
| |19|19|19|19|19|19|19|19|19|199|199|199|2000 |
| |80|85|86|87|88|89|90|91|92|3 |4 |5 |(прогно|
| | | | | | | | | | | | | |з) |
|США |37|48|51|52|52|53|55|58|61|63,|69,|69,|70,0-72|
| |,7|,1|,0|,0|,7|,2|,4|,9|,7|4 |1 |1 |,0 |
|Япон|52|68|72|74|72|70|69|68|67|68,|70,|72,|— |
|ія |,0|,7|,3|,9|,8|,6|,8|,2|,3|3 |3 |4 | |
|Німе|36|42|42|43|44|43|43|41|42|46,|50,|60,|— |
|ччин|,5|,5|,6|,8|,4|,2|,5|,8|,8|2 |8 |6 | |
|а | | | | | | | | | | | | | |
|Фран|36|45|45|47|46|47|46|48|51|57,|62,|66,|— |
|ція |,4|,5|,7|,2|,8|,5|,6|,6|,6|1 |1 |3 | |
|Італ|61|84|88|92|94|97|10|10|10|114|116|118|123,0-1|
|ія |,1|,3|,2|,6|,8|,9|0,|4,|8,|,0 |,5 |,0 |25,0 |
| | | | | | | |5 |0 |0 | | | | |
|Вели|54|52|51|48|42|36|34|35|40|47,|52,|56,|— |
|кобр|,3|,7|,1|,6|,2|,8|,7|,4|,5|3 |3 |4 | |
|итан| | | | | | | | | | | | | |
|ія | | | | | | | | | | | | | |
|Кана|44|65|68|70|69|69|71|77|83|88,|90,|90,|90,0-93|
|да |,6|,0|,9|,1|,3|,5|,6|,5|,3|3 |6 |7 |,0 |
| | | | | | | | |* | | | | | |
|Сере| | | | | | | | | | | | | |
|дня | | | | | | | | | | | | | |
|по 7|42|54|57|58|58|57|58|60|62|65,|67,|70,|— |
|краї|,9|,9|,3|,6|.3|,9|,8|,5|,8|7 |9 |0 | |
|нах | | | | | | | | | | | | | |
|по |36|58|59|60|59|59|58|60|62|68,|72,|75,|— |
|мали|,3|,7|,9|.6|,6|,0|,5|,4|,9|4 |7 |6 | |
|х | | | | | | | | | | | | | |
|краї| | | | | | | | | | | | | |
|нах | | | | | | | | | | | | | |
|ОЕСР| | | | | | | | | | | | | |
|по |42|57|58|59|58|58|58|59|61|67,|71,|76,|— |
|краї|,7|,4|,4|,5|,8|,1|,1|,1|,9|3 |6 |1 | |
|нах | | | | | | | | | | | | | |
|Захі| | | | | | | | | | | | | |
|дної| | | | | | | | | | | | | |
|Євро| | | | | | | | | | | | | |
|пи | | | | | | | | | | | | | |
|по |42|55|57|58|58|58|58|60|62|66,|68,|70,|— |
|всіх|,0|,4|,6|,9|,4|,0|,7|,5|,8|1 |5 |7 | |
|краї| | | | | | | | | | | | | |
|нах | | | | | | | | | | | | | |
|ОЕСР| | | | | | | | | | | | | |
лігації, тим паче що власна дохідна база у наших місцевих властей дуже
слабка. Питома вага позик у федеральних доходах порівняно низька при
високому показникові борг /ВВП (рис. 3). Це свідчить про те, яку небезпеку
мають поточні позики через накопичення попередніх боргів.
За структурою федеральний борг поділяється на ринковий (65%) і
неринковий. Облігації ринкового мають вільний обіг як на грошовому, так і
на фондовому ринках. В операціях грошового ринку важливу роль відіграють
казначейські векселі. Історично вони становили від 55 до 60% його оборотів.
Із появою нових інструментів грошового ринку в 60—90-х рр. їхня частка
знижується до ЗО—32%. Казначейський вексель — особливий фінансовий
інструмент ринку. В руках казначейства це засіб управління касовим
виконанням бюджету, для Федеральної резервної системи (ФРС) він головний
інструмент проведення операцій на відкритому ринку, тобто управління
грошовим обігом, для корпорацій та інших об'єктів господарської діяльності
це засіб регулювання ліквідності. На фондовому ринку облігації федерального
уряду посідають важливе
[pic]
Рис. 2. Зміна структури загальної державної заборгованості у США (у % до
ВВП)
Графік складений за даними Statistical Abstract of the United States за
1940, 1947, 1955, 1961, 1965, 1970, 1991, 1993 рр.
місце. Вони розглядаються кредиторами як надійне безризикове вкладення
фінансових фондів.
Коло державних кредиторів надто широке і розмаїте. У США функціонує
розгорнута інфраструктура фінансового ринку у вигляді різних банківських
і небанківських депозитних інститутів, фінансових, кредитних, страхо-
[pic]
вих, пенсійних, довірчих фондів, асоціацій, спілок тощо. Від 10 до 25%
активів фінансових інститутів вкладено у федеральні й муніципальні
облігації. Фізичні особи (за статистикою США — домашні господарства) є як
прямими, так і непрямими кредиторами держави. У США випускаються ощадні
бони — неринкові облігації, поширювані серед фізичних осіб за системою
"заощаджуй у міру того, як заробляєш". До цієї системи практично залучено
всіх зайнятих, оскільки вона створюється бухгалтеріями підприємств і
установ. У 1902—1995 рр. близько 6% федерального боргу припадало на ощадні
бони, крім того 5% бонів у інших випусках було придбано фізичними особами.
В Україні можна було б зробити спробу бодай в обмеженій кількості випустити
подібні цінні папери.
Опріч того, фізичні особи своїми внесками чи купівлею ануїтетів, акцій,
бонусів формують і інші пасиви фінансових інститутів і таким чином
опосередковано через фінансові установи роблять інвестиції у державні цінні
папери.
Федеральні резервні банки й комерційні банки — надто важливі й великі
кредитори держави. Вони вкладають свої фонди переважно в короткострокові
(до 1 року) зобов'язання та облігації від 1 до 5 років. Гроші випускаються
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28
